Зміст

ВСТУП..............……………………………………………………………………3

Розділ 1.ПРОБЛЕМА ВЗАЄМИН В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

1.1.Розвиток і особливості взаємин школярів

1.2. Формування особистості підлітка в проблемі взаємин

1.3. Характеристика взаємовідносин підлітків з однолітками та дорослими в підлітковому віці

Висновки до першого розділу

2. ПІДЛІТОК І ГРУПА

2.1. Методика «(Q-сортування тенденцій поводження в групі»

2.2. Проведення методики

ВИСНОВКИ...........................................................................................................31

ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................................33

ВСТУП

Актуальність теми: Підлітковий період — визначений відрізок життя між дитинством і зрілістю. У західній культурі він постійно подовжується, і повної згоди з приводу термінів його початку і завершення немає. Звичайно підлітковий період розглядається як проміжна ступінь між дитинством і дорослим життям, причому проходить він для кожного по-різному й у різний час, але, зрештою, більшість підлітків знаходять зрілість. У цьому змісті підлітковий період можна уподібнити перекиненому між дитинством і зрілістю мосту, по якому кожний повинний пройти, перш ніж стати відповідальною і творчою дорослою людиною.

Коли ми говоримо про труднощів підліткового періоду, маємо на увазі протиріччя, що загострилися, між поводженням підлітка і зовнішнім світом, насамперед вимогами соціального оточення. Аналогічне загострення протиріч настає і у внутрішньому світі підлітка, у його представленнях про себе і розумінні себе. І те й інше приводить до гострих чи тяжких переживань. Істотна неузгодженість між зовнішніми умовами і вимогами, власними можливостями (здібностями, способами поводження) і потребами, що змінилися, відбиває стан кризи. Різке ускладнення взаємин підлітка з зовнішнім соціальним середовищем означає, що для нього, говорячи словами Л. С. Виготського, ця ситуація є соціальною ситуацією розвитку. Головними ознаками кризи Л.С. Виготський вважав наявність конфліктних відносин з навколишніми і глибокі емоційні переживання.

Під підлітковим віком ми розуміємо відрізок часу розвитку особистості, що знаходиться між дитинством людини і її формування як особистості, тобто зрілістю. Іншим словами цей період ще називають тенейжерством. Хоча під визначення тенейжера, строго говорячи, попадають тільки ті, кому від 13 до 19. Однак діти (особливо дівчинки) часто в 13 років уже дозрівають фізично, тому 11-літня дівчинка може виглядати і поводитися як тенейджер, а 15-літній хлопчик, якщо він не досяг полової зрілості, може усе ще здаватися дитиною. Іноді для опису тих, хто досяг полової зрілості, не ввійшовши в «тенейджерський» вік (тобто раніш 13 років), використовують термін підліток.

На наш погляд проблема взаємовідносин — головна потреба в підлітковому віці. Потреба в спілкуванні з однолітками, які не можуть замінити батьки, виникає дуже рано, ще в дитинстві, і з віком підсилюється. Вже в дошкільників відсутність суспільства однолітків негативно позначається на розвитку комунікативних здібностей і самосвідомості. Поводження ж підлітків по самій суті своєї є колективно-груповим.

По-перше, спілкування з однолітками — це дуже важливий специфічний канал інформації; по ньому підлітки і юнаки довідаються багато необхідних речей, яких по тим чи іншим причинам їм не повідомляють дорослі. Наприклад, що придушує частину інформації з питань полу підліток одержує від однолітків, тому їхня відсутність може затримати психосексуальний розвиток чи додати йому нездоровий характер.

По-друге, це специфічний вид міжособистісних відносин. Групова гра й інші види спільної діяльності виробляють необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні й у той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси із суспільними. Поза суспільством однолітків, де взаємини будуються принципово на різних початках і статус треба заслужити і вміти підтримувати, дитина не може виробити необхідних дорослому комунікативних якостей. Змагальність групових взаємин, яких немає у відносинах з батьками, також служить коштовною життєвою школою.

По-третє, спілкування з однолітками — це специфічний вид емоційного контакту. Свідомість групової приналежності, солідарності, товариській взаємодопомозі не тільки полегшує підлітку автономізацію від дорослих, але і дасть йому надзвичайно важливе почуття емоційного благополуччя і стійкості. Чи зумів він заслужити повагу і любов рівних, товаришів, має для самоповаги підлітка вирішальне значення. Питаннями взаємодії підлітків з однолітками і дорослими займалися багато дослідників у тому числі: Л.С. Виготський, Я. Л. Коломинський, А. В. Кірічук, Д Кун, Л. Фестінгер, Піаже, Девід Елкінд і Е. Гофман, X. І. Лійметсат та інші. Ми будемо розглядати більш вузьку область відносини підлітків у групі.

Нам здалася цікавою гіпотеза соціального психолога Леон Фестінгер (1919-1989) про те, що членство в групі задовольняє потреба в соціальному порівнянні (порівнянні власних дій, почуттів, чи поглядів здібностей з діями, почуттями, чи поглядами здібностями інших людей). Коли немає об'єктивних стандартів, нам приходиться використовувати інших людей як зразки для оцінки цих сторін своєї особистості (Кун Д., 2002)

Таким чином на наш погляд психологія спілкування в підлітковому і юнацькому віці будується на основі суперечливого переплетення двох потреб: відокремлення (приватизації) і аффілації, тобто потреби в приналежності, включенності в якусь групу чи колектив.

Крім спокійної, умиротвореної самоти існує болісна і напружена самітність — туга, потреба в причетності, злитості з групою. Третій здобуває відсутню інформацію і комунікативні навички. Четвертий задовольняє потреба панувати, командувати іншими. Здебільшого ці мотиви переплітаються і не усвідомлюються. Для нас найбільш цікавим виявилось поводження підлітка в групі, його стосунки з членами групи і дорослими. Цю тему ми будемо досліджувати у практичній частині роботи.

Об'єкт дослідження: Особливості взаємостосунків з однолітками та дорослими в підлітковому віці.

Предмет дослідження - дослідження поведінки підлітка в групі.

Ціль дослідження:

визначення рівня взаємодії підлітка з однолітками та дорослими;

визначення засобів та методик за допомогою яких можливо проводити наступне дослідження;

розробка психолого-педагогічних рекомендацій.

Задачі дослідження: