Як можна легко помітити, ілюзія власної сили в цьому випадку відчувається підлітками через наявність поруч із собою більш слабкої людини, у відношенні якого можна дозволити собі робити об'єднані насильницькі дії.

Інший варіант — це вступ у неформальні групи, тобто стихійно утворяться компанії підлітків на основі загальних інтересів, захоплень, видів дозвільної діяльності, наслідування обраному типу поводження («фанати», «хіпі», «панки», «рокери», «металісти» і т.д.). Неформальні об'єднання ніде не зареєстровані, у них немає свого чи статуту положення. Умови членства в них не обговорені, чисельність угруповань коливається. У той же час ці об'єднання досить стійкі і життєздатні, для їхніх членів існують свої неписані, але обов'язкові для виконання, правила.

Тривожить істотне поглиблення в останні роки кризи спілкування дітей підліткового віку. Навіть у порівнянні з 1970-1974 р. з'явилося на 25-27% більше підлітків, у яких превалює негативна самооцінка, що впливає на загальний життєвий тонус дітей. Чітко виявляється неприйняття оцінки дорослих, незалежно від їхньої правоти (чотирнадцятилітній підліток пише, наприклад: «Хочу стати вчителем, щоб довести вчителям, що вони не праві»).

Причина росту негативної самооцінки криється насамперед у відсутності можливості задовольнити загострену потребу підлітка в суспільному визнанні, що затримує його особистісне самовизначення, інтенсифікує квазіпотреби, квазіінтереси.

Відбивається це в тязі підлітків до інтимно-особистого і стихійно-групового спілкування з однолітками, у появі різного роду вуличних компаній, неформальних груп. У таких компаніях сумуються й інтегруються стани взаємної непонятості підлітків у дорослому світі, що створює умови для «заміщення» потреби у встановленні відносин із суспільством. Саме в процесі стихійно-групового спілкування здобувають стійкий характер такі якості, як агресивність, підвищена тривожність, замкнутість і ін.

Звертає увагу, що потреба в стихійно-груповому спілкуванні відзначається тільки в 14,5% підлітків, хоча реальна наявність цієї форми зафіксоване в 56% дітей 11-15 років.

З метою вивчення потреби підлітків у різних формах спілкування був проведений змістовний аналіз листів дітей у рубрику «Червоне вітрило» газети «Комсомольська правда». Вік авторів листів — від 11 до 15 років.

Як показує проведене дослідження, спостерігається істотна розбіжність між вираженою потребою 11-15-літніх дітей у тих чи інших формах спілкування і реалізацією цієї потреби в житті. На потребу в інтимно-особистому спілкуванні вказують близько 34% підлітків, а в реальному спілкуванні підлітків ця форма складає близько 30%. Про потребу в социально-ориентованій формі спілкування заявили 51,5% підлітків, а випадки реального спілкування відзначені лише в 13%.

Отримані дані свідчать про те, що якщо потреба підлітка в інтимно-особистому спілкуванні в основному задовольняється, те потреба в социально-ориентированій формі залишається незадоволеної в 38,5% випадків. Фрустрірованість підлітків породжує потреба в стихійно-груповому спілкуванні, хоча споконвічно вона виражена в незначного числа дітей.

Підлітки не задоволені перевагою в їхньому спілкуванні стихійно-групової й інтимно-особистої форм: «...так, іноді відчуваєш свою непотрібність, думаєш, чому не доручать справу, яким би захопилася, яке б приносило користь людям... але ж так хочеться щось зробити для людей, принести користь людям, щось гарне...» (Галя С. 14 років. Новгородська область).

Не випадково від 11 до 15 років спостерігається виразна тенденція віддавати перевагу не інтимно-особистому і стихійно-груповому спілкуванню, а соціально орієнтовану форму спілкування, що створює для підлітків дійсні умови їхнього визнання як соціально значимих облич (див.: Психологія сучасного підлітка, 1987. С. 105-108).

Дана тенденція тісно зв'язана з властивим підлітку активним прагненням до заняття нової соціальної позиції, з усвідомленням їм свого Я и твердженням у дорослому світі. При цьому мова йде не про бажання дитини наслідувати дорослим, а про те, що він жадає прилучитися до їх справ і відносин; у підлітка з'являється почуття соціальної відповідальності як можливість і необхідність відповідати за себе і за інші на рівні дорослої людини. Якщо дошкільник грає в дорослого, молодший школяр наслідує йому, то підліток ставить себе в ситуацію дорослого в системі реальних відносин.

1.2. Формування особистості підлітка в проблемі взаємин

Найбільш важливою відмітною ознакою підліткового періоду є фундаментальні зміни в сфері його самосвідомості, що мають кардинальне значення для всього наступного розвитку і становлення підлітка як особистості. Саме в цей період, відповідно до думки одного з найбільших вітчизняних психологів Б. Г. Ананьєва, свідомість, пройшовши через багато об'єктів відносин, саме стає об'єктом самосвідомості і, завершуючи структуру характеру, забезпечує його цілісність, сприяє утворенню і стабілізації особистості (Ананьєв Б. Г., 1948).

У підлітковому віці в молодих людей активно формується самосвідомість, виробляється власна незалежна система еталонів самооцінювання і самовідносини, усе більш розвиваються здібності проникнення у свій власний світ.

У цьому віці підліток починає усвідомлювати свою особливість і неповторність, у його свідомості відбувається поступова переорієнтація з зовнішніх оцінок (переважно батьківських) на внутрішні. Таким чином, поступово в підлітка формується своя Я-концепція, що сприяє подальшій, усвідомленій чи неусвідомлений, побудові поводження молодої людини.

У цей період формується Я-концепція — це узагальнене представлення людини про самому себе, система його установок щодо власної особистості (Реан А. А, 1999. с. 47).

Я-концепцію можна визначити як сукупність усіх представлень індивіда про себе, отриманих у результаті критичного погляду на себе, свої вчинки, спосіб життя і т.п. Описову складову Я-концепції часто називають образом Я, що складає ж, зв'язану з відношенням до себе чи окремих своїх якостей, прийнято називати самооцінкою.

У Я-концепції