на вираження емоцій інших є відображення почуттів, які на вашу думку може відчувати співрозмовник. Фраза “Луїза, ти здаєшся пригніченою” може заохотити Луїзу прокоментувати далі її почуття. Якщо вона продовжить, то ви можете зрозуміти, що в основі її пригніченості лежать інші речі, а не її уявлення про себе, як погану студентку.
Коли ви відображаєте почуття, ви ділитесь розумінням того, що відчуває співрозмовник: “Ти виглядаєш засмученим”, “Ти здаєшся дійсно щасливим, коли це кажеш”. Знову ж, якщо особа буде незгодна з вашим визначенням її почуттів, у вас буде інший шанс прояснити, що саме відчуває співрозмовник.
Третім засобом продуктивного слухання, яке може дати зворотній зв’язок, без оцінювання співрозмовника є поділитись з ним своїми почуттями. Ви можете поділитись почуттями, які ви дійсно почуваєте на той момент: “Коли ти це сказала, я теж почала почувати себе розгубленою”. Чи ви можете поділитися тими думками, які виникли б у вас в подібній ситуації: “Я б почувала себе дуже одинокою, якби моя сім’я поїхала на відпочинок без мене”. Обидва випадки демонструють, що ви розумієте повідомлену інформацію без оцінювання емоцій співрозмовника.
Перевагою цих трьох методів реакції на повідомлення є те, що ви не нав’язуєте своє бачення реальності співрозмовнику. Коли ви ігноруєте почуття, сперечаєтесь, соромите почуття співрозмовника, ви створюєте атмосферу непорозуміння між вами, спричиняєте замкненість комунікатора. Для того, щоб потренуватися у вмінні правильно реагувати на вираження емоцій в Додатку №2 наведено тест.
Вираження емоції в невеликих групах
Групи, діяльність яких проходить в межах певних стандартів та норм, вважають, що почуття їх членів є важливим джерелом інформації для групи. Протягом певного періоду існування будь-якої групи, її члени відчувають різноманітні види почуттів, в тому числі розчарування, нетерпимість, нудьгу, хвилювання, ентузіазм, злість, неспокійність та інші. Група, яка діє ефективно, повинна розробити норми для заохочення вираження таких почуттів.
Почуття та емоції членів групи, які виникають протягом групової дискусії, впливають на успішне досягнення мети групи чи на залучення її членів до спроб групи проаналізувати проблеми. Якщо Лу поводить себе нетерпляче під час діяльності групи, то його участь може спричинити негативні наслідки. В групі, чия нормативна модель вважає таку поведінку Лу прийнятною та дозволяє прояв подібних емоцій, з таким можна миритись. Менш компетентна група буде примушувати своїх членів тримати почуття в собі чи не підтримувати почуття учасників такими зауваженнями, як “Не будь таким розгубленим”. Однією з найпоширеніших оман такої групи стосовно її діяльності є те, що вони вважають, члени групи повинні залишати всі свої почуття ззовні, щоб мати можливість працювати в групі раціонально.
Стандарт прийняття почуттів в групі передбачає, що почуття та емоції є невід’ємним результатом взаємодії у групі. Також він зазначає, що з почуттями легше справитись, якщо їх приймають, а не забороняють. Відмінності є джерелом творчої діяльності в групі, вони є природними і необхідними. Коли існують відмінності, то також існують і почуття. У групи є два шляхи діяльності: забороняти почуття, а вони все ж таки будуть залишатись і стримувати прогрес групи, чи використовувати почуття в групі, таким чином, група буде йти вперед.
Висновок
Отже, зі всього вище зазначеного, можна зробити наступні висновки. Вираження – це складова здатності спілкування, яка містить вміння поділитись особистими почуттями та допомогти іншим розказати про їх почуття.
Вираження почуттів – описання чийогось емоційного стану іншим особам.
Почуття – певні емоційні стани.
Як видно з роботи, емоції є дуже важливою, невід’ємною частиною будь-якого спілкування. Вони визначають нашу поведінку ставлення інших людей до нас. Тобто, всі взаємодії в суспільстві супроводжуються вираженням емоцій.
Вираження може бути прямим чи непрямим, в залежності від ситуації, в якій відбувається спілкування, та попередніх стосунків між комунікаторами. Вираження поділяється на три складові: вираження власних емоцій, розпізнавання почуттів інших та заохочення інших до вираження емоцій. В свою чергу заохочення до вираження емоцій має дві підкатегорії. Ними є розкриття власних почуттів та співпереживання.
Варто зазначити, що емоційна складова спілкування є дуже важливою частиною цього процесу. Вмінню виражати емоції та розуміти почуття інших важко навчитись, але потрібно для того, щоб ви могли знайти шлях до серця кожної людини та щоб вас вважали дійсно вмілим комунікатором.
Список використаної літератури
Bucklund, Philip M., Brown, Kenneth L., Gurry, Joanne, and Jandt, Fred, Recommendations for Assessing Speaking and Listening Skills, Communication Education, 1982, pp. 9-18.
Buerkel-Rothfuss, Nancy, Communication Competencies and Contexts, New York: Random House, 1985, 365 p.
Почепцов Г.Г., Теорія комунікацій, К.: Університет ім. Т. Шевченка, 1999. – 307 с.