РЕФЕРАТ

Наукові та життєві психологічні знання, іх несхожість та взаємини

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

Висновки………..………………………………………………………………..19

Література………………………………………………………………………..20

ВСТУП

Сучасна психологія є складно організованої і широко розгалуженою системою знання, що є основою для багатьох гуманітарних практик. Кожна сфера громадського життя повинна вибудовувати власну систему психологічного забезпечення, буквально викроюючи її по своїх цільових орієнтирах із усього масиву психологічних знань. Найбільшою мірою сказане має відношення до педагогічної діяльності, до практики сучасного наукового знання.

Кожна людина поза вивченням психологічної науки має представлення про людську психологію, володіє знаннями життєвої психології. У чому ж відмінність знань життєвої психології від понять наукової психології? Чому педагогу необхідна наукова психологія людини?

Психологія тільки тоді відповідає такому високому призначенню, коли вона адекватна задачам розвитку людини, професійної діяльності педагога, відповідає тенденціям розвитку сучасної гуманітарної і педагогічної думки.

1. Життєва і наукова психологія

Внутрішній світ людини називають також суб'єктивним, підкреслюючи тим самим його приналежність конкретному суб'єкту, тому що сприймає, мислить, переживає завжди визначена людина.

Існує ще одне позначення внутрішнього, суб'єктивного світу людини — психологічний світ. Усі ці поняття в даному контексті є синонімами. У повсякденному житті для позначення реальності внутрішнього світу користаються також поняттям «щиросердечне життя людини». Щиросердечне життя чи людини його внутрішній (суб'єктивний) світ— це специфічна область науки психології, іншими словами предмет вивчення психологічного знання.

Для людини, що усвідомлює себе, наявність внутрішнього життя — первинна і самоочевидна реальність. Думки про зовнішній світ, переживання подій своєї самовідчуття, внутрішнє почуття виступають для людини прямим і безпосереднім доказом його існування у світі. Наприклад, знамення«Cogito erqo sum» («Мислю — отже існую», французького філософа Р.Декарта вказує, що мислення — єдиний критерій вірогідності власного існування.

Світ явищ внутрішнього життя людини надзвичайно багатий і різноманітний. У своїй свідомості людина зберігає образи світу, у якому він живе, він має представлення про навколишній, розуміє і пояснює природний і соціальний світи. Інакше кажучи, людина має світогляд: картину світу й образ самого себе (образ Я) у цьому світі.

Але образ світу в людини відрізняється від образа світу, створеного в природознавстві і суспільствознавстві. І не тому, що в даного індивіда він незрівнянно менш повний, менш адекватний і розчленований. Людські образи, представлення і думки, по вираженню психолога А.Н.Леонтьева, упереджені, вони пронизані емоціями, почуттями, переживаннями. У вираженні «суб'єктивний світ людини» мається ще один відтінок: людське сприйняття зовнішнього світу — це живе, емоційно пофарбоване сприйняття, що залежить від наявних у суб'єкта бажань, настроїв, що нерідко приводять до перекручування щирої картини світу. Неможливо уявити собі людини, позбавленого почуттів і переживань. Наш внутрішній досвід учить, що предмети, що не викликають емоційного відгуку в нашій душі, залишають нас байдужими, сприймаються як зовнішнє тло.

У психіатрії описаний стан пацієнтів, образно назване «емоційною тупістю». Воно виявляється в тім, що хворі не випробують ніяких бажань і почуттів. Коли хворі представлені самі собі, то вони бездіяльні, байдужні, безвладні: не починають за власною ініціативою ніяких дій, у тому числі по задоволенню своїх органічних потреб.

Саме наявність вищих почуттів — сорому, каяття, совісті, любові і т.д. — відрізняє людини від тварини. Цікаво, що упередженість розуму людини стала нездоланною перешкодою на шляху створення штучного інтелекту, що відтворює мислення людини. «Розумні» машини можуть багато чого: швидко вважати, перебирати безліч варіантів і знаходити оптимальні, реалізувати складні програми, але вони нездатні почувати і переживати.

Але розум і почуття не вичерпують усього внутрішнього світу людини. Людина мислить і діє заради чогось; те саме подія може глибоко торкнутися його почуття, а може залишити байдужим. Є ще один шар нашого щиросердечного життя, що пояснює складність людського поводження, — це область людських бажань, прагнень, намірів, інтересів, потреб. Ми завжди чогось хочемо і до чого прагнемо. Потреби, інтереси, ідеали складають рушійні сили людського поводження, активність його устремлінь.

Внутрішнє життя людини усвідомлене. Людина усвідомлює про свої думки, почуття, цілях, учинках. У свідомому вольовому поводженні він здійснює владу над собою, підкоряє одні мотивів іншим, ставить належне вище бажаного. У свідомості людини представлені інші люди, вона сам, його місце в співтоваристві.

Але людина зіштовхується і з такими діями, про які він не може дати собі ясного звіту, що рухають причини яких не представлені в його самосвідомості. Психологічний світ людини містить у собі і несвідомі явища. До їхнього числа відносяться потяги, автоматізми, звички, інтуїція. Кожний з нас тією чи іншою мірою задумувався над діями, спонукальна причина яких нам недостатньо ясна.

Усі відзначені вище явища складають психологічний зміст життя людини. Кожний із психічних процесів вносить свій внесок у багатство внутрішнього світу, визначає специфіку проявів людської суб'єктивності.

Психологічний світ окремої людини унікальний і неповторний, він даний йому в безпосередньому досвіді переживань. Внутрішнє життя є те, що пережито людиною, що складає його особистий суб'єктивний досвід. Але, може бути, психологічний світ замкнуть у собі, є лише сукупністю явищ свідомості, не видимих іншим? Тоді досвідом чого є внутрішнє життя людини? Відкіля він виникає? Як складається людська суб'єктивність?

2. Внутрішній світ людини в життєвій психології

Життя людини містить у собі безліччю психологічних зв'язків і відносин з іншими людьми являє собою основу для виникнення так називаної життєвий психологічні чи знання життєвою психологією.. Життєву психологію називають також донаукової, підкреслюючи тим самим, що вона передує психології як