Відповіді жінок-керівників характеризуються в більшості своїй чуйнішим, уважнішим відношенням до людей, докладнішим описом діалогів з підлеглими, відповіді чоловіків – загальними фразами. У своїх рішеннях жінки майже завжди допускають мирний результат виникаючих конфліктів. Вони на відміну від чоловіків-керівників схильні при ухваленні рішення до коливань.

И.Грошев відзначає, що „жінки-керівники” в процесі ухвалення рішення використовують і частіше спираються на „ситуативне” управління. Жінки частіше включають у власні думки інші точки зору і частіше при прийнятті рішення враховують (спираються на) думки і відчуття навколишніх людей, у тому числі і своїх підлеглих. [12, с. 115].

З погляду властивостей особи схильність жінок-керівників до „ситуативного” управління відповідає екстернальному (зовнішньому) локусу контролю.

Для жінок характерний прояв невпевненості в своїх здібностях, неврівноваженості, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на невизначений термін, тривожності, підозрілості, конформності (залежності) і вербальної (словесною) агресивності. Жінкам-керівникам в області виробничих відносин і організації професійної діяльності, у тому числі і в процесі ухвалення рішень, не властиво рахувати свої зусилля і дії визначальним чинником.

Кажучи про стильові особливості процесу ухвалення рішення, необхідно відзначити, що серед жінок-керівників більш виражена тенденція до спотворення об'єктивних зв'язків, відношеності до себе як суб'єктові пізнання і активності в рамках управлінської ситуації, чим серед чоловіків. Серед останніх переважає тенденція до об'єктивнішого аналізу управлінської ситуації, її перетворення, виходу за її межі, абстракції від своїх думок і відчуттів. Але при цьому дії жінок-керівників направлені на перебудову області відносин, а чоловіків – на перебудову області правив і норм.

Таким чином, аналіз гендерних відмінностей в прийнятті рішень показав, що жінки-керівники частіше ухвалюють обережні, урівноважені рішення, спираються на ситуативне управління. Дії жінок-керівників направлені на перебудову області відносин, а чоловіків – на перебудову області правив і норм.

2.2. Чоловіки і жінки як керівники:

відмінності в ухваленні рішень

Специфіка процесу прийняття рішення жінками і чоловіками-керівниками вивчена недостатньо. Проаналізувавши особливості жінок і чоловіків при виконанні даної стрижньової для керівника професійної функції, можна її діагностувати, навчати їй і здійснювати корекцію. Крім того, проведений аналіз індивідуально-типових особливостей розумової діяльності чоловіків і жінок дозволив встановити зв'язки між типом прийняття рішення, освітою і підлогою.

Вплив особових особливостей на процесприйняття рішень.

Загальна стратегія проведеного нами дослідження відноситься до типу кореляційного експерименту (вона найчастіше застосовується в дослідженнях, що мають пошуковий, “експлоративний” характер). Для аналізу процесу прийняття рішення був вибраний і допрацьований запитальник В. Кочеткова і І. Ськотникова. Його зміст склали не 13, а 23 типових ситуації, у тому числі і виробничі, такі, що допускають ухвалення різноманітних по стилю рішень. Основним методом збору даних був опит керівників різних ланок і рангів, як чоловіків, так і жінок, яким було запропоновано знайти вдалий вихід із заданої ситуації, а також заповнити стандартизовані тести. Опит проводився на промислових підприємствах, підприємствах сфери обслуговування, в банках, школах і інших учбових установах.

Типові соціально прийнятні реакції на ту або іншу ситуацію запитальника у чоловіків і жінок виявилися різними. При обробці отриманих відповідей вдалося виділити деякі особливості оцінювання ситуації по кожній з груп.

У ситуаціях, що вимагають покарання підлеглих, жінки-керівники частіше удавалися до заходів моральної і психологічної дії, а чоловіки-керівники – до адміністративних заходів. Жінки, як правило, виправдовують своїх підлеглих, у тому числі і колег – персонажів ситуацій із запитальника, схильні до докладнішого обґрунтування своїх варіантів рішення і вчинків, пов'язаних з даним процесом. Вони перебирають більше варіантів схвалюваних рішень, посилаючись в основному на свою інтуїцію, тоді як чоловіки частіше посилаються на свою логіку і умови, що склалися.

Відповіді жінок-керівників характеризуються в більшості своїй чуйнішим, уважнішим відношенням до людей, докладнішим описом діалогів з підлеглими, відповіді чоловіків – загальними фразами. У своїх рішеннях жінки майже завжди допускають мирний результат виникаючих конфліктів. Вони на відміну від чоловіків-керівників схильні при прийнятті рішення до коливань.

Подальша обробка результатів опиту велася щодо особливостей обліку зовнішньої системи соціальних підкріплень, що пов'язане з поняттями “ситуативне” і “диспозиційне” управління. Оскільки співвідношення ситуативних і диспозиційних тенденцій у різних людей різне, то розумно було припустити, що ця відмінність виявляється і за ознакою підлоги.

В результаті дослідження даного аспекту проблеми виявлено, що жінки-керівники в процесі прийняття рішення використовують і частіше спираються на “ситуативне”, а чоловіки – на “диспозиційне” управління. Жінки частіше за чоловіків включають у власні думки інші точки зору і частіше при ухваленні рішення враховують (спираються на) думки і відчуття навколишніх людей, у тому числі і своїх підлеглих, тоді як для чоловіків головне їх власні думки і відчуття.

В результаті нашого дослідження з'ясувалося, що у чоловіків-керівників з віком спостерігається тенденція до зміни локусу контролю від зовнішнього до внутрішнього, а у жінок такої тенденції не виявлено. Чоловіки впевненіші в собі, послідовні і наполегливі в досягненні мети, схильні до самоаналізу і незалежності. У них тривожність в процесах ухвалення рішень пов'язана з обережністю; спостерігається дуже висока назад-пропорційна залежність між тривогою, що проявляється, і соціальною бажаністю. Для жінок характерніший прояв невпевненості в своїх здібностях, неврівноваженості, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на невизначений термін, тривожності, підозрілості, конформності (залежності) і вербальної (словесною) агресивності. Жінкам-керівникам в області виробничих відносин і організації професійної діяльності, у тому числі і в процесі ухвалення рішень, не властиво рахувати свої зусилля і дії визначальним чинником.

Кажучи про стильові особливості процесу ухвалення рішення, необхідно відзначити, що серед жінок-керівників більш виражена тенденція до спотворення об'єктивних зв'язків, віднесеності