Індивідуальне науково-дослідне завдання

з дисципліни

«Психологія і педагогіка»

на тему:

«Мотивація поведінки і формування особистості»

ПЛАН

Вступ

Суспільство як фактор формування особистості. Особливості концепції формування особистості людини.

2. Мотивація поведінки.

Список використаної літератури.

Вступ.

Протягом тисячоліть філософи, письменники, вчені, будуючи власні теорії, пишучи трактати, корегуючи дійсність та відтворюючи її на сторінках історичних книжок, постійно прагнули до розкриття, нехай і часткового, сутності існування людства. Минули роки. Паралельно плину часу трансформувалися закони виживання, покращилися побутові умови, фундаментально переорієнтувалася мода, смаки, вподобання. Спостерігаючи технічний прогрес, занепад старих стереотипів і виникнення нових, здається, що людство також змінилося. Та варто спростувати це твердження, адже час вплинув на людство лише зовнішньо – він не зачепив основного, тобто не змінив поняття «людства» зсередини. Отже, проблеми, невирішені питання, страхи, гризоти людства залишилися сталими. Окрім того, прямо пропорційно удосконаленню людства зросло бажання розвитку, розвитку, запоруку якого шукали та продовжують шукати найталановитіші, найвидатніші, найактивніші діячі науки, мистецтва, політики.

Існує безліч теорій, котрі показують шляхи до подолання криз різного характеру та досягнення апогею всезагального щастя людства, але на даний момент складно суперечити будь-якій з них, але й обрати правильну також неможливо. Реальним є лише сформування певних положень, які й стануть початковими кроками до омріяного.

Спершу варто розкрити поняття «людство», спромогтися зрозуміти його зміст:

1). Людство – сукупність людей, що проживають на Землі (народонаселення).

2). Людство – історична спільнота людей, котра виникла у процесі формування спільних економічних та інших зв’язків між різноманітними країнами, народами світу.

Відповідно, з вищенаведених понять випливає, що одиницею людства можна вважати людину. Людина, подібна квітці, без якої поле не здатне бути навесні таким прекрасним, зірці, без якої небо не сяятиме так яскраво, піщинці, без наявності котрої ґрунт здаватиметься збіднілим, є невід’ємною складовою усього людства. Людство подібно до цілісного живого організму, де між людьми, наче його органами, постійно відбувається взаємодія, певні процеси. Хоча кількість населення загалом налічує 6228 млн. осіб (дані 2000 року), втрата навіть однієї людини призводить до ураження усього людства, до звуження кіл його можливостей, адже, незважаючи на деяку подібність людей, кожна з них є індивідуальною особистістю, точну копію за всіма параметрами, включаючи моральні та духовні, відшукати неможливо. Отже, особистість – це сукупність усталених звичок та переваг, психічний стан та тонус, соціокультурний досвід та набуті знання, набір психофізичних рис та особливостей людини, її архетип, визначена повсякденна поведінка та зв’язок з суспільством і природою. Також особистість спостерігається як прояв «поведінкових масок», створених для різних ситуацій та соціальних груп взаємодії. Визначені межі у поняття «особистість» відсутні. Наприклад, у побуті у її значення вкладають розуміння характеру людини в цілому, але при цьому треба зауважити, що особистість не є свідомістю. Необхідно зазначити, що особистість – це відносно стійка система поведінки індивіда, побудована, перш за все, на основі включення у соціальний контекст, це система соціально значимих якостей індивіда, міра оволодіння ним соціальними цінностями та його здатність реалізовувати ці цінності.

1. Суспільство як фактор формування особистості.

Особливості концепції формування особистості людини

Того, що людина лічиться разом з зірками, піщинками, квітками замало – вона, окрім простого існування, має ще й діяти для становлення себе як особистості. Процес формування особистості є досить складним і потребує часу, витримки, власної та з боку оточуючих. Психічні властивості особистості залежать від особливостей нервової системи людини, але не визначаються нею, не являються природженими чи біологічно обумовленими. Людина не народжується на світ із готовим характером, інтересами, схильностями, здібностями. Формування людини як особистості відбувається протягом тривалого часу, на нього впливає безліч факторів: спадковість, виховання, самовиховання, але найпровіднішим з них можна назвати суспільство, бо як особистість людина характеризується рівнем розвитку її свідомості, співвідношенням її свідомості з суспільною свідомістю, яка, в свою чергу, визначається рівнем розвитку даного суспільства. У властивостях особистості проявляються можливості певної людини до участі в суспільних стосунках. Окрім того, істотною стороною особистості є її ставлення до суспільства, до окремих людей, до себе та до власних суспільних обов’язків. У біологічній організації людини, в її природі закладені можливості майбутнього психічного розвитку, але людська істота стає людиною лише завдяки соціальній спадковості – завдяки опануванню досвіду попередніх поколінь, закріплених у знаннях, традиціях, предметах матеріальної та духовної культури, у системі суспільних стосунків. Природні сторони людини не варто протиставляти її соціальній сутності, адже сама природа людини є продуктом не лише біологічної еволюції, але й продуктом історії. Окрім того, становлення людини як особистості відбувається тільки за умови наявності конкретних суспільних чинників. Потреби суспільства визначають і моделі поведінки ще не сформованої особистості, і критерії оцінки її поведінки. Отже, ті природні якості, що, на перший погляд, здаються сформованими іншими чинниками (наприклад, риси її характеру), насправді виявляються закріпленням в особистості суспільних вимог до її поведінки. Рівень розвитку особистості визначається характерними для неї стосунками із суспільством. Низький рівень розвитку вирізняється тим, що її відносини в основному обумовлені утилітарними, меркантильними інтересами. Найбільш високий рівень розвитку особистості визначається переважанням суспільно значимих стосунків. Врегульовуючи свою життєдіяльність у суспільстві, кожний індивід вирішує складні життєві задачі. Особистість проявляється у тому, як вона розв’язує ці задачі. Часто буває так, що одні й ті самі труднощі, колізії переборюються різними людьми діаметрально протилежними шляхами.

Отже, суспільство як фактор формування особистості здатне виховувати людину, вишліфовувати її характер,