Як ви розумієте роль психології і педагогіки в управлінській діяльності

У сучасній психології існує спеціальна галузь науки яка займається питаннями управління – це психологія управління. Вона вивчає проблеми взаємодії людей у різних соціальних структурах, закономірності керування як своєю діяльністю, так і діяльністю інших людей, груп, колективів, закономірності соціально-психологічного впливу, впливу на людей, на їхню мотивацію, думки, почуття, настрой, поводження.

Об'єктом соціально-психологічної теорії управління є форми взаємодії людей у структурах, групах і колективах, що реалізують правоохоронні, економічні, політичні, виробничі задачі. У центрі уваги психології керування знаходяться саме психологічні аспекти відносин між людьми, групами й організаціями людей.

Процеси психології управління мають місце там, де здійснюється загальна діяльність людей для досягнення визначених результатів. Управління можна визначити як комплекс необхідних мір впливу на групу, чи суспільство, його окремі ланки з метою їхнього упорядкування, збереження якісної специфіки, удосконалення і розвитку.

Розглядаючи питання управління психологія виділяє в них наступні основні компоненти: суб'єкт управління, об'єкт управління, мета управління, управлінські взаємини, функції управління, механізм управління й ін.

Суб'єкт управління — це структурно позначені об'єднання людей і керівники на персональному рівні, наділені управлінськими повноваженнями і здійснюючі управлінську діяльність.

Об'єкт управління — це окремі чи люди групи, на які спрямовані організовані, систематичні, планомірні впливи суб'єкта управління. Метою такого впливу є напрямок об'єкта по визначеному шляху розвитку, додання йому стану організованості, відповідання визначеним вимогам. Об'єкт керування можна розглядати в двох аспектах: елементно-структурним (як сукупність людей, великих галузевих організацій і т.п.) і функціональному (як визначене поводження індивідів і груп людей).

Таким чином, у кожній системі управління є суб'єкт — керуюче ланка (керуюча підсистема) і об'єкт управління (керована підсистема). Однак у соціальних системах управління такий розподіл дуже відносно, оскільки в соціальних системах ми маємо справу з взаємодією типу«людина — людина», тобто із суб'єкт-суб'єктними відносинами. Не тільки керівник, але і кожен виконавець завжди виступає як свідома особистість. Керівник виступає як верхня ланка в системі управління, оскільки повинний ставити мети перед виконавцями, повідомляти їм достовірну і необхідну інформацію, контролювати процес їхньої виконавської діяльності й оцінювати отриманий результат. Виконавець є керовану, підлеглу ланку в системі управління. Але при цьому він не залишається пасивним виконавцем наказів керівників, а виступає як активний суб'єкт діяльності, тому що має визначену особистісну мотивацію, своє розуміння й оцінку поставлених перед ним задач, виявляє виборче відношення до особистості керівників, що в значній мірі впливає на результат його діяльності і загальну ефективність досягнення мети в системі керування. Тому для ефективного керування цією структурою необхідне знання всіх тонкостей психології людини.

Психологічно успішним керування може вважатися при умовах, що суб'єкт (керівник) визначив мету взаємодії правильно, а об'єкт (виконавець) має способи і можливості для її реалізації. Управлінська взаємодія може реально функціонувати тільки в тому випадку, якщо об'єкт керування виконує команди суб'єкта керування. Тому для здійснення управлінського процесу необхідно, з одного боку, наявність у суб'єкта керування визначеної мотивації (потреб) і можливостей (знань, здібностей) керувати об'єктом, а з іншого боку — наявність в об'єкта управління власної мотивації (бажання) і здатності виконувати ці команди так, щоб у цій взаємодії був двосторонній інтерес, відчувалася взаємозалежність.

Належний рівень усвідомлення суб'єктом і об'єктом управління принципу двосторонньої зацікавленості виявляється в їх більш-менш рівному розумінні цілей управління.

Психологія управління вивчає психологічні закономірності реалізації управлінських функцій. Для ефективного управління в складних соціальних утвореннях необхідно чітко визначити кінцеву мету, намітити можливі шляхи досягнення, передбачати (прогнозувати) поводження керованої системи при різних керуючих впливах і змінах зовнішніх ситуацій. Наукова організація керування вимагає застосування дослідником і керівником системного аналізу ситуації, побудови (у виді розумових чи представлень матеріалізованих схем, планів) моделі керованого об'єкта і його можливих змін, моделювання процесів професійної діяльності (побудова професіограм) і поводження особистості (псіхограм людей), що утворять конкретну соціально-психологічну структуру. Управління в соціальних структурах включає не тільки сугубо психологічні взаємозв'язки між людьми, але також важливі для реалізації цілей соціальних груп економічні культурні, політичні, правові, правоохоронні, виробничі, екологічні й інші відносини, у сфері яких здійснюється конкретна діяльність людей. Більш складніше і багатогране стає життя сучасного соціуму в зв'язку з розвитком виробництва, науки і техніки, формуванням нових правових структур, демократизацією суспільства, тим більше складними по змісту, обсягу і методам стають процеси управління.

Аутогений менеджмент, чи самоврядування, є найважливішою проблемою психології керування, тобто мова йде про постановку мети, плануванні роботи і розподілі часу, систематизації, організації справи і контролі, про саморегуляцію свого настрою, працездатності й емоційного стану, про питання, ув'язаних найтіснішим образом із власним поводженням, із власними справами і звичками. Самоврядування припускає, що вам необхідно чітко сформулювати, чого саме ви хочете досягти. Усвідомивши це, ви повинні намітити конкретні цілі і, виходячи з них, визначити, що б ви хотіли змінити у своєму поводженні, а також подумати про організаційне забезпечення, щоб домогтися поставленої мети в оптимальний термін. Діючи таким чином, вам доведеться змінювати лише спосіб поводження, орієнтований на конкретну мету. Інші мети зажадають від вас інших способів поводження.

Таким чином, психологія і педагогіка відіграє велику роль в ефективному керуванні, системно вивчає закономірності впливу, впливу, спілкування і керування діяльністю людини і взаємодії між людьми в різних соціальних групах.

2.Наведить послідовність розвитку конфлікту в колективі

Існує безліч визначень поняття конфлікт. Часто його розуміють як відсутність згоди між двома чи більш сторонами —