ендогамна основа особистості — її внутрішні спонукання, прагнення, потреби та почуття як мотиви діяльності; в) зовнішній обсяг переживань особистості — її відчуття, сприймання, уява, пам'ять, фантазія, мислення, діяльна поведінка тощо; г) життєва основа особистості — сукупність органічних про-цесів живої істоти, серед яких найважливішими є фізіоло-гічні процеси у нервовій системі. Розвиток особистості у горизонтальному та вертикальному вимірах — це єдиний процес. Будь-яка психічна функція горизонтального ряду залишає свої сліди у вертикальному ряді нашарувань, дис-позицій і навпаки.
2. Психологічні особливості та структура злочинних груп
У кримінальному праві злочинною групою називає умис-на участь двох чи більше осіб у вчиненні злочину у вигляді простої чи складної співучасті, що спри-чиняє відповідальність за вчинення злочинів деяких видів простою групою за змовою чи без неї, групою осіб за попе-редньою змовою і організованою групою, а також злочинною зграєю (бандою). Окрім того, існує відповідальність за різно-манітні групові дії, що грубо порушують суспільний порядок, масові заворушення та ін.
Кожна із названих форм групових злочинів та групової злочинної діяльності має не тільки правовий, але й відповід-ний психологічний зміст. З позицій психології, злочинна група — це антисуспільне неформальне об'єднання двох або більше осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб'єктом даного виду людсь-кої діяльності. Саме спільність вчинення злочинів певного виду (корисливих, корисливо-насильницьких, насильниць-ких) — головне, заради чого існує злочинна група.
У цьому визначенні наявні такі кваліфікаційні ознаки:
1) мала неформальна група, тобто нечисленна за складом спільність людей, стосунки у якій нормативно, офіційно не регулюються, підтримується безпосередній особистий контакт між учасниками;
2) об'єднання учасників відбувається завдяки спільній злочинній діяльності;
3) взаємодія учасників групи певним чином організована (від ситуативних груп, де групові структури ледве визначені, до організованих, де існують функціональні і психо-логічні взаємозв'язки);
4) група є єдиним особливим суб'єктом злочинної ді-яльності, тобто кожен учасник надає свій внесок відпо-відно до розподілу ролей — з одного боку, до кожного пред'являються певні вимоги — з іншого. Такі вимоги мож-на умовно поділити на загальні й часткові. Загальними є вимоги здійснювати протизаконні дії, беззастережно до-тримуватись звичаїв та норм, що склалися в групі, та внутрігрупової субординації; частковими — обачливість у поведінці, здібності та досвід вчинення злочинів, наявність певних особистісних властивостей (рішучість, сміливість, відсутність жалю до потерпілих та ін.)
У практичній діяльності працівники правоохоронних ор-ганів при аналізі групових злочинів повинні враховувати такі чинники:
1. Причини об'єднання декількох осіб у злочинну групу:
а) неможливість вчинити злочин самому чи складність діяти інакше;
б) спільність сформованих антисуспільних (злочинних) інте-ресів учасників групи;
в) особисті неформальні зв'язки і стосунки учасників у мину-лому та 'їх характер;
г) прийняті у групі загальні норми поведінки, що визначають її орієнтацію на порушення закону та групову злочинну ді-яльність;
д) можливість впливу осіб, що мають злочинний досвід (ра-ніше засуджених, визнаних особливо небезпечними реци-дивістами, адмінпіднаглядних та ін.), які часто виступають ініціаторами створення злочинних груп.
2. Рівень (ступінь) організованості злочинної гру-пи — згуртованість, сталість, термін існування, тривалість і характер вчинення злочинів, їх спрямованість.
3. Кількість та склад учасників (неповнолітні, дорослі, змішаний склад і хто переважає, наявність досвідчених зло-чинців та їх роль у групі, ставлення до вживання спиртного чи наркотиків, азартних ігор тощо).
4. Розподіл ролей і становище в групі окремих учас-ників — функції при здійсненні конкретних злочинів, сту-пінь авторитетності, сильні та слабкі сторони, наявність зло-чинних умінь та навичок.
5. Стосунки в злочинній групі — рівень дисципліни, яким чином і ким вона підтримується, наявність конфліктів та причини їх виникнення, можливості їх використання для роз'єднання та попередження злочинів.
Злочинні групи найчастіше формуються на основі не-формальних об'єднань у сфері побутового спілкуван-ня, що виникають завдяки симпатіям, емоційній привабливос-ті, спільності поглядів та інтересів і т. ін. Неформальна група функціонує лише при умові позитивного ставлення учасників один до одного, інакше спілкування стає безпредметним і втрачає сенс. Це стосується і даного виду злочинних груп: участь у них зумовлюється попередньою деформацією соці-альних властивостей особистості, а групова злочинна діяль-ність стає її результатом. Але елементи звичайного нефор-мального спілкування зберігаються ще досить тривалий час, поступово змінюючись на сугубо «ділові», злочинні. Єдність (цілісність) групи при цьому забезпечується такими чинника-ми, як внутрішня ізоляція та страх викриття, протиставлення суспільству і зростання ймовірності покарання, кругова пору-ка і острах розправи при розриві зв'язків з групою.
Злочинна група може також спеціально створюватись особами, що мають злочинний досвід. Довірчі стосунки у та-ких групах базуються на спільному відбуванні покарання в УВП, злочинних зв'язках, вчинених у минулому злочинах та ін. У даному випадку має місце прояв антисуспільної установ-ки та готовності до злочинної діяльності учасників групи.
Існують певні закономірності формування і розвитку злочинних груп. Вони полягають у наступному:
1) добровільність об'єднання учасників для здійснення зло-чинної діяльності. Вона безсумнівна навіть у випадках, ко-ли окремі особи залучаються, втягуються в групу, оскільки рішення про свою участь, в кінцевому рахунку, прийма-ється свідомо і самостійно.
Аналіз мотивів об'єднання у злочинні групи свідчить, що свідомість кожного учасника формується під впливом су-купності чинників макросередовища (соціально-еконо-мічних, політичних, соціокультурних та ін.) та мікросередовища (найближчого оточення). Неможливість прилу-чення до соціальне схвалюваних цінностей суспільства, нездатність їх засвоєння, а звідсіля — досягти самостверд-ження і актуалізації особистості, призводить до спілкуван-ня з таким соціальним оточенням, де рівень домагань ре-алізується за рахунок соціальне засуджуваної поведінки. Згуртуванню злочинної групи сприяє також однакова ан-тисуспільна спрямованість поглядів учасників, яка форму-ється у результаті групового впливу завдяки переконанню, навіюванню, наслідуванню (переконуючий вплив — роз-повіді про злочинну діяльність,