Синтез системного уявлення про особистість має відпо-відати ознакам системного підходу, таким як наявність цілісної структури елементів, взаємозв'язків між складови-ми елементами, ієрархічної організації елементів, системо-утворюючих факторів, вхідних та вихідних структурно-функціональних характеристик, рівня розвитку системи тощо. Разом із тим у такій системі має бути врахована соціальна, психологічна, індивідуальна своєрідність, зокрема наявність в особистості такої специфічної підсистеми, як самосвідо-мість.

Можна виділити три основних аналітичних напрями, у річищі яких здійснювалися спроби формування базових сис-темних засад побудови цілісної психологічної структури особистості. Це соціально-психолого-індивідуальний, діяльнісний та генетич-ний напрями. У дослідженнях О. М. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, Ф. Лерша, Г. С. Костюка, К. К. Платонова, В. Ф. Моргуна та інших психологів чітко виявляється тенденція до синтезу багатовимірної системної психологічної структури особистості.

Прикладом може слугувати функціональна динамічна пси-хологічна структура особистості К. К. Платанова (1906— 1983). Він виділяв у структурі особистості чотири підструктури: соціальне зумовлену підструктуру спрямованості осо-бистості; підструктуру досвіду; підструктуру психічних про-цесів; підструктуру біопсихічних властивостей особистості. Крім того, вчений розглядав і другий ряд — підструкгури здібностей і характеру. Із застосуванням принципу «накла-дання» одного ряду підструктур на другий був зроблений крок до системної побудови двовимірної психологічної структури особистості.

Цікавий і перспективний проект синтезу інших двох вимірів психологічної структури особистості здійснив у 30—50-х роках відомий німецький психолог Ф. Лерш. Він запро-понував поєднати соціально-психолого-індивідуальний і діяльнісний плани особистості у вигляді двовимірної гори-зонтально-вертикальної схеми. Цей варіант побудови струк-тури особистості підтримали українські психологи Г. С. Костюк і П. М. Пелех.

За Ф. Лершем, горизонтальний параметр особистості ут-ворюють психічні процеси та функції, що виникають і роз-виваються в особистості на основі «закону комунікації». Го-ризонтальний вимір складається з чотирьох «членів»: моти-ваційного, чуттєвого (або емоційного), пізнавального, діяльнісного.

Вертикальний параметр особистості розглядається як внут-рішній результат «горизонтальної» діяльності, як внутрішні сили особистості, котрі утворюють нашарування у формі диспозиції психічних властивостей, навичок, звичок тощо. Вони динамічні, бо беруть участь у «горизонтальній» діяль-ності особистості — у відчутті, сприйманні та інших пси-хічних процесах.

Вертикальна структура особистості утворюється такими диспозиціями, як: а) особистісна надбудова; б) ендогамна основа особистості — її внутрішні спонукання, прагнення, потреби та почуття як мотиви діяльності; в) зовнішній обсяг переживань особистості — її відчуття, сприймання, уява, пам'ять, фантазія, мислення, діяльна поведінка тощо; г) життєва основа особистості — сукупність органічних про-цесів живої істоти, серед яких найважливішими є фізіоло-гічні процеси у нервовій системі. Розвиток особистості у горизонтальному та вертикальному вимірах — це єдиний процес. Будь-яка психічна функція горизонтального ряду залишає свої сліди у вертикальному ряді нашарувань, дис-позицій і навпаки.

2. Базові виміри в основі психологічної структури особистості

Підсумовуючи аналіз наукових даних, можна стверджу-вати, що в основі системної психологічної структури осо-бистості лежать три базових виміри: І — соціально-психолого-індивідуальний — вертикальний; II —діяльнісний —. горизонтальний; III — генетичний — віковий, за допомо-гою якого характеризується рівень розвитку властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі ста-новлення індивіда як особистості.

Рис. 1. Тривимірна психологічна структура особистості

в узагальненій формі

Ці виміри становлять систему основ цілісної психоло-гічної структури особистості. Вони пов'язані між собою за ортогональним принципом, за яким співвідносяться три ви-міри простору. На рис. 1 умовно представлений взаємо-зв'язок між указаними вимірами у графічній формі.

Здійснюючи аналіз і синтез системної психологічної струк-тури особистості, треба усвідомлювати, на якому рівні уза-гальнення ведеться побудова цієї структури. Так, якщо говорити про поняття «психологічна структура» як про аспект системної характеристики особистості, тобто складної соціально-психолого-індивідуальної за своєю природою сис-теми з певними властивостями, що постійно розвивається і реалізується у формі діяльності та спілкування, то його можна віднести до першого, найвищого рівня узагальнення, з яко-го має починатися процес конкретизації цього поняття.

Другому рівневі конкретизації властивий розгляд трьох вимірів — соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного та генетичного — як базових параметрів психологічної структури особистості.

На третьому рівні ведуться диференційований та інтег-ративний аналіз і синтез підструктур (спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту, пси-хофізіологічних властивостей), компонентів (потребнісно-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, цілеутворюючого, результативного, емоційно-почуттєвого) та рівнів роз-витку (задатки, властивості, здібності) в межах основних параметрів (рис. 1).

Четвертий умовний рівень конкретизації аналізу і син-тезу психологічної структури особистості утворюють пси-хічні властивості, функції і процеси. У табл. З наводиться матриця, де представлені елементи підструктур і компонен-тів перших двох вимірів — соціально-психолого-індивідуального та діяльнісного, а третій, генетичний, лише окрес-лений без диференціації на задатки, здібності та рівні роз-витку.

На п'ятому умовному рівні конкретизації аналізу і син-тезу психологічної структури особистості стає можливою кла-сифікація конкретних властивостей і власне здібностей осо-бистості до певних видів діяльності (наприклад, до науково-технічної, управлінської, економічної, педагогічної тощо) або виконуваних людиною ролей (начальника, підлеглого, чо-ловіка, жінки та ін.). Такий підхід цілком узгоджується із загальновживаним визначенням здібностей як «індивідуально-психологічних особливостей людини, що сприяють ус-пішному виконанню нею тієї чи іншої діяльності». Такого розуміння здібностей дотримуються Б. М. Теплов, Г. С. Костюк та інші дослідники.

Варто зазначити, що перші чотири рівні конкретизації психологічної структури особистості можна розглядати як такі, що характеризують її макроструктуру, а інші рівні (по-чинаючи з п'ятого) — як такі, що належать до мікроструктури. Перехід від макроструктури до мікро-структури пов'язаний з вимогами, що висуваються до осо-бистості конкретними видами діяльності та поведінки, ро-лями, соціальним статусом, позицією, рангом, які обирає, застосовує й реалізує людина в конкретних соціальних умо-вах життя.

Ступінь розвитку сучасної психології дає змогу здійс-нити системний