Спостерігається відмінність у співвідношенні почуттєвого і особистісного компонентів кохання у чоловіків і жінок. Чоловіки відзначили домінування у своєму коханні почуттєвого компонен-ту у 18,2 % випадках, особистісного - 16,5 %. У жінок група І превалюванням особистісного компоненту (24,4 %) переважає над групою з превалюванням почуттєвого компоненту (8,1 %) [3].

Чоловік за своєю природою виявляє схильність до непостійності в коханні, а жінка - до постійності. Однолюбство частіше буває у жінок, ніж у чоловіків, поза як жінки за своєю біологічно і психологічною сутністю більш прив'язливі і постійні, а чоловік - через підвищений натиск їх почуттів, підвищену пошуковість . всіх відчуттів - менш постійні в почуттях. Кохання чоловіка помітно слабшає з того моменту, коли воно отримало задоволення; майже кожна інша жінка для нього привабливіша, ніж та, якої він вже володіє, і він прагне змін. Кохання жінки, навпаки, саме цього моменту зростає. Справа в тому, що чоловік легко призвести на світ понад сто дітей на рік, якщо до його послуг стільки ж жінок; жінка, скільки б чоловіків вона не знала, все к може народити одне дитя на рік. Ось чому він завжди заглядає в інших жінок, вона ж завжди прив'язується до одного, бо природ інстинктивно і без будь-якої рефлексії спонукає її піклуватися про годувальника і захисника майбутнього потомства. І через це подружня вірність має у чоловіка характер штучний, а у жінки -природний.

Жінки реалістичніше дивляться на подружнє життя, розуміючи, що воно складається з багатьох обов'язків. Чоловіки ж більш настроєні на деяку «святковість» у шлюбі. Для неї шлюб – це насамперед надійний, забезпечений дім і все, що з цим пов'язано: матеріальний добробут, захист, романтична прив'язаність і мож-ливість стати матір'ю. Чоловік чекає, що шлюб забезпечить йому сексуальне задоволення, піклування про нього, підтримку сім'ї і матір, яка виростить його дітей. По-різному ставляться до свого нового, сімейного стану чоловік і дружина. Жінка найчастіше органічно і легко приймає нові обов'язки - дружини, матері, ха-зяйки. Чоловік, особливо юний, відчуває в цей період переважно здивування. Він ще продовжує пошук сенсу життя. Для чоловіка важливим є питання про поведінку дружини до шлюбу, а для жін-ки питання про це може і є важливим, але не першочерговим [1].

Як правило, для жінок проблеми сім'ї важливіші від проблем роботи, а для чоловіків - навпаки. У різні періоди сімейної історії подружжя віддає перевагу тій або іншій течії. Наприклад, у пер-ший період подружнього життя жінка більше уваги приділяє ді-тям, а чоловік - кар'єрі. У чоловіків у перші роки шлюбу взагалі помітна тенденція до домінування подружніх ролей над батьків-ськими, у той час як жінка більше цінує батьківську роль, віддаю-чи перевагу подружнім ролям лише до народження дитини і після того, як діти виростуть. Чоловіки чутливіші до матеріально-побутового дискомфорту.

Материнство - це швидше біологічне, ніж соціальне явище і жінка вже в період вагітності поступово починає відчувати себе матір'ю. Батьківство ж - це швидше соціальний, ніж біологічний феномен. Батьком треба стати, а отже дозріти до цього. На жаль, більшість чоловіків, навіть порядних, доростають до батьківських почуттів десь аж до 30 років. А в 20-25 р. він, зазвичай, не прояв-ляє батьківських емоцій, через що може викликати невдоволення дружини, якій видається, що він не любить дитину, не кохає її. А він просто по-іншому не може. Материнська любов - первісна, безумовна. Матір любить своїх дітей не тому, що вони їй подоба-ються, а тому, що це її діти, її не можна досягти хорошою пове-дінкою і не можна втратити, згрішивши. Материнська любов -це милосердя і співстраждання. Батьківська любов, навпаки, обу-мовлена різними обставинами. Вона залежить від досягнень ди-тини, її хорошої поведінки. Батько сильніше любить ту дитину, яка найбільше на нього схожа, нагадує його звичками чи задатка-ми, поведінкою, способом життя, манерами і навіть одягом. Для жінок значення материнства у три рази вище, ніж значення батьківства серед чоловіків - до такого висновку прийшла у своїх дос-лідженнях Марія Стравінська [3].

Чоловікам після робочого дня часто хочеться побути на самоті, тоді як жінки саме в цей період часу схильні до близькості і спілкування. Нерозуміння цієї відмінності завело багато подружніх пар у тупий кут. Психолог Джон Грей у своїй книзі «Чоловіки й від Марсу, жінки від Венери» пропонує подружнім партнерам враховувати цю внутрішню відмінність і йти назустріч своєму партнерові. Тоді потреби обох можуть бути задоволені. Наприклад, дружина може залишити чоловіка в спокої, давши йому можли-вість відпочити, переодягнутися, переглянути пресу. А пізній-е чоловік може приділити не менше часу своїй дружині.

Чоловіки, вважаючи себе власниками, ревнивіші, ніж жінкам. Не можна не погодитись з Франсуа де Ларошфуко, що в ревнощах більше самолюбства, ніж кохання. І все-таки чоловік, як пра-вило, ревнує, коли кохає. Жінка