Фізичне виховання розвиває руховий аналізатор, що сприяє збереженню рівноваги тіла, координації рухів, просторовій орієнтації, крім того розвиваються тактильний, слуховий і зоровий аналізатори.

Найважливішу основу удосконалення всього організму системою фізичного виховання представляє вдосконалення вищої нервової діяльності. При цьому кора великих півкуль із своєю регуляторною і координаційною функцією одночасно є інструментом і об’єктом дії. Тривалий вплив правильно організованого фізичного виховання змінює основні показники функціонального стану центральної нервової системи: силу збуджуючого і гальмівного процесу, рівновага між ними і рухливість цих процесів. Кожна вікова група відрізняється властивим їй рівнем лабільності нервової системи. Цим пояснюється загальна реактивність організму і реакція окремих його систем на ті чи інакші вправи чи загартувальні процедури. Фізичні вправи і загартовування покращують фізичний розвиток дитини, сприяють розумовому розвитку. Таким чином в організмі людини нема ні одного органа, ні одної системи, на яку би позитивно не впливали правильно підібрані і систематичні заняття фізкультурою.

Завдяки фізичному вихованню розвиваються координація рухів, швидкість, витривалість, сила, спритність, вміння поводитися в колективі. Ним сублімуються статеві інстинкти які рано розвиваються у акселерованих дітей (статева енергія переноситься на інші види діяльності), здійснюється вплив на формування особистості, розвиток духовних якостей.

1.5 Розвиток пам’яті

Вияви пам'яті простежуються в дитини з народжен-ня, про що свідчить можливість вироблення умовних реф-лексів (відповідь на положення під час годування). Дитина у два місяці впізнає матір. Ця нерозчленована реакція згодом, з розвитком інших пізнавальних процесів і накопиченням досвіду, вдосконалюється. Наприкінці першою півріччя впізнавання поширюється на все оточення і доповнюється відтворенням образу предмета. Дитина шукає зниклий з по-ля зору предмет, а згодом і названий предмет. Образна пам'ять з'являється у виразній формі на восьмому місяці життя.

Активний спосіб життя, ходіння, засвоєння мови в ран-ньому дитинств: розширює можливості пізнавальної діяль-ності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам'яті. Пам'ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає збері-гання запам'ятованого. В цей час ще домінує мимовільна пам'ять, однак уже з'являється довільне запам'ятовування.

Важливим етапом розвитку пам'яті є дошкільне дитинст-во. Воно характеризується інтенсивним розвитком мимо-вільної пам'яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяль-ність. Дошкільники починають відображати предмети не тільки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їх власти-востями та зв'язками. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово приводить до виникнення і початкового форму-вання довільної пам'яті. Це – головне надбання дошкіль-ного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. Розвиток мови сприяє засвоєнню абстрактних поло-жень і закономірностей, приводить до формування понят-тєвого логічного мислення – друга умова готовності до школи (Мал.4).

Мал.4 Розвиток безпосереднього (верхня крива)

та опосередкованого (нижня крива)

запам’ятовування дітей і юнаків (за О.М. Леонтьєвим)

У молодших школярів розвиваються всі види пам'яті Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам'ять як умова й результат успіхів у навчанні. Відомо, що в знан-нях, якими оволодівають молодші школярі, переважає матеріал конкретний, а не абстрактний. Однак, вивчаючи при-родничі дисципліни, вони знайомляться з причинними зв'язками, простими узагальненнями.

На перший план виступає довільна пам'ять, до якої висуваються певні вимоги, але вона в дітей ще достатньо не сформована. Через це учні молодших класів натрапляють на труднощі, не вміють проконтролювати розуміння матеріалу перевірити с 5е. Вихід вони бачать у механічному заучу-ванні. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам'ятовування. Треба вчити дітей розрізняти у своїй роботі завдання розуміти матеріал і завдання його запам'ятати, поступово виробляти досконаліші прийоми за подальший розвиток мимовільної й довільної пам'яті відбувається у підлітків у процесі оволодіння більш склад-ною системою знань. Перехід від елементарних понять до вивчення законів природничих і суспільних наук сприяє тому, що учні цього віку переходять від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам'яті. Слід і далі збагачувати і вдо-сконалювати логічні прийоми обробки матеріалу для запа-м'ятовування: класифікацію і систематизацію, уявне скла-дання плану тексту, порівняння, довести їх до узагальнених умінь. Важливо навчити підлітків швидко піддавати текст аналізу та синтезу, розуміти зміст, головні факти, робити висновки. В міру формування в учнів уміння розуміти, ос-мислювати матеріал удосконалюється і їхня логічна пам'ять, спочатку мимовільна, а потім і довільна. Існує залежність формування вміння запам'ятовувати від формування вміння розуміти матеріал. Загальне оволодіння цими вміннями сприяє продуктивності логічної пам'яті, особливо абстрактно-ло-гічної й довільної.

Розвиток абстрактно-логічної пам'яті має свою специ-фіку в старших школярів. Навчальні предмети, які вони вив-чають, включають теорію науки. Їхні знання являють собою чітку систему поглядів па природу й суспільство. Тому пам'ять характеризується високим рівнем оволодіння склад-ною системою узагальнених умінь розуміння і запам'ято-вування. Це відкриває можливість подальшого розвитку абстрактно-логічної пам'яті учнів, формування таких прийо-мів, які допомагають запам'ятовувати складні системи фактів, понять, законів, їх пояснення і доведення. Пам'ять потрібна для засвоєння нових знань, а набуван-ня їх сприяє вдосконаленню пам'яті. Тому цей процес не завершується у старшому шкільному віці: вдосконалення пам'яті триває і в дорослих завдяки професійному навчан-ню. Зростання самостійності в навчальному процесі збільшує роль довільного запам'ятовування, абстрактно-логічної пам'яті студентів.

У період пізньої юності загальний розвиток пам'яті відбу-вається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи макси-мальних значень. Мислення в цей період значно відстає від рівня розвитку пам'яті, що знижує ефективність запам'я-товування і зберігання, бо засвоюваний матеріал належним чином не обробляється. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам'яті, що сприяє інтенсивнішому розвиткові мислення. У взаємодії розвитку пам'яті і мислення помітна пульсація змін, які чергуються між собою. Піки максимумів розвитку пам'яті готують ос-нову