влади штати радників і експертів-професіоналів. Вони завжди існували при государях у вигляді всіляких державних або таємних рад. Новизна полягає в тому, щоб заповнювати такі установи різного роду Ради безпеки, комітети і комісії) не сановниками, а знавцями. Так вирішуються не тільки окремі політичні завдання, але і проблема наукової політики, яку в нашому сторіччі всі так чи інакше намагаються вирішити [1].
2.3. Функції лідера
Кар'єра лідера залежить але і від його особистих якостей. Його успіх можливий при здійсненні ряду функцій. Назвемо деякі з них.
Конструктивна функція - вираз інтересів суспільства в конкретній програмі. Вона повинна бути орієнтована на задоволення інтересів всіх або діяльної більшості суспільства, домагань можливо більшого числа людей і груп, але за умови, що вони не ущемлятимуть інтереси інших шарів суспільства. Ця ідеальна установка на практиці рідко може бути здійснена, особливо повністю, без виключень. Але сама по собі вона - умова лідерства і його успіху. Немало реформ і революцій закінчилися невдачею через відсутність своєчасних, ясних і продуманих, зрозумілих суспільству і доступних для виконання політичних програм.
Коли в далекому 1517 р. Мартін Лютер прибив на порталі церкви у Віттенберзі свої знамениті 95 тез про зловживання католицької ієрархії і церковних властей, він точно відобразив в них настрій що зневірився від потреби і переслідувань народу. Лютер виявився справжнім лідером. Ідея релігійної і політичної реформи опанувала розумами і сколихнула Німеччину, а за нею і інші країни. Лідер пропонує суспільству свою програму і по суті виробляє її спільно з суспільством і кращими виразниками його інтересів. Коли в 1917 р., через 400 років, в іншу епоху великих історичних змін, в Росії біля влади опинився Тимчасовий уряд, його розділ А. Ф. Керенський не зумів знайти програми, яка відповідала б сподіванням суспільства. І воно не пішло за Керенським, лідером, що не став.
Організаційна функція включає створення кадрів і системи управління, об'єднання прихильників, планування політичних процесів і дій, практичних аспектів політичної роботи. Лідер формує апарат, розподіляє в нім обов'язки, створює умови для виховання, висунення і призначення керівників, контролює і регулює відносини між ними, орієнтує їх на компроміс або на рішучу зміну політики і заміну керівництва і ін.
Координаційна функція - узгодження дій інститутів влади, установ, напрямів їх діяльності. Лідер повинен приводити їх рішення і політичний вибір у відповідність з громадською думкою, з прийнятою в суспільстві системою цінностей.
Інтеграційна функція - об'єднання однодумців, оточення, суспільства навколо програми лідера.
2.4. Етика лідера
Створити універсальний образ автентичного лідера (його стиль життя, характер, режисуру влади) саме по собі нескладно, оскільки мова йде про те, щоб уловити простоту універсального проекту, який природа за допомогою специфічного онто Ін-се конкретної людини спочатку задає як віртуальність. Трудність полягає в подальшій передачі цій пропорційності дії (яким є лідер) тим, хто на це інфантильно сподівається, у кого немає до цього передумов.
Лідер — це людина, здатна управляти владою свого соціального тіла, гарантуючи йому функціональну ідентичність і, отже, зростання завдяки ефективним рішенням, направленим на задоволення потреб цього тіла. Це можна представити як харизму і історико-культурну підготовку ситуації.
Лідер ухвалює необхідне і своєчасне рішення і не допускає втрат, грунтуючись на своїй інтуїції і раціональному її усвідомленні. Влада — це будь-яка можливість негайної дії: психологічна, емотивна, політична, економічна, юридична.
Соціальне тіло є зоною територіальної психології, що поляризується лідером: довіра, ідеологія, співробітники, організація, індивіди і елементи якогось інтересу, який фактично специфікується і об'єднується лідером.
Головна якість лідера — здатність бути посередником функціональності для певної групи або певного контексту. Бути посередником функціональності соціального тіла — значить, цілком зберігати ідентичність існування
і цінність групи, в першу чергу, гарантуючи посилення якісності і екстенсивності соціального тіла. Лідер, що висувається відповідно до типології інтересу групи, є таким в тій мірі, в якій гарантує об'єм і якість колективного інтересу. Поява лідера зазвичай викликається історичною кон'юнктурою. Після того, як визначиться поле напруги, прагнуче до дезинтеграції по напряму всередину, виділяється одна крапка як конвергенція і прогресивний вектор всього поля, яка стає ізо-стабілізатором, самостійно асимілюючим всяку подібну і близьку енергію.
Об'єднуючи всі елементи в єдине ціле, лідер формалізує інтенсивність і інтернаціональність цілого до поступової еволюції.
Не мають значення ні фізична конституція лідера (екоморф, мезоморф або ендоморф), ні його походження, ні вік, ні економічний стан. Друге по значущості місце — після вольової цінності — займає його положення на рівні зв'язків контексту. Важливо, щоб лідер в потрібний момент знаходився там, де внутрішні зв'язки контексту одночасно виразно демонструють напругу і сполучні нитки: тобто в критичній крапці, де «розламується» ситуація, але ще залишилися останні зв'язки, здатні повернути єдність всьому контексту, тілу дії.
Навіть якщо лідер — спочатку млявий продукт соціального тіла, він розкривається як і раніше у момент розриву системи, який припускає створення поля реалізації якогось нового специфічного інтересу.
Лідер ніколи не узагальнений, він завжди специфічний, навіть якщо вольова інтуїція демонструє вищі характеристики лідера відповідно до проекції законів природи.
Лідер-вождь наділений наступними талантами:
безпосередньо і швидко оцінювати ситуацію або зв'язки (відносини) усередині контексту, визначати місцезнаходження точки розриву і пускової крапки, необхідної для того, щоб знов запустити єдність поля;
рішуче обмежувати тиск на злам;
усувати потенційний протилежний вектор тіла;
відновлювати пропорції в рівновазі з вектором або основною метою тіла.
Поведінку лідера характеризує раціональність, сприяюча