Таким чином, поводження дитини перетворюється у внесітуативнє особистісне, утрачає свою безпосередність. Воно направляється представленням про предмет, а не самим предметом, тобто з'являється ідеальна мотивація, наприклад, мотивом стає моральна норма.

Мотиви дошкільника імпульсивні і неусвідомлені. Вони, головним чином, зв'язані з предметною діяльністю і спілкуванням з дорослими, розширення границь життєдіяльності дошкільника приводить до розвитку мотивів, що торкають сфери відносини до навколишнього світу, іншим людям і самому собі.

Мотиви дошкільника стають не тільки різноманітніше, вони усвідомлюються дітьми і здобувають різну спонукальну силу.

У дітей 3-7 років яскраво виражений інтерес до змісту і процесу нових видів діяльності: малюванню, праці, конструюванню й особливо до гри. Ігрові мотиви зберігають значну спонукальну силу протягом усього дошкільного віку. Вони припускають прагнення дитини «входити» в уявлювану ситуацію і діяти по її законах. Тому в дидактичній грі знання засвоюються найбільше успішно, а створення уявлюваної ситуації полегшує, виконання вимог дорослого.

У дошкільному дитинстві в хлопців розвивається інтерес до нових, більш важливим, більш «дорослим» видам діяльності (читанню і рахунку) і прагнення їх виконувати, що викликано формуванням передумов навчальної діяльності.

У віці 6-7 років інтенсивно розвиваються пізнавальні мотиви. За даними Н.М. Матюшиної і А.Н. Голубєвої, у 3-4 року пізнавальні задачі діти часто підмінюють ігровими. А в дітей 4-7 років спостерігається наполегливість і при рішенні розумових задач, що поступово зростає. У старших дошкільників пізнавальні мотиви усе більше відокремлюються від ігрових.

У старшому дошкільному віці в дидактичній грі пізнавальні мотиви виходять на перший план. Діти одержують задоволення від рішення не тільки ігровий, але і розумової задачі, від інтелектуальних зусиль, за допомогою яких ці задачі зважувалися.

У сфері відносини до самого себе в дошкільника різко зростає прагнення до самоствердження і визнання, що обумовлено потребою усвідомити свою особистісну значимість, цінність, унікальність. І чим старше дитина, тим важливіше для нього визнання не тільки дорослих, але й інших дітей.

Мотиви, зв'язані з домаганням дитини на визнання, виражаються (у віці 4-7 років) у змаганні, суперництві. Дошкільники хочуть бути краще, ніж інші діти, завжди домагатися гарних результатів у діяльності.

Наприклад, діти малюють. Вихователь бере малюнок Олі (5 років 4 місяць) і говорить: «Подивитеся, який красивий в Олі малюнок!» «Красивий», - підтверджує Ксюша О. (5 років 6 мес.) і продовжує: «Тільки вона в мене змалювала ялинку».

До 6-7 років дитина починає більш адекватно відноситися до своїх досягнень і бачити успіхи інших дітей.

Якщо мотиви, зв'язані з домаганням дитини на визнання серед дорослих і дітей, не задовольняються, якщо дитини постійно чи лають не зауважують, дають образливі прізвиська, не беруть у гру і т.д., у нього можуть виявлятися асоціальні форми поводження, що приводять до порушення правил. Дитина прагне за допомогою негативних учинків звернути на себе увага інших людей.

Старші дошкільники прагнуть підтримувати позитивні взаємини з однолітками і виконувати загальну діяльність. Причому мотиви спілкування з товаришами в дітей -5-7 років настільки сильні, що дитина часто відмовляється від своїх особистих інтересів для того, щоб підтримати контакти, наприклад погоджується на непривабливу роль, відмовляється від іграшки. У дошкільника розширюється інтерес до світу дорослих, більш яскраво, чим у раннім дитинстві, виявляється прагнення прилучитися до нього, діяти, як дорослий. Ці безумовно позитивні мотиви можуть приводити до порушення дитиною правил поведінки, до дій, що не до вподоби старшими.

Наприклад, папа п'ятилітнього Гоші А. фарбував вікно. Не закінчивши роботу, він пішов в іншу кімнату, щоб поговорити по телефоні, а коли повернувся, те побачив, що Гоша «пофарбував» не тільки підвіконня, батарею, стінку поруч з вікном («Щоб красиві були»), але і самого себе.

З огляду на високу спонукальну силу мотивів, зв'язаних із прагненням бути як дорослий, необхідно показати маляті, де і як можна виявляти свою «дорослість», довірити йому яке-небудь необразливе, але серйозна і важлива справа, «яке без нього ніхто не зможе зробити добре». А оцінюючи його вчинок, на перший погляд свідомо негативний, необхідно насамперед з'ясувати мотив, що його викликав.

Протягом усього дошкільного віку мотиви заохочення і стягнення, що зв'язані з прагненням підтримувати позитивні взаємини з дорослими «бути гарним», роблять ефективної педагогічну оцінку. Для дітей 3-4 років ці мотиви найбільш діючі. Старші дошкільники успішно переборюють власні особисті прагнення не тільки заради одержання чи заохочення запобігання покарання, але і по моральних установках. I

Найважливішим придбанням у мотиваційній сфері дошкільників, поряд із супідрядністю мотивів, є розвиток моральних мотивів. У 3-4 року моральні мотиви або відсутні, або лише незначно впливають на результат боротьби мотивів. У 4-5 років вони уже властиві значної частини дітей. А у віці 5-7 років моральні мотиви стають особливо діючими. До 7 років моральні мотиви стають визначальними по своїй спонукальній силі. Тобто соціальні вимоги перетворюються в потребі самої дитини. Але протягом усього дошкільного віку зберігаються наступні особливості боротьби мотивів. Як і раніше дитина робить багато імпульсивних дій під впливом сильних емоцій. Для старшого дошкільника можливе придушення афекту, хоча і з працею. Важко перебороти мотиви, зв'язані з органічними потребами, найбільше яскраво конфлікт виникає між суспільними й особистими мотивами, вибір між ними гостро переживається дитиною.

Школьник здатний додавати вольове зусилля для досягнення мети. Розвивається цілеспрямованість як вольова якість і важлива риса характеру.

Утримання і досягнення мети залежить від ряду умові. По-перше, від труднощів