основному ті ж прийоми: промовляння окремими дітьми вголос для всіх дітей правил виконання завдання, промовляння пошепки для себе, перевірка на цій основі своїх дій і т.п.
У певній послідовності з дітьми проводиться робота по навчанню їх об'єктивній оцінці отриманого результату — звіренню його із завданням. Як і в попередніх випадках, заздалегідь створюється орієнтовна основа дії самоконтролю: «Пригадай завдання — що потрібно було робити і як потрібно було робити, за якими правилами; подивися, які правила ти виконав, які не виконав, які виконав неточно».
Спочатку вихователь разом з дітьми перед початком оцінки їх робіт повторює правила виконання завдання, а діти по ходу їх відтворення перевіряють свої роботи і оцінюють з його ж допомогою ступінь їх відповідності цим правилам: правильно, неточно, неправильно. Далі дитина повинна навчитися на основі відтворених дітьми правив оцінювати свою роботу і роботу поряд сидячого товариша, причому аргументувати оцінку в розгорненій мовній формі. Потім діти вибірково оцінюють кращі роботи і свою на їх фоні, аргументуючи при цьому оцінку в розгорненій мовній формі. Самооцінка окремих дітей отримує оцінку з боку колективу при тактовному напрямі педагога. Якщо дитина врешті-решт навчиться давати виконаній ним роботі адекватну оцінку на основі звірення із зразком, причому робити це в розгорненій мовній формі, то можна рахувати дію самоконтролю у нього сформованим.
Поступове ускладнення вимог до операціональної сторони діяльності дітей на заняттях продуктивними видами діяльності грає особливу роль у формуванні у них різних сенсорних дій шляхом засвоєння ними відповідних еталонів. Формування сенсорних дій у дітей здійснюється в процесі рішення не тільки задач на сприйняття в їх чистому вигляді, але і інтелектуальних завдань, направлених на встановлення логічних відносин між тими або іншими сприйманими компонентами. Сенсорні дії, що сформувалися і закріпилися у дітей, виконують в учбовій діяльності роль операцій, зокрема, в процесі рішення інтелектуальних задач, а так само при виконанні творчих робіт. Таким чином, формування цих дій у дітей обов'язково прямує в русло оволодіння ними основними структурними компонентами учбової діяльності.
Учбові заняття по розвитку елементарних математичних уявлень і заняття по рідній мові в основному підкоряються тій же логіці формування дитини як суб'єкта учбової діяльності, яка була описана вищим. Проте кожен з цих видів учбових занять характерний і своє специфічне коло завдань. На заняттях по розвитку елементарних математичних уявлень на основі спеціальних організованих практичних дій в певній послідовності діти навчаються абстрагуванню геометричної форми, величини, кількісних відносин, а так само словесним позначенням цих абстракцій. З цією метою широко використовуються дидактичні, сюжетно-дидактичні ігри, загадки, вірші, притягуються уривки з казок, розповідей; на заняття до дітей приходять герої улюблених казок, розповідей, що любляться. Вони загадують дітям загадки, проводять ігри, а у результаті допомагають їм опанувати важкими для них навиками і уміннями: порядковим рахунком в межах першого десятка, порівнянням чисел, створенням і рішенням сюжетних задач, засвоєнням послідовності днів тижня і так далі.
Заняття по рідній мові дозволяють проводити систематичну роботу з дітьми по розвитку їх активного словника, збагаченню значень загальновживаних слів, діалогічного і контекстного мовного спілкування. На цих заняттях також широко використовується дидактична гра. Вона сприяє ефективному формуванню багатьох учбових дій, у тому числі і самоконтролю.
Практика навчання і виховання дітей із ЗПР дозволяє сподіватися на позитивний прогноз в плані засвоєння ними учбової програми загальноосвітньої школи при відповідній психолого-педагогічній і методичній організації процесу навчання [4].
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития детей/ Под ред. К.С.Лебединской. –М., Педагогика, 1982.
Безруких М.М., Єфімова С.П. Дитина іде до школи. –М., Академія, 1998.
Забрамная С.Д. Психолого-педагогическая диагностика. –М., Просвещение, Владос, 1993.
Защиринская О.В. Психология детей с задержкой психического развития. –СП, 2003.
Лебединская К.С. Отбор детей во вспомогательную школу: Пособие для учителя/ Сост.: Т.А.Власова, К.С.Лебединская, В.Ф.Мачихина. –М.: Просвещение, 1983.
Стребелєва Є.А. Спеціальна дошкольна педагогіка. –М., Академія, 2002.
Ульбенкова У.В. Діти із затримкою психічного розвитку, 1994.