Жест - це соціальне сформований та усталений рух, що передає психічний стан людини. Міміка та жести мають біологічну природу, містять елементи природженого характеру і в той же час соціальні за походженням.

Наприклад, міміка страху, жести погроз походять від біологічно до-цільних захисних рухів, що мають місце в поведінці тварини. Міміка та жести протягом вербального спілкування дають можливість поси-лювати смислові наголоси на елементах інформації, що передається, і створювати таким чином більший емоційний ефект від усвідомлення її значущості.

Проте слід мати на увазі: гіпертрофована міміка та жестикуляція, позбавлені змістового підґрунтя, можуть ускладнити сприймання ін-формації, а то й просто дезорієнтувати реципієнта. Як особливий різ-новид невербального спілкування виокремлюють тактильно-м'язову чутливість.

Тактильно-м'язова чутливість генетичне є одним із найпотужні-ших каналів отримання життєво важливої інформації. За допомогою тактильно-м'язової чутливості можна пізнати досить широкий спектр характеристик іншої людини: її фізичну силу, деякі особливості особистісного плану, стосунки, психічний стан тощо.

Тримаючи, наприклад, у руці долоню іншої людини, залежно від об-ставин можна певною мірою скласти уявлення про її психічний стан, взаєморозуміння та контакт, ставлення до ситуації, наміри.

Важливу роль в ефективності спілкування, як свідчать дані спеціаль-них досліджень зарубіжних психологів, відіграє просторове перебуван-ня співрозмовників один стосовно одного, дистанція та комунікативна спрямованість. Загальновідомо, що важливі політичні акції - перего-вори керівників, деякі зустрічі - проводяться за "круглим столом".

При спілкуванні "обличчя до обличчя" сторони мають можливість отримувати вичерпну інформацію про предмет розмови, визначати суб'єктивну позицію та ставлення до неї іншої сторони.

Як зневажання може бути розцінена репліка, зроблена іншою осо-бою "крізь зуби", або відсутність запрошення сісти, коли до цього спо-нукають об'єктивні умови. Комунікативне значення дистанції в спілку-ванні вивчає напрям психології, що має назву праксеміка.

Праксеміка виокремлює чотири дистанції у спілкуванні:

інтимну; особисту, яка засвідчує, що ті, хто спілкується, є близькими
друзями; соціальну, яка характеризує офіційні контакти між сторонами,
які входять у стосунки; публічну, що має місце між чужими людьми (епізодичні,ситуаційні контакти).

Немовні засоби спілкування, які супроводжують вербальне пові-домлення, створюють підтекст, який полегшує, збагачує і поглиблює сприймання інформації, що передається. Відповідність невербальних засобів спілкування цілям і завданням, змісту словесної комунікації -значущий елемент культури спілкування.

Почуття відповідності надзвичайно важливі в роботі педагога і всіх тих, для кого засоби вербальної та невербальної комунікації є інстру-ментом їхньої професійної діяльності.

' Функції спілкування.

Спілкування- це багатоплановий процес, в якому можна ви-окремити такі головні функції: комунікативну, інтерактивну, пер-цептивну.

Комунікативна функція - це різні форми та засоби обміну і пере-давання інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду, нагромадження знань, опанування діяльності, узгодження дій та взає-морозуміння людей. Комунікативна функція спілкування, що здійсню-ється за допомогою мови, є необхідною умовою наступності розвитку поколінь, соціального та наукового прогресу людства, індивідуального розвитку особистості.

Обмін інформацією, що відбувається між людьми в різних видах ді-яльності, забезпечується комунікативною функцією спілкування в усіх сферах життя суспільства.

Інтерактивна функція спілкування. Вона передбачає контакти між людьми, які не обмежуються лише потребами передавання інфор-мації. Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. У цьому випадку виявляється інтер-активна функція спілкування, функція впливу на інших людей.

Поради, інструкції, вимоги, накази, висловлені в мовній формі та адре-совані іншій особі, є спонуканнями до дії та регуляторами її поведінки.

"Спільна діяльність, її зміст та умови виконання вибудовують таку мо-дель взаємодії особистостей, коли кожний з учасників послідовно впливає своїми вчинками на інших і в свою чергу змінює свої дії під їх впливом.

Соціальний контроль - це оцінка діяльності з погляду її відповід-ності прийнятим у суспільстві зразкам поведінки, що регламентують-ся нормами взаємовідносин людей. Спільна діяльність людей - явище суспільне, яке перебуває під соціальним контролем.

Взаємодія між людьми відбувається ефективно тоді, коли їх поведінка відповідає прийнятим зразкам, тим ролям, які обрали співрозмовники.

Соціальна роль- нормативно ухвалений зразок поведінки, якої чекають від кожного, хто займає ту чи іншу соціальну позицію. Вона сприймається як специфічна або професійна поведінка- лікар, вчи-тель, інженер; за віком - дитина, дорослий.

Кожна людина може виконувати в житті кілька ролей: в сім'ї - бать-ко, на роботі - керівник, у колі друзів - товариш тощо. Взаємодія лю-дей, які грають кілька ролей, регулюється рольовими очікуваннями. Ро-льові очікування - це сподівання на таку поведінку іншої людини, яка відповідає її рольовому статусу.

Поведінку людей із взаємним очікуванням кваліфікують як тактов-ну, це важлива умова успіху в спілкуванні.

Якщо пацієнт, прийшовши на прийом до лікаря, відчує уважне став-лення до своїх проблем, лагідність, доброзичливість, намагання уваж-но розібратись у симптомах захворювання, він перейметься довірою до нього, правильно зрозуміє поради та рекомендації щодо лікування.

Випадки, коли очікування одного із співрозмовників не виправдову-ються через те, що вони суперечать принципам і переконанням співбе-сідника, виходять за межі його соціальне регламентованих цінностей та норм, не є безтактовністю. У таких ситуаціях особистість, розумі-ючи нереальність того, що від неї очікують, може обстоювати свою позицію і не наголошувати на тому, наскільки тактовна її поведінка з погляду співрозмовника.

Свідоме ігнорування рольових очікувань іншої сторони, що нерідко має місце в повсякденних ситуаціях спілкування, є нетактовністю. Ви-яии нетактовності мають місце тоді, коли людина виявляє неуважність до співрозмовника (відволікається на сторонні речі), перериває його або поводить себе всупереч соціальне визначеній нормі рольового рег-иаменту (керівна особа відмовляється вирішувати питання, які пере-бувають в її компетенції) тощо.

Нетактовність - це деструкція рольових очікувань у процесі спіл-кування, яка порушує ефективну взаємодію учасників процесу спілку-вання і може призводити до конфліктних ситуацій. Особливо небезпеч-ними є порушення