У цей віковий період інша людина починає займати в житті підлітка зовсім особливе місце. І тому особливо важливими стає спілкування для формування особистості. З цим зв'язана специфіка сприйняття підлітками фізичного вигляду інших людей. І вже за допомогою сприйняття і розуміння іншого підліток приходить до розуміння себе. При цьому зберігається та ж послідовність, що й у пізнанні якостей іншого, тобто спочатку виділяються чисто зовнішні, фізичні характеристики, потім якості, зв'язані з виконанням яких-небудь видів діяльності, і, нарешті, особистісні якості, більш сховані властивості внутрішнього світу.

Великий вплив спілкування робить на самооцінку підлітка. Неодноразово доведена теорія «дзеркального Я» Ч. Лантухи про позитивне відношення значимих інші як однієї з основних детермінант рівня самооцінки справедлива і для самооцінки підлітків.

Серед чотирьох джерел соціальної підтримки: батьки, учителі, однокласники, близькі друзі, батьківська підтримка і відношення однокласників найбільше повно впливають на самооцінку підлітка.

Результати численних досліджень підліткового періоду, представлені як вітчизняної, так і закордонною літературою, показують помітне зниження впливу батьків і підвищення впливу однолітків як референтної групи на самооцінку підлітків.

Специфічним новотвором підліткового віку є здатність до рефлексії батьківської думки і наступному відбудуванню від нього, до вироблення власної позиції стосовно батьківської оцінки. Зміст цього відбудування полягає в тому, що батьківська точка зору починає сприйматися лише як деяка можлива точка зору на «себе».

Однак при всім цьому не можна сказати, що в підлітків відбувається відчуження від батьків. На питання, де вони почувають найбільшу захищеність, відповідь «у родині» зустрічається майже так само часто, як і відповідь «серед друзів».

Спираючи на висновки досліджень Розенберга, Куперсміта і Бахмана, спрямованих на встановлення залежності між формуванням Я-концепції і взаємодією усередині родини, Гекас досліджував ступінь впливу контролю і підтримки з боку батьків на самооцінку підлітків. У результаті дослідник зробив висновок, що і той і інший фактор, як загальне вираження зацікавленості батьків у дитині, позитивно впливають на його самооцінку. Дане припущення цілком підтверджується і практикою (Берні Р., 1986).

Інші дослідження виявили, що підтримка родини і прийняття дитини і його устремлінь батьків найбільшою мірою впливають на формування його особистості, а шкільні успіхи і деякі фактори, зв'язані з учителями (наприклад, когнітивно-емоціональнє прийняття вчителем підлітка), значимі лише для самооцінки здібностей.

У дослідженнях також відзначається, що тепле, уважне ставлення батьків є основною умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків. Тверде, негативне відношення батьків має зворотна дія: такі діти, як правило, сфальцьовані на невдачах, вони бояться ризикувати, уникають участі в змаганнях, крім того, їм притаманні такі риси характеру, як агресивність і брутальність, а також високий рівень тривожності.

Крім безпосереднього впливу батьківської оцінки і їхнього емоційного відношення до дитини велике значення на формування самовідносини має стиль спілкування в родині.

Так, два виділених види стилю спілкування, «симетричний» і «асиметричний», різним образом впливають на самооцінку підлітків.

Симетричний стиль припускає спілкування членів родини, засноване на партнерських початках. Таке спілкування сприяє формуванню в дитини системи власних критеріїв самооцінювання, оскільки самоповага підлітка підтримується не тільки поважним відношенням батьків, але також оцінкою ефективності його діяльності. Надалі це є чинником, що сприяє емансипації самооцінки підлітка.

Асиметричний стиль спілкування в родині припускає обмеження участі дитини в підготовці і прийнятті рішень, що веде надалі до формування в нього несприятливого самовідношення й образа Я.

Багато місця у висловленнях підлітків займає ідея світу. Але саме тут особливо чітко просліджується розвинена інфантильність дітей. Так, аналіз поглядів підлітків 40-50-х рр. показує, що їх характеризувала свідомість, що виявлялася, зокрема, в активній підготовці до оборони країни. Сучасні ж підлітки хочуть світу, але не розуміючи, як можна реально бороти за нього, відповідають: «Участю в мітингу» і т.д.

1.3. Характеристика взаємовідносин підлітків з однолітками та дорослими в підлітковому віці

Спілкування з товаришами — джерело не тільки появи нових інтересів, але і становлення норм поводження. Це зв'язано з тим, що серед підлітків виникають визначені вимоги до дружніх відносин: до чуйності, чуйності, умінню зберігати таємницю, розуміти і співпереживати 15.

Конфлікти з однолітками в основному є проявом боротьби: у хлопчиків — за лідерство, за успіхи в інтелектуальній і фізичній чи областях за чиюсь дружбу, у дівчинок — за представника протилежної підлоги 7. Стиль спілкування тісно зв'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон маскулинності чи фемінності. Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобов'язує ховати свої слабості і підкреслювати досягнення і високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані і встановлення психологічної близькості з іншими. Така нормативна установка змушує хлопчиків-підлітків ховати такі свої риси і проблеми, що виглядають феміншими/

Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки і юнаки використовують цілий ряд специфічних хитростей, стратегічних прийомів.

Поняття стратегічної взаємодії введено в науку відомим американським соціологом Ервінгом Гоффманом (1969) для позначення ситуацій, у яких партнери по спілкуванню уловлюють, чи ховають відкривають один одному якусь інформацію про себе не прямо, а побічно, за допомогою спеціальних прийомів і хитрувань. Сполучивши ці ідеї з теорією Піаже, Девід Елкинд (1980) відзначив у спілкуванні підлітків ряд особливостей.

По-перше, будучи постійно стурбовані собою і припускаючи, що інші розділяють цю їхню заклопотаність, підлітки звичайно діють у розрахунку на деяку «уявлювану аудиторію» (один з наслідків цього — сором'язливість). По-друге, перебільшуючи свою унікальність і особливість, підлітки часто створюють собі «особистий світ», вигадану біографію, підтримку якої