Основу життєвої психології складають спільна діяльність, спілкування, реальні взаємини людей. Джерелом життєвої психології завжди є ті люди, з якими ми безпосередньо стикаємося. Необхідність погоджувати свої дії з діями іншого, розуміти не тільки значення слів мови, але і контекст висловлення, «прочитувати» у поводженні і зовнішньому вигляді іншого його наміру і настрою спонукує людини виділяти і фіксувати багатогранні прояви внутрішнього життя.

Спочатку знання життєвої психології існують невідривно від діяльності і поводження людини, конкретне психологічне знання як би уплетене в живу тканину дії і вчинку. У наступному і способи практичної дії, і суб'єктивні стани одержують своє відображення, починають існувати в людській мові, фіксуються в мові. У мовних значеннях відбувається об'єктивація внутрішнього світу людини. У слові суб'єктивні переживання як би відокремлюються від їхнього носія і стають доступними аналізу й осмисленню. З даною особливістю життєвої психології ми зіштовхуємося щодня. Наша мова містить велика кількість слів, що позначають психічні факти і явища. Багато хто з цих слів складає понятійний лад наукової психології. Звичайно, зміст термінів життєвої психології і психологічної науки істотно розходиться. Але проте людина, початківець освоювати науку психологію, має, як правило, своє, сформоване в життєвому досвіді представлення про психологію, свій образ людини.

Зміст життєвого психологічного знання знаходить своє втілення в народних обрядах, традиціях, повір'ях, в усній народній творчості, у казках, прислів'ях, приказках, притчах, піснях і т.п.

Прикладом може служити:

? 0бряд ініціації, зв'язаний зі зміною соціального статусу (присвята в лицарі в середньовіччя).

?Конфірмація як прилучення до церкви в католиків і протестантів, присвята в сан, коронація і т.д.

?Зміни вікової групи (перехід підлітка в повноправне доросле життя в первісних культурах), заснований і на тонкому знанні людської психології.

Предмети і ритуали, включені в ініціацію, виконують психологічну функцію введення людини в нове життя, фіксують у його свідомості значимість нового положення, допомагають опанувати нової

соціальною роллю.

Використовуваний А.С.Макаренко при перевихованні колоністів ритуал публічного спалювання старого одягу як би символізував для безпритульника безповоротність минулого, урочистість моменту початку нового етапу життя, народження нової особистості.

Багатий психологічний досвід накопичений у казках. У багатьох з них діють ті самі герої: Іванушка, Прекрасна царівна, Баба Яга, Кашей Безсмертний — у чарівних казках; Ведмідь, Вовк, Лисиця, Заєць — у казках про тварин. За казковими персонажами угадуються визначені психологічні типи і характери людей, що зустрічаються в житті.

Такі прислів'я, як «Сім разів відміряй — один раз відріж», «Повторення — мати навчання, але ворог творчості», «Що ні людина, те і я», «Чистота духовна паче тілесної», виражають зовсім визначені факти психології людини.

Психолог М.С.Роговин відзначає, що в письмових джерелах донаукова чи життєва психологія прямо відбита в двох жанрах — у спеціальних філософських творах (трактат Теофраста «Етичні характери», робота Аристотеля «Риторика й ін.) і в жанрі моральних афоризмів (М.Монтень, Ф.Ларошфуко, Ж.Лабрюйер, Г.Лихтенберг і інші). І, звичайно ж, життєва психологія пронизує усі види мистецтва. Для багатьох людей живопис, художні твори, театральні постановки є основним способом пізнання внутрішнього світу людини.

3. Розходження життєвого і наукового психологічного знання

Існування життєвої психології порушує питання про її взаємини з науковою психологією. Це питання, крім академічного інтересу, має і практичний зміст. Якщо об'єктивно наше життя пронизане психологічними зв'язками і відносинами, якщо існує в специфічних формах життєва психологія, а ми є її живими носіями, то цілком можливо допустити, що психологами ми стаємо (чи не стаємо), засвоюючи психологічні уроки повсякденного життя. Адже називаємо ж ми психологом людини, що володіє мистецтвом розуміти іншої людини, здатного робити на інших психологічний вплив, хоча добре знаємо — психологічного утворення він не має. Нерідко знавці людської природи зовсім не знайомі ні з теоретичними основами, ні з практичними методами психології.

Особливий зміст питання про взаємини життєвої і наукової психології здобуває в антроповедческіх професіях. Той чи інший рівень психологічної культури педагога, лікаря, керівника позначається на фізичному і психічному здоров'ї, продуктивності діяльності багатьох людей. У педагогічній літературі постійно відзначається, що талановитий педагог відрізняється від своїх колег, у першу чергу, психологічною компетентністю. Так чи можна стати талановитим педагогом, майстром педагогічної діяльності, уповаючи на свої життєві психологічні знання? Відповісти на це питання можна лише зафіксувавши розходження між життєвою і науковою психологією. У психологічних роботах виділяють цілий ряд розходжень; укажемо на основні з них [ 5, 8 ].

Існують розходження в об'єкті життєвої і наукової психології, тобто розходження в тім, хто і що стає джерелом психологічних знань. Об'єктом життєвої психології завжди виступають конкретні люди, з якими ми безпосередньо стикаємося. Індивідуальний психологічний досвід в основному і складений з досвіду спілкування і взаємин з найближчим оточенням. Об'єкт наукової психології історично змінювався і містив у собі різноманітні прояви людської психіки.

Звідси випливає й інше розходження життєвої і наукової психології