Механічна пам'ять діє у тих випадках, коли не дося-гається розуміння заучуваного матеріалу, а навмисне чи не-навмисне запам'ятовуються речі, які до кінця не усвідом-люються Матеріал запам'ятовування не має певного місця в індивідуальному досвіді, і його доводиться туди втискати силою, або ж він вразив пізнавальний інтерес суб'єкта не-звичною оригінальністю, важливістю для розв'язання проб-леми.

Засвоюваний матеріал найчастіше буває більш або менш зрозумілим. Тому в кожному випадку необхідне поєднання смислової й механічної пам'яті. Робота пам'яті людини в переважній частині пізнавальної діяльності спирається на смислові зв'язки й тільки в окремих випадках їй доводиться звергатися до відносно механічного запам'ятовування. Справж-ню механічну роботу пам'яті можна простежити в молодших школярів, але це вважається недоліком педагогічної роботи, винятком із правила, бо призводить до формального за-своєння знань і затримує розвиток учнів.

1.3. Засоби і форми фізичного виховання

До засобів фізичного виховання відносяться фізичні вправи, рухливі ігри і розваги, спортивні ігри, природні рухи, повітряні і сонячні ванни, водні процедури, а також масаж.

Засоби фізичного виховання можуть бути представлені в різних формах. Так фізичні вправи можуть бути використані в формі ранкової гімнастики, гімнастики до уроків, в фізкультпаузах, в лікувальній гімнастиці, на заняттях фізичного виховання в дитячому садку, на уроках фізичного виховання в школі. Спортивні ігри можуть проходити в формі спортивних розваг і занять спортом. Природні рухи використовуються під час прогулянок, ігор, екскурсій, трудових процесів. Мікрокліматичні фактори повітряного середовища і температурні фактори води впливають у формі комплексу загартовуючи процедур.

Засоби фізичного виховання ускладнюють в залежності від анатомо-фізіологічних можливостей дітей різного віку. Так, в молодшому, ясельному віці посилюються безумовні рухові рефлекси і далі на їх фоні формуються локомоторні рухи (рухи переміщення в просторі – локомоції).

В відношенні дітей перед дошкільного і дошкільного віку завданням фізичного виховання в першу чергу є розвиток локомоторних рухів. В молодшому шкільному віці в основному йде розвиток спритності, в середньому – сили, в старшому – витривалості. В кожній установі для дітей і підлітків використовуються свої способи і форми фізичного виховання, які інколи повторюються в назвах, але є різними по своїй суті.

В дитячих садках засобами фізичного виховання є загальнооздоровчі міроприємства масаж, фізичні вправи, які сприяють розвитку рухів, емоційні ігри і загартовуючи процедури, в дитячому садку – рухливі ігри і рухливі розваги, заняття фізичним і музичним вихованням, ранкова гімнастика, прогулянки, екскурсії і система загартовуючих процедур.

Основною формою організації фізичного виховання в школі і підліткових установах служать уроки фізичного виховання. Крім того, існують фізкультурно-оздоровчі міроприємства в режимі робочого дня? Гімнастика до занять, фізкультпаузи на уроках, ігри і фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня, позакласна спортивна робота в школі (секції спортивної культури, гуртки і т.д.).

1.4. Вплив фізичного виховання на стан здоров’я і фізичний розвиток.

В процесі росту і розвитку дитини збільшується маса тіла і розміри його окремих органів, розвиток їх функціональних можливостей. Заняття фізичними вправами та загартування сприяє кращому фізичному розвитку дітей і підлітків, зміцненню їх здоров’я.

Під впливом фізичних вправ зміцнюється кісткова тканина. Рентгенографічно у спортсменів встановлено більш широкі розміри діалізів трубчастих кісток. Це є наслідком посиленого кровообігу, а значить і збагачення кісткової тканини при систематичних тренуваннях. Крім того покращується сольовий обмін. Таким чином фізичне виховання грає якусь роль в профілактиці рахіту. Фізичні вправи зміцнюють суглобо-зв’язковий апарат, значить, в певних межах збільшується амплітуда рухів у суглобах, що дає можливість удосконалювати координацію рухів.

В зв’язку з особливостями м’язової системи дитини втома робочого м’язу наступає швидше ніж у дорослого. Обмін речовин у дитини високий й транспорт кисню відбувається швидко, тому фізичні вправи, які виконуються на свіжому повітрі або в умовах широкої аерції, викликають найменше втомлення, а у випадку його виникнення швидко зникає.

При правильно організованому фізичному вихованні м’язева маса збільшується за рахунок білкових сполук, збільшення (в 2-3 рази) вмісту глікогену, клітинної плазми, що сприяє прискоренню хімічних процесів. Покращується подача крові до м’язів.

Недостатня робота тої чи іншої групи м’язів може викликати затримку їх розвитку внаслідок недостатнього притоку крові і необхідних поживних речовин. Якщо ж в процесі фізичних вправ окремі групи м’язів постійно отримують значне навантаження, може розвинутися їх робоча гіпертрофія одноіменних м’язевих груп, появиться суттєва різниця в їх силі, і як наслідок нерівномірної м’язевої тяги з’являються порушення в кістковій системі, які ведуть до порушень осанки.

В результаті правильно організованого фізичного виховання покращуються соматометричні показники: внаслідок більш інтенсивного росту кісткової системи і м’язквої збільшується маса тіла. Крім того розвиток рухових навиків сприяє розвитку дихальної мускулатури, легень і розширенню грудної клітки.

Дихання стає глибшим при зміненні кількості вдихів за хвилину. Таким чином покращуються і фізіометричні показники.

Фізичне виховання зміцнює сердечно-судинну систему і сприяє правильній циркуляції крові. Проте при сильному збудженні серцевого м’язу можливості його можуть швидко вичерпуватися. Необхідна обережність при дозування фізичного навантаження, врахування вікових можливостей дітей і підлітків, обов’язковий відпочинок після кожного напруження та інтенсивних рухів.

Велике значення в фізичному вихованні відіграють емоційне збудження і захопленість. Дитина, зацікавлена грою або прогулянкою може проявити силу і працездатність, яка значно перевищує звичайний рівень. При емоційному підйомі краще вловлюється зоровий або слуховий сигнал, що спонукає до