Гіпотеза експерименту: Як гіпотезу дослідження ми приймаємо припущення про те, що для підлітків особлива важлива приналежність до групи і бажаним є лідерство в ній.

Методика дослідження: Наше дослідження ми будемо проводити за методикою «(Q-сортування тенденцій поводження в групі». Ця методика використовується для вивчення представлень про себе, вона розроблена

В. Стефансоном. Ми будемо її використовувати для нашого дослідження з метою підтвердити, припущення про те, що для підлітка дуже важлива приналежність до якої-небудь групи. Він навіть згодний піти на деякі поступки своєї незалежності аби не утратити своє місце в групі.

База дослідження: Дослідження було проведено на підлітках віком 14 років, які навчаються в загальній середній школі і не мають серйозних конфліктів з батьками та однолітками.

Структура дослідження. Дослідження включає теоретичну частину у якій проведено аналіз даної проблеми у літературі, та практичну частину де наведено методику дослідження, представлено результати дослідження та виводи.

ПРОБЛЕМА ВЗАЄМИН В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Розвиток і особливості взаємин школярів.

Проблеми взаємин школярів досить широка галузь дослідження яка включає розгляд взаємин школярів з однолітками, відносини в різних групах, відношення з батьками, педагогами, іншими дорослими. Уся ця складна гама взаємовідносин впливає на розвиток підлітка і формує його як особистість.

Основою взаємин у цьому віці є потреба у визнанні, повазі і самоповазі. Прагнення до дорослості, становлення особистої ідентичності приводить до того, що в підлітка починає різко і наполегливо виявлятися потребу у визнанні і повазі його як особистості.

По переконанню відомого дослідника людської мотивації А. Маслоу, кожна людина постійно потребує визнання, у стійкій і, як правило, високій оцінці власних достоїнств, кожному з нас необхідні і повага навколишніх нас людей, і можливість поважати самого себе (Маслоу А., 1999).

Задоволення потреби в оцінці, повазі достатнім спілкуванні породжує в індивідуума почуття впевненості в собі, почуття власної значимості, сили, адекватності, почуття, що він корисний і необхідний у цьому світі.

Незадоволена потреба в спілкуванні і визнанні навпроти, викликає в нього почуття приниженості, слабості, безпорадності, що, у свою чергу, служать ґрунтом для зневіри, запускають компенсаторні і невротичні механізми. Дослідження показали, що низький рівень самоповаги сприяє виникненню агресивного поводження: потреба захистити своє Я може стати домінуючою над іншими мотивами.

Етап, на якому починає найбільше інтенсивно виявлятися потреба в спілкуванні і самоповазі, — це підлітковий вік. Почуття дорослості, що розвивається, підлітків усе більш наполегливо жадає від соціального світу дорослого відношення до себе. Підлітка не влаштовує та система відносин, що склалася в дитинстві, він хоче вийти на зовсім інший рівень спілкування з батьками, учителями, іншими дорослими — рівень горизонтальний «дорослий — дорослий». Неготовність, чи небажання навіть нездатність батьків зрозуміти і прийняти все зростаюче прагнення дітей до дорослості стають причиною конфліктів і відчуження дітей від родини, причиною їхньої незадоволеності від спілкування з батьками і спрямованості на групи ровесників, що у більшому ступені відповідають цим запитам.

Багато дослідників відводять впливу взаємовідношень з однолітками на особистість підлітка вирішальну роль як у позитивному, так і в негативному аспектах. Таким чином, спілкування сприяє успішної соціалізації підлітка, але також може визначити його асоціальне поводження. Ми теж вважаємо, що роль спілкування з однолітками в підлітків дійсно велика, хоча вплив внутрісімейного спілкування на розвиток підлітка продовжує залишатися досить сильним, тобто вплив однолітків на особистість підлітка багато в чому опосредується його родиною. Дійсно, довірчі відносини в родині можуть компенсувати ті чи інші труднощі в спілкуванні з однолітками, допомогти підлітку визначити свою внутрішню позицію по віднесенню до асоціальних тенденцій його друзів. Однак вірно і зворотне. Незрозумілий і неприйнятий у родині підліток піде шукати щиросердечне тепло й увагу поза будинком. Підліток, якого принижують близькі люди, буде компенсувати це глузуваннями, знущаннями над більш слабкими хлопцями в компанії. Таким чином, можна сказати, що характер спілкування з однолітками багато в чому визначається взаєминами в родині підлітка.

Спілкування може допомагати реальному чи ілюзорному посиленню «Я» підлітка через можливість самоствердження серед однолітків, досягнення, і підтримки високого суспільного статусу. Реальне посилення «Я» можливо у випадку, якщо в підлітка дійсно маються досягнення в якій-небудь області - спорті, музиці і т.п. - які значимі в підлітковому середовищі. Як уже говорилося, іноді деяке посилення «Я» здійснюється не за рахунок реальних успіхів, а через відчуття приналежності до групи, що дозволяє підлітку відчути сильне «Ми».

Тому підлітки настільки гостро сприймають критику дорослих і адреса своєї компанії -і це означає ослаблення їхній власного «Я». Вони випробують тривогу при можливості втрати друзів, переживають, якщо дорослі при них роблять ті чи інші виховні впливи.

Однак часто група однолітків дає лише ілюзію сили. Але, якщо хтось прибігає до цієї ілюзії, значить вона йому необхідна. Дійсно, до такому лже-статусу прагнуть підлітки з несформованої через занадто швидке відділення від родини его-ідентичністью, не минулого етапу ідентифікації з батьками. Часто це відбувається в тих родинах, де дорослі самі не відчувають своєї особистої значимості. Зовні це може виглядати як соціальна чи сімейна неуспішність, наприклад погано оплачувана чи робота відсутність повноцінної родини, конфлікти в ній. Тому і підлітки думають, що такі дорослі не можуть бути зразками поводження, оскільки не забезпечили навіть собі гідне життя. Інша причина занадто швидкої емансипації — це відсутність у родині почуття захищеності, пошук якого підліток здійснює в групі однолітків.

За