Спілкування і розвиток особистості.

Ключові поняття теми:

спілкування, комунікація, інформація, вербальне спілкування, не-вербальне спілкування, комунікативна функція спілкування, ін-терактивна функція спілкування, рефлексія, перцептивна функція спілкування, інтерпретація, стереотипізація, міжособистісне спілку-вання, особистісно-групове спілкування, міжгрупове спілкування, опосередковане спілкування, неопосередковане спілкування, трива-ле спілкування, короткочасне спілкування, завершене спілкування, незавершене спілкування.

Поняття про спілкування

Спілкування - важлива духовна потреба людини як суспільної іс-тоти. Потреба людини в спілкуванні зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії в процесі діяльності. Будь-яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні кон-такти та взаєморозуміння.

Спілкування - явище глибоко соціальне.

Соціальна природа спілкування виявляється в тому, що воно завжди відбувається в середовищі людей, де суб'єкти спілкування постають як носії соціального досвіду. Соціальний досвід спілкування виявляється в змісті інформації, що є його предметом (знання, відомості, способи діяльності), у засобах (мовна та немовна комунікація при спілкуванні), у суспільне вироблених упродовж всього історичного розвитку видах спілкування.

За змістом спілкування охоплює всі царини людського буття та діяль-ності, об'єктивні та суб'єктивні їх вияви. Спілкування між людьми має місце при передаванні знань, досвіду, коли формуються різноманітні вміння та навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.

Отже, спілкування - це різноманітні контакти між людьми, зу-мовлені потребами спільної діяльності.

Особливість спілкування - в його нерозривному зв'язку з діяльніс-тю. Діяльність є головним середовищем і необхідною умовою виник-нення і розвитку контактів між людьми, передавання потрібної інфор-мації, взаєморозуміння та узгодження дій.

Змістом спілкування завжди є інформація, зумовлена потребами взаємодії людей. Вона може стосуватися повідомлення нових знань, наприклад роз'яснення вчителем понять, пояснення сутності певних явищ, процесів, інформування про події, що відбуваються, обґрунту-вання певних положень, побудови гіпотез тощо. Спілкування може бути засобом передавання умінь і навичок.

За допомогою словесного опису та пояснення дії, її демонстрування та вправляння в ній людину можна навчити виконувати певну діяльність. Са-ме так опановуються професійні навички, фізичні та будь-які інші дії.

Змістом спілкування є знання, уміння та навички - зміст свідо-мості людини.

Реальні контакти між людьми, впродовж яких вони безпосередньо сприймають один одного, створюють середовище для об'єктивного ви-явлення особливостей їх поведінки, манер, рис характеру та емоційно-вольової сфери. Саме в таких контактах розкривається справжня значу-щість людини для людини, виявляються людські симпатії та антипатії.

Художня література дає безліч прикладів того, якої глибини і різно-маніття психологічних нюансів можуть сягати стосунки між людьми в ситуаціях безпосереднього взаємо сприйняття, як відбувається процес проникнення у внутрішній світ людини, в її почуття через зовнішні ви-яви. Іноді виразний погляд або жест можуть нести інформацію значно більшу, ніж вимовлене слово.

Важливий вплив на характер спілкування справляють взаємини, що склалися між членами контактної групи. Від того, які склалися взає-мостосунки, залежить уся система спілкування конкретної особистос-ті, її манери, колорит, засоби, що використовуються.

Засоби спілкування

Вербальна комунікація. Передавання інформації під час спіл-кування забезпечується за допомогою мови - головного, специфічно людського знаряддя спілкування, а також немовними засобами.

Мова як засіб спілкування виникла і сформувалася історично, в ході розвитку людського суспільства, з його потреб.

Природа мови є знаковою. Кожне слово - це знак, що має певну співвіднесеність з предметами зовнішнього світу. За кожним словом як знаком історично закріпилося певне значення, зрозуміле для спільнос-ті, яка користується цією мовою. З розвитком соціального і технічного прогресу людства постійно розширювалося коло потреб людини, що спричиняло розвиток і вдо-сконалення мови як засобу спілкування. Словниковий запас і доскона-ла граматична будова мови сучасного цивілізованого суспільства да-ють можливість передавати будь-яку інформацію та безліч відтінків і деталей об'єкта інформації.

Мова є засобом нагромадження та передавання суспільного досві-ду. Завдяки спілкуванню за допомогою мови відображення дійсності у свідомості однієї людини доповнюється тим, що було у свідомості інших людей, внаслідок чого зростають можливості для обміну інформацією.

Вербальна комунікація за допомогою слова - головна і найбільш досконала форма людського спілкування. Рівень володіння мовою, ба-гатство та культура мовного висловлювання визначають можливості та ефективність спілкування кожної конкретної особистості.

Паралельно з мовою як засобом спілкування за допомогою слова широко використовуються немовні засоби - жести, міміка, інтонація, паузи, манери, зовнішність. Спілкування як жива безпосередня комуні-кація суб'єктів закономірно виявляє емоції тих, хто спілкується, утво-рюючи невербальний аспект обміну інформацією.

Невербальна комунікація. Це особлива мова - "мова почуттів". Вона - продукт суспільного розвитку людей, що значно посилює зміс-товий ефект вербальної комунікації, а за певних обставин може її замі-нювати. Відомо, наприклад, що мовчання іноді буває красномовнішим, ніж слова, а обмінюючись поглядами, люди можуть збагнути зміст інформації, який не вкладається в адекватні категорії вербального ви-словлювання.

Велике значення для встановлення змістовних та емоційних контак-тів у спілкуванні має зовнішній вигляд людини. На його підставі скла-дається перше враження про людину, яке нерідко визначає розвиток подальших стосунків. Зовнішній вигляд людини складається з тілесно-го вигляду, одягу, манери поводитися, звичок. Певною мірою він може свідомо змінюватись, але у своїй сутності лишається консервативним.

Зовнішній вигляд. Це невичерпне джерело і засіб комунікації. Ве-личезну інформацію несе вираз обличчя, що виникає під впливом ду-мок, почуттів, стосунків, які в певних ситуаціях чи життєвих інтерва-лах є домінуючими. Істотні деталі зовнішності - зачіска, одяг, аксесу-ари - це елементи оцінних суджень про людину. На їх підставі вини-кають оцінні судження про людину, її приналежність до певної групи, професії тощо.

За манерами людини можна судити про її вихованість, самооцінку, ставлення до інших.

Найбільш динамічно зовнішній бік невербального спілкування ви-являється в