Розглянемо специфіку жіночого лідерства. Жінці-лідерові властивий гнучкий демократичний стиль керівництва, вона більш емпатійна, товариська, стійка до стресів в порівнянні з чоловіком, менш уразлива фізично, рідше хворіє. Вона менш агресивна, має пластичнішу нервову систему, що сприяє більшій адаптивності, частіше виступає в ролі емоційного лідера, орієнтуючись на міжособові відносини в групі, а не на завдання [5].

Жінки-лідери більш відкриті і експансивніші, мають яснішу позицію, краще взаємодіють з персоналом. Жінки-лідери частіше домінують в малих групах.

Жінки, що добилися успіху, мають загальні характеристики. У них хороші здібності, висока самооцінка, ясне уявлення про свої цілі. Вони дотримуються ліберальних поглядів на роль жінки в суспільстві, усвідомлюють свій потенціал і не відчувають обмежень, що накладаються їх статтю. Такі жінки поєднують в собі різноманітні особові властивості і володіють як жіночими рисами, наприклад, теплота, відвертість, чоловічими, що так і вважаються: розсудливість, напористість, незалежність. У них високий рівень освіти, часто з математичним ухилом. Не дивлячись на наявність жіночої ролевої моделі, вони не прагнуть до браку і створення сім'ї [9].

Але в суспільній і особливо чоловічій думці успіх жінок часто оцінюється як випадковий, а їх досягнення як менш значні. В той же час чоловіки-керівники вважають, що вони діють успішніше, ніж жінки, через свої великі здібності і інтелектуальну перевагу [1;75] цьому ним, очевидно, допомагають стереотипи, що історично склалися, пов'язані зі статтю , які відводять жінці підпорядковану, обслуговуючу роль, тоді як чоловіки сприймаються як пануюча, агресивніша стать. Чоловік наполегливий, напористий, а напористій поведінці приписують такі характеристики, як об'єктивність, неупередженість, орієнтація на рішення проблеми, досягнення результату. Тому в психології лідерства досить часто зустрічаються зіставлення агресивності і домінантності з одного боку, конформності і залежності - з іншою. Дійсно, через соціалізацію статевої ролі жінкам деколи не вистачає упевненості, незалежності, високої самооцінки. В результаті вони недооцінюють свої уміння і інтелект, що передається і таким, що оточує [11].

Крім того, чоловік сприймається як керівник, як щось само собою зрозуміле. Жінці ж треба довести, що вона компетентна і справиться з керівництвом.

Згідно А.Адлеру, із-за невпевненості в собі розвивається відчуття збитковості, що виявляється у всьому житті і викликає постійну тривогу, жадаю діяльності, пошук ролей, прагнення до вдосконалення. Характер цієї компенсаторної динаміки у жінки може видавати неповноцінність статевої ролі і її прагнення до надчоловічих цілей, що вимагає великих зусиль в нашій орієнтованій на чоловіка культурі [10].

При вивченні невербальної поведінки виділяють експресивність, невербальну чутливість, просторову і тактильну поведінку. Вважається, що жінки емоційніші, їх особи жвавіші, голоси більш хвилюючі. Дослідження показали, що жінки експресивніші [4;25]. Деякі психологи схильні пояснювати це підвищеною емоційністю жінок, але більшість рахують, що статеві відмінності по виразу емоцій обумовлені соціально, а не біологічно. Так, доведено, що чоловіки і жінки використовують різні принципи для виразу емоцій. Соціальною нормою для жінок вважається акцентування своїх емоцій, а для чоловіків - заборона. [4; 26].

Відмічено, що жінки краще декодують невербальну інформацію, яка поступає від інших людей. Більшість дослідників пояснюють це тим, що жінка від природи чутливіша, або тим, що жінці властива роль, що вимагає від неї бути такій [6].

1.3. Формування ділової жінки

Характерні психологічні риси сучасної жінки. У проведених Науковим центом дослідженнях, опитані жінки відзначили, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає шанобливе відношення з боку знайомих, друзів, родичів. Але ці престижні останні моменти мають мале значення. Насторожує і дає поживу для роздумів той факт, що для жінок мотиви праці є як би зовнішніми, праця у меншій мірі є самоцінністю.

На професійний статус жінки серйозний вплив робить її сімейний стан, необхідність поєднання ролей, що обмежує вибір діяльності, утрудняє посадове просування, створює труднощі в роботі. Близько 1/3 опитані вказали на велике нервове навантаження, 14% робітниць і 19% службовців відзначили втому, що викликається домашньою роботою і хворобою дітей.

Таким чином, власне професійні труднощі відступають перед надмірним навантаженням жінок – на роботі і удома. Звідси і втома, і нервова постійна напруга, боязнь не встигнути, не справитися і т.п. Зрозуміло, всі ці обставини, що приводять, утрудняють повноцінне включення жінок в професійну діяльність.

Спробуємо узагальнити ті психологічні риси, які характеризують сучасну жінку.

Перш за все, це глибоке усвідомлення рівноправ'я, рівність своїх можливостей і здібностей до участі у всіх сферах життя суспільства.

Іншою важливою межею є визнання необхідності поєднання різних соціальних ролей – не тільки активної учасниці трудового і суспільного життя, але і «господині будинку», матері. Жінки обирають різні варіанти поєднання цих ролей, хоча більшість стійко орієнтуються на однакову їх значущість. Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно до своїх особистих якостей, переваг, смаків, обставин життя, але можливість такого вибору сильно залежать від того, яку економічну і моральну підтримку подасть їй держава і суспільство на кожному з вибраних нею шляхів.

Проте ніяка, навіть найпрогресивніша, соціальна практика не може відмінити психологічні труднощі, які виникають при «подвійній» зайнятості жінки на роботі і удома.

Рівноправне положення жінки в суспільстві істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як мужність і жіночність. Жінці тепер більшою мірою властиві такі зразки поведінки, які раніше закріплювалися за чоловіками, наприклад, навик і здатність ухвалювати рішення, обстоювати свою думку, незалежність.

Образ ділової жінки. Відмічено, що серед дійсних керівників немає явних дурнів. Інтелект для них обов'язковий. Вони навіть можуть бути необразованны