У перспективі, на 6-му рівні конкретизації системної моделі особистості, стануть доцільними поєднання зусиль представників різних наук (біологів, генетиків, фізіологів, кібернетиків, психологів, соціологів) і розробка комплекс-ної програми вивчення особистості, яка за своїм масштабом може бути зіставлена з міжнародною програмою «Геном людини».

Наступним кроком у розробці системного психологіч-ного уявлення про особистість має стати дослідження вза-ємодії між підструктурами, компонентами і рівнями роз-витку психологічної структури. Принагідно застосовувати ті дані, що вже існують у психологічній науці — у працях Б. Г. Ананьєва, Г. С. Костюка, О. М. Леонтьєва, Ф. Лерша, С. Л. Рубішптейна та ін. Так, на думку Б. Г. Ананьєва, структурно-функціональні взаємозв'язки між елементами психологічної структури особистості будуються одночасно за двома принципами: 1) субординаційним, або ієрархічним, коли складніші та загальніші соціальні й психологічні влас-тивості особистості підпорядковують собі елементарніші й часткові соціальні та психофізіологічні властивості; 2) коор-динаційним, за яким взаємодія здійснюється на паритетних началах, що допускає певну свободу, тобто відносну авто-номність кожної з них.

Особистості властива самосвідомість, тому їй прита-манний і третій тип взаємовідносин. Цей тип можна на-звати егоординаційним — він виявляється в самопізнанні, самоорганізації та самовдосконаленні особистості в процесі діяльності та поведінки на основі Я-підструктури як ядра особистості.

Для особистості характерні зовнішній і внутрішній (сто-совно індивіда) плани регуляції, складні субординаційні, координаційні та егоординаційні взаємозв'язки як в інтер-індивідному, так і в міжіндивідному плані діяльності й по-ведінки. Водночас особистості як системі психічних властивостей притаманні певні рівні відображення дійсності. Се-ред таких рівнів у психології виділяють свідомість та не-свідоме, самосвідомість.

Висновки

Можна виділити три основних аналітичних напрями, у річищі яких здійснювалися спроби формування базових сис-темних засад побудови цілісної психологічної структури особистості. Це соціально-психолого-індивідуальний, діяльнісний та генетич-ний напрями. Прикладом може слугувати функціональна динамічна пси-хологічна структура особистості К. К. Платанова (1906— 1983). Він виділяв у структурі особистості чотири підструктури: соціальне зумовлену підструктуру спрямованості осо-бистості; підструктуру досвіду; підструктуру психічних про-цесів; підструктуру біопсихічних властивостей особистості. Крім того, вчений розглядав і другий ряд — підструкгури здібностей і характеру. Із застосуванням принципу «накла-дання» одного ряду підструктур на другий був зроблений крок до системної побудови двовимірної психологічної структури особистості.

Цікавий і перспективний проект синтезу інших двох вимірів психологічної структури особистості здійснив у 30—50-х роках відомий німецький психолог Ф. Лерш. Він запро-понував поєднати соціально-психолого-індивідуальний і діяльнісний плани особистості у вигляді двовимірної гори-зонтально-вертикальної схеми. Цей варіант побудови струк-тури особистості підтримали українські психологи Г. С. Костюк і П. М. Пелех.

За Ф. Лершем, горизонтальний параметр особистості ут-ворюють психічні процеси та функції, що виникають і роз-виваються в особистості на основі «закону комунікації». Го-ризонтальний вимір складається з чотирьох «членів»: моти-ваційного, чуттєвого (або емоційного), пізнавального, діяльнісного.

Вертикальний параметр особистості розглядається як внут-рішній результат «горизонтальної» діяльності, як внутрішні сили особистості, котрі утворюють нашарування у формі диспозиції психічних властивостей, навичок, звичок тощо. Вони динамічні, бо беруть участь у «горизонтальній» діяль-ності особистості — у відчутті, сприйманні та інших пси-хічних процесах.

Використана література:

Загальна психологія / За ред. Подольського М.І. – К., 2000.

Словник-довідник з психології. – К., 2001.