Вплив надмірного фізичного навантаження на процеси пам’яті

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................................3

Розділ 1. Огляд літератури....................................................................................5

Загальна характеристика процесів пам’яті................................................5

Види пам’яті................................................................................................11

Засоби і форми фізичного виховання.......................................................15

Вплив фізичного виховання на стан здоров’я і фізичний розвиток......16

Розвиток пам’яті.........................................................................................19

Розділ 2. Методи і матеріали дослідження.........................................................29

2.1. Вивчення запам’ятовування чисел (механічна пам’ять) ...........................30

2.2. Вивчення смислової пам’яті.........................................................................30

2.3.Вивчення образної пам’яті.............................................................................31

Розділ 3. Результати дослідження і їх обговорення...........................................32

3.3. Результати дослідження механічної пам’яті................................................32

3.2. Результати дослідження смислової пам’яті.................................................33

3.3. Результати дослідження образної пам’яті....................................................34

Висновок.................................................................................................................36

Список літератури.................................................................................................37

Додатки...................................................................................................................38

Вступ

Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів сприймання фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку утворюючи індивідуальний досвід і за потреби використовується в подальшій діяльності. Досвід є раціональним елементом пізнання, який забезпечує цілісне сприймання об’єктів дійсності (апперцепція) та надає процесові відображення динамічної характеристики. Без збереження слідів попередніх вражень кожне відчуття і сприймання переживалось би як таке, що виникло вперше.

Нагромадження індивідуального чуттєвого й раціонального досвіду, опора на інформаційний досвід суспільства є важливою умовою прогресивного розвитку психіки людини, поступового збагачення її діяльності. Опера на досвід дає змогу вирішувати дедалі складніші завдання, краще орієнтуватися в нових умовах, діяти більш передбачливо й упевнено. Щоб успішно оперувати поняттями її уявленнями на рівні мислення, необхідно зберігати їх в упорядкованому ї мобільному стані, бо нові зрушення в розвитку психіки завжди ґрунтуються на результатах попереднього розвитку. Діяльність людини великою мірою залежить від багатства її пам’яті.

Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою ряд складних психічних процесів. Активне оволодіння якими надає людині здатності засвоювати й використовувати потрібну інформацію. Пам’ять включає такі процеси: запам’ятовування, зберігання, забування і відтворення.

Матеріальною основою процесів пам’яті є здатність мозку утворювати тимчасові нервові зв’язки закріплювати й відновлювати сліди минулих вражень. Ці сліди створюють можливість актуалізації ситуації з відповідного збудження, коли подразника який його викликав безпосередньо немає. Запам’ятовування і зберігання ґрунтується на утворенні і закріпленні тимчасових нервових зв’язків, забування – на їхньому гальмування, відтворення – на їх ньому відношенні.

Розділ 1. Огляд літератури

Загальна характеристика процесів пам’яті

Особливістю пам’яті є те, що її складові виступають водночас і як автономні процеси. Звичайно можливе таке їх поєднання, як-от у короткочасній пам’яті, коли всі процеси здійснюються послідовно, один за одним. І процес запам’ятовування одразу переходить у зберігання, а невдовзі й у відтворення (застосування), як і в забування відразу ж після використання. Однак у більшості випадків кожний з процесів пам’яті може здійснюватися самостійно. При цьому інші процеси мажуть бути відстроченими у часі або й не відбутися зовсім. Школяр, наприклад, добре вивчивши математику й фізику, не певен, що він десь ще використає набуті знання, крім іспитів у школі.

Процеси пам’яті треба розглядати в єдності, і не тільки в зовнішніх зв’язках і взаємній зумовленості, а й у більш тісних відносинах взаємного проникнення і закономірних переходах одного процесу в інший. Зрештою, без запам’ятовування і зберігання не може бути відтворення і забування, бо треба щось запам’ятати, щоб потім відтворити чи забути.

Отже, пам’ять являє собою складний, але єдиний і безперервний процес. Його детермінують і об’єднують діяльність особистості та її спрямованість на досягнення мети. Аналізуючи окремі процеси пам’яті, доводиться абстрагуватися від зв’язків і визначати кожний з них за домінуючими ознаками.

Запам’ятовування – це закріплення, образів сприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом. Процес запам'ятовування відбувається у трьох формах: від-биття, мимовільного й довільного запам'ятовування.

Первинне відбиття нерідко відіграє вирішальну роль у запам'ятовуванні, становить основу для закріплення мате-ріалу. Іноді, посилюючись інтересом та емоціями, це ви-кликає навіть ейдетичні образи – цілісне сприйняття пред-мета або явища, насичене подробицями.

Мимовільне запам'ятовування виступає як продукт і умова здійснення пізнавальних і практичних дій або результат ба-гаторазового повторення. Це досить продуктивна форма за-пам'ятовування, яка до того ж не вимагає спеціальних зу-силь для засвоєння. Запам'ятовування здійснюється в про-цесі виконання завдань ніби саме по собі. Активно діючи з об'єктами, людина мимохідь їх запам'ятовує. Якщо запам'я-товування ще й пов'язане з досягненням мсти діяльності, то його ефективність значно зростає.

Так, в експерименті учням пропонувалося розв'язувати серію простих арифметичних прикладів, при цьому не ста-вилося завдання щось запам'ятати, а потім пропонувалося відтворити один з рядів чисел, що використовувалися в експерименті. Відповіді виявилися значно ефективнішими, ніж при довільному запам'ятовуванні.

Незважаючи на ефективність мимовільного запам'ятову-вання, провідною формою запам'ятовування вважається довільне. Воно дає змогу запам'ятати те, що треба в даний момент, і настільки, щоб забезпечити успіхи в навчанні, розвитку, виконанні завдань. Це вимагає часу й додаткових зусиль, проте забезпечує необхідний рівень готовності інди-віда до виконання певних завдань. У процесі навчання іноді доводиться вдаватися до такої спеціальної мнемічної діяль-ності, як заучування, щоб зберегти в пам'яті той чи інший матеріал. Щоб краще зберегти в пам'яті матеріал, учень повторює його, застосовує у своїй діяльності, логічно об-робляє, вживає мнемотехнічні прийоми та залучає інші види запам'ятовування (читання уголос) тощо (мал.1) Збереження – це процес утримання в пам'яті відомостей, одержаних у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам'ятовування, вико-ристання матеріалу пам'яті в своїй діяльності. Без вико-ристання матеріал пам'яті поступово забувається.

Мал.1. Етапи логічного розвитку

Забування – процес, протилежний збереженню, і вияв-ляється він у тому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюється або стає взагалі неможливою. Цей