База дослідження: Дослідження було проведено загальній середній школі № 134 м. Харків. В дослідженні приймали участь 10 школярів 8 класу .

Структура дослідження. Дослідження включає в собі теоретичну частину у якій проведено аналіз даної проблеми, та практичну частину де наведено методику дослідження, подані результати дослідження та виводи. Висновок. Список літературних джерел, який включає 11 найменувань. Додаток.

1.ПРОБЛЕМА ВЗАЄМИН В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Розвиток і особливості взаємин школярів

Взаємовідносини — специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства, що взаємовідносинах ре-алізуються соціальні відношення людей. Спілкування і соціальні взаємовідносини взагалі –ще одна галузь, у якій ярко проявляється прагнення підлітка до знаходження своєї ідентичності.

Дитина придбає навики спілкування ще у дитячому садку. У школі ці навики поширюються та ускладнюються. Від того як пройде ця адоптація до колективу залежить подальший розвиток взаємовідносин цієї дитини з її однолітками та дорослими. Вивчення структури цих взаємовідношень надзвичайно важливо для розуміння проблем з якими зітхається підліток у подальшої адаптації. Інші це те дзеркало у якому школяр бачить своє відображення, бачить, як реагують на його поведінку однолітки, за що його приймають, за що відкидають. Збираю такого роду інформацію школяр поступово формує представлення о самім собі і в подальшому ці пердставлення допомагають йому во взаємовідношеннях з однолітками та дорослими. Цією проблемою займалися таки автори як: Новикова.Е.В. (1987), М.І. Лисіна (1974), Шабаліна В.В (2001), Степанов В.Г. (2001).

Проблеми взаємин школярів досить широка галузь дослідження яка включає розгляд взаємин школярів з однолітками, відносини в різних групах, відношення з батьками, педагогами, іншими дорослими. Уся ця складна гама взаємовідносин впливає на розвиток підлітка і формує його як особистість.

Основою взаємин у цьому віці є потреба у визнанні, повазі і самоповазі. Прагнення до дорослості, становлення особистої ідентичності приводить до того, що в підлітка починає різко і наполегливо виявлятися потреба у визнанні і повазі його як особистості.

Задоволення потреби в оцінці, повазі достатнім спілкуванні породжує в індивідуума почуття впевненості в собі, почуття власної значимості, сили, адекватності, почуття, що він корисний і необхідний у цьому світі.

Незадоволена потреба в спілкуванні і визнанні навпроти, викликає в нього почуття приниженості, слабості, безпорадності, що, у свою чергу, служать ґрунтом для зневіри, запускають компенсаторні і невротичні механізми. Дослідження показали, що низький рівень самоповаги сприяє виникненню агресивного поводження: потреба захистити своє “Я“ може стати домінуючою над іншими мотивами.

Етап, на якому починає найбільше інтенсивно виявлятися потреба в спілкуванні і самоповазі, — це підлітковий вік. У цей час розвивається почуття дорослості, підліток усе більш наполегливо жадає від соціального світу дорослого відношення до себе. Підлітка не влаштовує та система відносин, що склалася в дитинстві, він хоче вийти на зовсім інший рівень спілкування з батьками, учителями, іншими дорослими — рівень горизонтальний «дорослий — дорослий». Неготовність, чи небажання навіть нездатність батьків зрозуміти і прийняти все зростаюче прагнення дітей до дорослості стають причиною конфліктів і відчуження дітей від родини, причиною їхньої незадоволеності від спілкування з батьками і спрямованості на групи ровесників, що у більшому ступені відповідають цим запитам.

Багато дослідників відводять впливу взаємовідношень з однолітками на особистість підлітка вирішальну роль як у позитивному, так і в негативному аспектах. Таким чином, спілкування сприяє успішної соціалізації підлітка, але також може визначити його асоціальне поводження. Ми теж вважаємо, що роль спілкування з однолітками в підлітків дійсно велика, хоча вплив внутрісімейного спілкування на розвиток підлітка продовжує залишатися досить сильним, тобто вплив однолітків на особистість підлітка багато в чому опосредується його родиною. Дійсно, довірчі відносини в родині можуть компенсувати ті чи інші труднощі в спілкуванні з однолітками, допомогти підлітку визначити свою внутрішню позицію по віднесенню до асоціальних тенденцій його друзів. Однак вірно і зворотне. Незрозумілий і неприйнятий у родині підліток піде шукати щиросердечне тепло й увагу поза будинком. Підліток, якого принижують близькі люди, буде компенсувати це глузуваннями, знущаннями над більш слабкими хлопцями в компанії. Таким чином, можна сказати, що характер спілкування з однолітками багато в чому визначається взаєминами в родині підлітка.

Спілкування може допомагати реальному чи ілюзорному посиленню «Я» підлітка через можливість самоствердження серед однолітків, досягнення, і підтримки високого суспільного статусу. Реальне посилення «Я» можливо у випадку, якщо в підлітка дійсно маються досягнення в якій-небудь області - спорті, музиці і т.п. - які значимі в підлітковому середовищі. Як уже говорилося, іноді деяке посилення «Я» здійснюється не за рахунок реальних успіхів, а через відчуття приналежності до групи, що дозволяє підлітку відчути сильне «Ми».

Тому підлітки настільки гостро сприймають критику дорослих і адреса своєї компанії -і це означає ослаблення їхній власного «Я». Вони випробують тривогу при можливості втрати друзів, переживають, якщо дорослі при них роблять ті чи інші виховні впливи.

Однак часто група однолітків дає лише ілюзію сили. Але, якщо хтось прибігає до цієї ілюзії, значить вона йому необхідна. Дійсно, до такому лже-статусу прагнуть підлітки з несформованої через занадто швидке відділення від родини его-ідентичністью, не минулого етапу ідентифікації з батьками. Часто це відбувається в тих родинах, де дорослі самі не відчувають своєї особистої значимості. Зовні це може виглядати як соціальна чи сімейна неуспішність, наприклад погано оплачувана чи робота відсутність повноцінної родини, конфлікти в ній. Тому і підлітки думають, що такі дорослі не можуть