в управлінні людськими ресурсами й резервами привела до зближення різних прикладних дисциплін, що має велике значення для комплексного вивчення людини. Чільне місце в процесі становлення системи людинознавства посідає психологія, яка інтенсивно розвивається і становить розгалужений комплекс теоретичних, науково-прикладних і практичних дисциплін.
Тобто, задачі психології зводяться до наступних:
навчитися розуміти сутність психічних явищ і їх закономірності;
навчитися управляти цими закономірностями:
використовувати отримані знання з метою зростання ефективності тих галузей практики, на перетині з якими лежать вже оформлені науки і галузі4
бути теоретичною основою практики психологічної служби.
Сучасна психологія займає місце посередині між філософськими науками, природничими та соціальними. Пояснюється це тим, що в центрі її уваги знаходиться людина, вивченням якої і займаються названі науки, але в інших аспектах.
Психологія інтегрує всі дані інших наук, в свою чергу, впливає на них, і є загальною моделлю людинознавства. Психологію слід розглядати як наукове дослідження поведінки та розумової діяльності людини, а також практичне застосування отриманих знань.
4. Особливості вивчення закономірностей психічних явищ
Вивчая закономірності психічних явищ, психологи відкривають сутність процесу відображення об’єктивного світу в мозку людини, з’ясовують, як регулюєються дії людини, як розвивається психічна діяльність і формуються психічні властивості особистості. Оскільки психіка, свідомість людини є відображенням об’єктивної дійсності, вивчення психологічних закономірностей означає насамперед встановлювання залежності психічних явищ від об’єктивних умов життя та діяльності людини.
Але оскільки будь-яка діяльність людей завжди закономірно обумовлена не тільки об’єктивними умовами життя і діяльності людини, а інколи суб’єктивними (відношення, установки людини, його особистісний досвід, втілений в знаннях, навичках та вміннях, необхідних для цієї діяльності), перед психологією стоїть задача виявлення особливостей здійснювання діяльності та її результативності залежно від співвідношення об’єктивних і суб’єктивних моментів.
Так, встановлюючи закономірності пізнавальних процесів (сприйняття, мислення уяви, пам’яті), психологія сприяє науковому плануванню процеса навчання, створюючи можливість правильного визначення змісту навчального матеріалу, необхідного для засвоєння тих чи інших знань, навичок та вмінь. Виявляючи закономірності формування особистості, психологія оказує сприяння педагогіці в правильному будуванні виховного процесу.
Широке коло задач, рішенням яких зайняті психологі, обумовлює, з одного боку, необхідність взаємозв’язків психології з іншими науками, а с другого – виділення усередині самої психологічної науки спеціальних галузей, що відповідають за рішення психологічних задач в тій та іншій сфері суспільства.
ВИСНОВКИ
Аналізуючи явища, що вивчаються в сучасній психології, можна зробити висновок, що сучасна психологія знаходиться на перетині інших наук. Вона займає проміжне положення між філософськими науками з одного боку, природничими – з другого, соціальними – з третього. Близькість її до всіх наук, навіть, наявність галузей, які сумісно розробляються деякими з них, , не лишають її самостійності.
Виключно всіх своїх галузях психологія зберігає свій предмет дослідження, свої теоретичні принципи, свої шляхи вивчення цього предмета. Що стосується багатогранності психологічних проблем, значущих не тільки для психології, а і для суміжних з нею наук, то це пояснюється тим, що в центрі уваги психологів завжди є людина. Всі науки і галузі мають значення тільки у зв’язку з там, що вони служать людині, створюються людиною, виникають і розвиваються як людська теорія і практика. Подальшій розвиток психологічних знань являє собою максимальне розширення зв’язків психології зі суміжними науками при збереженні її самостійного предмета дослідження.
Список використаної літератури
Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. – М, 1995.
Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Л, 1968.
Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. – М, 1982.
Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии, М, 1984.
Немов Р.С. Психологическое консультирование: Учеб. Для студ. Вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001.
Общая психология: Учеб. для студентов пед. Ин-тов./ А.В. Петровский, А.В. Брушлинский, В.П. Зинченко и др. – М.:Просвещение, 1986. – 464 с.
Основи психології / за ред.. О.В. Киричука, В.А. Роменця, - К, 1996.
Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Основы теоретической психологии. – М.: ИНФРА-М, 1988. – 528 с.
Психологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.Л. Трофімов, М.І. Алексєєва, П.А. Гончарук та ін.. – К.: Либідь, 2003. – 558 с.
Слободчиков В.И., Исаев Е.И. основы психологической антропологии. Психология человека: Введение в психологию субъективности. Учебное пособие для вузов. – М.: Школа-Пресс, 1995. – 384 с.