Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Імпліцитний зміст висловлювання

Імпліцитний зміст висловлювання.

Перш за все визначимо вихідні поняття. Експліцитним змістом висловлювання (ЕЗВ) зміст, який безпосередньо виражений сукупністю мовних знаків, що складають дане повідомлення. Зміст, що не є прямо втілений в лексичному та граматичному значенні мовних одиниць даного повідомлення, але може бути визначений з останнього при його сприйманні, ми назвемо імпліцитним змістом висловлювання (ІЗВ), або підтекстом, - незалежно від його характеру, актуальності для того чи іншого учасника спілкування та його «запланованості» адресантом, а також від того чи проявляється цей зміст в ізольованому висловлюванні, чи лише при включенні в ширший контекст.

В даному дослідженні ми будемо розрізняти лише реферанційний підтекст, який стосується номінативного змісту висловлювання, що відображає ту чи іншу ситуацію, та комунікативний підтекст, який входить до комунікативного змісту висловлювання, що співвідноситься з самим актом комунікації та його учасниками.

Яка ж природа підтексту? Одержувач сам приписує повідомленню певний зміст, виокремлюючи його елементи зі своїх «фонових знань». А.А.Брудний справедливо вважає, що взаємодія семантики тексту, з «набором взаємопов’язаних відомостей, що стосуються змісту текста» є необхідною умовою сприймання і розуміння останнього. Проте знання про світ повинні бути доповнені знаннями про мову та основні закономірності мовної поведінки.

Важливою передумовою виникнення ІЗВ – взаємопов’язаність об’єктів та явищ дійсності, що знаходять своє відображення у взаємовідношенні уявлень та понять про світ, з яких формується тезаурус носія надої культури і даної мови. Як наслідок, повідомлення про факт А, пов’язаний в дійсності та (або тезаурусі реципієнта з фактами В,С,Д і т.д. потенціально імплікує в його підсвідомості, що А > В,С,Д… Так, висловлювання Габі виходить заміж за Люка дозволяє більш-менш однозначно зробити висновки, що: 1) Габі – жінка; 2) Люк – мужчина; 3) Габі та Люк досягли шлюбного віку; 4) Габі і Люк до того часу хоча б деякий період не були в шлюбі.

Існують твердження, що пресу позиції направлені назад, в минуле, що «розкриття пресу позицій нової інформації не надає». [ ] Проте те, що для адресанта є чимось зрозумілим, для адресата може бути новим та актуальним.

Крім інформації про передумови факту, що описується, висловлювання потенційно несе в собі повідомлення про деякі інші явища, пов’язані з ним, наприклад про його можливі наслідки з того, що Габі виходить заміж за Люка витікає, що: 5) Габі та Люк, найімовірніше, будуть жити разом; 6) у них напевно будуть діти, і т.д.

В референційний підтекст входять також пресу позиція існування об’єкта та пресу позиція реальності факту, який виступає в якості референта теми висловлювання. На думку О.Дюкро, вони «дозволяють висловити щось так, ніби це і не треба було висловлювати». [ ] Так, запитання «Де ви вбили вашу дружину?» припускає, що адресат її вбив, навіть якщо він це заперечує. Підтекст, що задається пресупозиціями існування,, оснований на загальних принципах і нормах мовленнєвої комунікації, що лежать в основі ІЗВ і відіграють важливу роль в сприйнятті підтексту взагалі.

Мовлення підлягає під чотири загальні принципи: 1) принцип обдуманості – кожне завершене висловлювання (як і організована послідовність висловлювань) повинно мати певний номінативний зміст – адресату і адресанту має бути зрозуміло, про що саме в ньому йдеться; 2) принцип цілеспрямованості або мотивації або мотивації – кожне висловлювання (організована послідовність висловлювань) має переслідувати якусь, хай і не усвідомлену, мету; 3) принцип ситуативності – кожне висловлювання (послідовність висловлювань) повинно бути пов’язане з ситуацією спілкування; 4) принцип пов’язаності – кожне висловлювання, що входить в більшу мовну одиницю, має бути пов’язане за змістом з цілим і, як правило, з іншими висловлюваннями, що входять в те ж формування. [ ]

Виходячи з даних принципів, можна запропонувати наступний набір взаємопов’язаних параметрів в комунікативній ситуації (КС), що визначають як ЕЗВ, так і стиль висловлювання:

адресант і адресат, які виступають в ролі носіїв співвіднесених між собою статусних, позиційних та ситуативних ролей та визначених особистісних якостей, суб’єктів діяльності, що переслідують певну мету, керуються певними мотиваціями, а також носіїв певних знань про референтну ситуацію та референтний простір та певного відношення до референтної ситуації та партнера;

референтна ситуація (РС) – той відрізок об’єктивної дійсності, з яким можна співвіднести референційний зміст висловлювання;

дійова ситуація (ДС) - в рамках якої відбувається мовне спілкування. ДС спілкування – це сюжет, що розгортається і те, що відбувається з партнерами, відповідно до їх зусиль чи напротивагу їм, та ситуація, яка потсійно змінюється, в якій вони діють та розмовляють. По відношеню до окремого висловлювання, ДС – це окремий момент в розвитку сюжета, що характеризується тим, що сталося до цього, включаючи і те, що було сказано і написано, а також тим, що, за задумом адресанта, повинно відбутися після; з цього випливає, що ДС включає і може включати в себе мовленнєву ситуацію. Це відбувається тоді, коли люди розмовляють безпосередньо про себе і свої справи;

предметно-ситуативний фон (ПСФ), який включає місце і час спілкування, те, що відбувається навколо, загальну соціальну, політичну ту історико-культурну ситуацію, а також людей присутніх при спілкуванні;

канал зв’язку (КЗ), акустичний або графічний, який характеризується також наявністю, або відсутністю безпосереднього контакту між партнерами, наявністю або відсутністю візуального зв’язку, а також використанням тих чи інших спеціальних засобів передачі повідомлення [ ].

Досить важливо, детермінантами висловлювання е не ці параметри самі по собі, а уявлення про них, що


Сторінки: 1 2 3 4