“Я-концепцію” можна визначити як сукупність усіх представлень індивіда про себе, отриманих у результаті критичного погляду на себе, свої вчинки, спосіб життя і т.п. Описову складову Я-концепції часто називають образом Я, що складає ж, зв'язану з відношенням до себе чи окремих своїх якостей, прийнято називати самооцінкою.

У “Я-концепції” мається реальний образ, що констатує, Я в дійсний час, а також Я-перспективне, тобто те, на що Я-реальне орієнтовано.

У цей віковий період інша людина починає займати в житті підлітка зовсім особливе місце. І тому особливо важливими стає спілкування для формування особистості. З цим зв'язана специфіка сприйняття підлітками фізичного вигляду інших людей. І вже за допомогою сприйняття і розуміння іншого підліток приходить до розуміння себе. При цьому зберігається та ж послідовність, що й у пізнанні якостей іншого, тобто спочатку виділяються чисто зовнішні, фізичні характеристики, потім якості, зв'язані з виконанням яких-небудь видів діяльності, і, нарешті, особистісні якості, більш сховані властивості внутрішнього світу 5 .

Великий вплив спілкування робить на самооцінку підлітка. Неодноразово доведена теорія «дзеркального Я» Ч. Лантухи про позитивне відношення значимих інші як однієї з основних детермінант рівня самооцінки справедлива і для самооцінки підлітків.

Серед чотирьох джерел соціальної підтримки: батьки, учителі, однокласники, близькі друзі, батьківська підтримка і відношення однокласників найбільше повно впливають на самооцінку підлітка.

Результати численних досліджень підліткового періоду, представлені як вітчизняної, так і закордонною літературою, показують помітне зниження впливу батьків і підвищення впливу однолітків як референтної групи на самооцінку підлітків.

Специфічним новотвором підліткового віку є здатність до рефлексії батьківської думки і наступному відбудуванню від нього, до вироблення власної позиції стосовно батьківської оцінки. Зміст цього відбудування полягає в тому, що батьківська точка зору починає сприйматися лише як деяка можлива точка зору на «себе».

Однак при всім цьому не можна сказати, що в підлітків відбувається відчуження від батьків. На питання, де вони почувають найбільшу захищеність, відповідь «у родині» зустрічається майже так само часто, як і відповідь «серед друзів».

Спираючи на висновки досліджень Розенберга, Куперсміта і Бахмана, спрямованих на встановлення залежності між формуванням Я-концепції і взаємодією усередині родини, Гекас досліджував ступінь впливу контролю і підтримки з боку батьків на самооцінку підлітків. У результаті дослідник зробив висновок, що і той і інший фактор, як загальне вираження зацікавленості батьків у дитині, позитивно впливають на його самооцінку. Дане припущення цілком підтверджується і практикою (Берні Р., 1986).

Інші дослідження виявили, що підтримка родини і прийняття дитини і її устремлінь батьками найбільшою мірою впливає на формування особистості, а шкільні успіхи і деякі фактори, зв'язані з учителями (наприклад, когнітивно-емоціональнє прийняття вчителем підлітка), значимі лише для самооцінки здібностей.

У дослідженнях також відзначається, що тепле, уважне ставлення батьків є основною умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків. Тверде, негативне відношення батьків має зворотна дія: такі діти, як правило, сфальцьовані на невдачах, вони бояться ризикувати, уникають участі в змаганнях, крім того, їм притаманні такі риси характеру, як агресивність і брутальність, а також високий рівень тривожності.

Крім безпосереднього впливу батьківської оцінки і їхнього емоційного відношення до дитини велике значення на формування самовідносини має стиль спілкування в родині.

Так, два виділених види стилю спілкування, «симетричний» і «асиметричний», різним образом впливають на самооцінку підлітків.

Симетричний стиль припускає спілкування членів родини, засноване на партнерських початках. Таке спілкування сприяє формуванню в дитини системи власних критеріїв самооцінювання, оскільки самоповага підлітка підтримується не тільки поважним відношенням батьків, але також оцінкою ефективності його діяльності. Надалі це є чинником, що сприяє емансипації самооцінки підлітка.

Можливо зробити висновок, що асиметричний стиль спілкування в родині припускає обмеження участі дитини в підготовці і прийнятті рішень, що веде надалі до формування в нього несприятливого самовідношення й образа Я.

1.3. Характеристика взаємовідносин підлітків з однолітками та дорослими в підлітковому віці

Спілкування з товаришами — джерело не тільки появи нових інтересів, але і становлення норм поводження. Це зв'язано з тим, що серед підлітків виникають визначені вимоги до дружніх відносин: до чуйності, чуйності, умінню зберігати таємницю, розуміти і співпереживати 5. Ці проблеми розглядалися у рабатах: А.А. Реана, Прихожан А.М., Толстих Н.Н., Гофмана, Піаже, Елкінда).

Конфлікти з однолітками в основному є проявом боротьби: у хлопчиків — за лідерство, за успіхи в інтелектуальній і фізичній чи областях за чиюсь дружбу, у дівчинок — за представника протилежної підлоги 7. Стиль спілкування тісно зв'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон маскулинності чи фемінності. Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобов'язує ховати свої слабості і підкреслювати досягнення і високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані і встановлення психологічної близькості з іншими. Така нормативна установка змушує хлопчиків-підлітків ховати такі свої риси і проблеми, що виглядають феміншими.

Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки і юнаки використовують цілий ряд специфічних хитростей, стратегічних прийомів.

Поняття стратегічної взаємодії введено в науку відомим американським соціологом Ервінгом Гоффманом (1969) для позначення ситуацій, у яких партнери по спілкуванню уловлюють, чи ховають відкривають один одному якусь інформацію про себе не прямо, а побічно, за допомогою спеціальних прийомів і хитрувань. Сполучивши ці ідеї з теорією Піаже, Девід Елкинд (1980) відзначив у спілкуванні підлітків ряд особливостей.

По-перше, будучи постійно стурбовані собою і припускаючи, що інші розділяють цю їхню заклопотаність, підлітки звичайно діють у розрахунку на деяку «уявлювану аудиторію» (один з наслідків цього — сором'язливість). По-друге, перебільшуючи