У дошкільному віці, на основі самооцінки і самоконтролю, виникає саморегуляція власної діяльності. Перші передумови контролю за своїм поводженням виникають у дошкільника і викликані прагненням до самостійності. У дошкільному віці самоконтроль формується і зв'язок з усвідомленням правил, результату і способу дії, якщо дитина зіштовхується з необхідністю докладно пояснити свої дії, самостійно знаходити і виправляти помилки. У розвитку самоконтролю в дошкільника виділяються дві лінії. До них відносяться освоєння способів самоперевірки і розвиток потреби перевіряти і коректувати свою роботу. Дошкільники недостатньо володіють діями по виявленню помилок, і їм дуже важко усвідомлювати сам факт співвідношення виконуваних дій зі зразком. Звичайно вони добре розуміють вимоги дорослого, але

Найбільше успішно самоконтроль розвивається в ситуації взаємоконтролю дошкільниками один одного (А.М.Богуш, Е.А. Бугрименко, И. Домашенко). При взаємоперевірці, коли діти міняються функціями «виконавця» і «контролера», у них підвищуються вимогливість до своєї роботи, бажання виконати її краще, прагнення порівнювати її з роботою інших. Тобто ситуація взаємоконтролю дає стимул для освоєння самоконтролю, що вимагає уміння співвідносити виконувану діяльність із правилом. Вкажемо особливості розвитку волі в дошкільному віці:

- у дітей формуються покладання мети, боротьба і супідрядність мотивів, планування, самоконтроль у діяльності і поводженні;

- розвивається здатність до вольового зусилля;

2. Керівництво розвитком волі

Дитина без допомоги дорослого ніколи не навчиться керувати своїм поводженням, дивитися на себе з боку. Усвідомити свою діяльність і себе в ній він може тільки в спілкуванні і спільної з дорослим діяльності. Розвиток волі відбувається у всіх видах діяльності, де дитина повинна стримувати свої спонукання і досягати поставленої мети. Так, при освоєнні фізкультурних і танцювальних рухів треба строго випливати чи зразку прикладу, даному дорослим, придушуючи непотрібні рухи. Наочні приклади допомагають маляті діяти відповідно до пропонованих вимог. Довільність розвивається і тоді, коли діти одержують завдання придумати і показати новий рух.

Велику допомогу дошкільникам в умінні керувати собою роблять дидактичні і рухливі ігри. Правила стають точкою опори, що допомагає дитині усвідомлювати, контролювати й оцінювати свої дії. Дидактичні ігри частіше протікають як спільні. Тому в них маля має можливість порівнювати себе з однолітками, дивитися на себе їх очима, що значно полегшує керування собою, робить його осмисленим. В іграх діти переборюють тимчасове бажання і навіть деякі внутрішні труднощі. Наприклад, незважаючи на страх бути пійманим, маля не тікає до того, як пролунає сигнал, що дозволяє бігти. Особливо важливі такі ігри в розвитку волі і довільності в молодших і середніх дошкільників, але вони не утрачають свого значення й у більш старшому віці.

Мовне спілкування виступає засобом розвитку волі, довільності в тому випадку, якщо воно включено в діяльність дітей, відповідає їх інтересам і не збігається із тимчасовими діями.

Мова виконує у формуванні волі і довільності наступні функції. Допомагає дитині усвідомити власні дії. Спостерігаючи і беручи участь у діяльності дітей, вихователь час від часу ставить запитання: «У що ти граєш?», «Тобі подобається грати так?», «Що ти збираєшся зараз робити?» Якщо діти утрудняються відповісти, те можна підказаний.: «Тобі вже, напевно, нудно грати? Може бути, ти хочеш порисувати?» Важливо, щоб пропозиція дорослого не поламало ініціативу дошкільника.

Мова допомагає досягати поставлену мету, розвиваючи цілеспрямованість дитини. Рішенню цієї задачі сприяє ряд прийомів, наприклад висування проміжної, мети. Допустимо, маляті важко йти, воно утомився. Тоді дорослий говорить: «Геть там собачка. Підемо подивимося її. А геть голуби, підійдемо до них. Відпочинемо геть у того деревця. А от і наш будинок». Інший процес це обмеження і конкретизація мети. Наприклад, дитині треба намалювати кружечки. Дорослий пропонує: «Намалюй один рядок кружечків. А тепер ще одну. Намалюй три красивих кружечки» чи: «Постій, почекай мене, порахуй до 10». Прийом дозування до збільшенні завдання припускає наростання зусиль: «Намалюй один квадратик. А тепер ще один, такий же красивий і навіть ще краще» чи: «Намалюй кружок. А тепер ще два і ще один. А тепер три і ще один...» Дорослий за допомогою підбадьорень, рад, нагадувань, оцінок допомагає дитині довести почата справа до кінця, досягти передбачуваного результату.

Мова виступає засобом організації життя і діяльності дітей у часі, допомагаючи перебороти тимчасову і мимовільність. Нагадуючи події недавнього минулого, відкриваючи майбутнє, дорослий «розтягує» життя дитини в часі, виводить за межі сприйманої ситуації, дає ті точки опори, з яких можна подивитися на себе з боку. Спочатку вихователь допомагає дітям аналізувати своє поводження, нагадуючи про гарні вчинки і справи, про те, що було цікаво протягом дня. Головне, щоб діти не обмежувалися перерахуваннями режимних моментів, а обов'язково запам'ятовували щось про себе.

Дошкільники і самі можуть планувати свою діяльність, щодня новий «командир» у групі вирішує, чим будуть займатися у вільний час. Корисно зв'язувати у свідомості дітей минулі події з майбутніми, організовувати триваючі види діяльності, наприклад підготовку до показу спектаклю для малят.

3.Особливості вольових зусиль у дошкільників

Характеристика волі дорослої людини дається в таких термінах, як наполегливість, цілеспрямованість, рішучість і сміливість, ініціативність і самостійність, витривалість, витримка і самовладання, а також впевненість у своїх силах, вимогливість до себе, дисциплінованість, організованість. Для опису вольового поводження дитини, не говорячи