навіюваність, за належно організованих умов навчання дошкіль-нята виявляють наполегливість і уважність, виконуючи цікаву роботу, здатні справлятися з найпростішими трудовими дорученнями. Життя та діяльність дітей молодшого шкільного віку зумовлює їх навчаль-на діяльність. Під час навчання в них успішно розвиваються психічні процеси - сприймання та спостережливість, пам'ять та увага, уява, на-буваючи спрямованості, довільності.
Молодший шкільний вік. Діти мають можливість глибше осмислю-вати оточуюче і здатні аналізувати мову та мислення: слово усвідом-люється як частина мови, висловлені судження - як речення, в реченні розрізняють його члени.
Це сприяє поглибленню суджень і міркувань, формуванню логічних висновків, засвоєнню абстрактного математичного та граматичного матеріалу, формуванню культури мовлення.
Молодші школярі опановують правила поведінки в колективі, роз-глядають свої вчинки та поведінку не тільки з власної позиції, а й з позиції колективу, критично оцінюють поведінку товаришів, стають вимогливішими до них. У молодших школярів розвиваються такі якос-ті, як самовладання, наполегливість, цілеспрямованість, витриманість, дисциплінованість.
На цих засадах формується здатність контролювати власну поведінку, підпорядковувати її вимогам школи. Молодші школярі успішно залучають-ся до трудової діяльності, усвідомлюють її соціальний сенс і значення.
Середній шкільний, або підлітковий, вік привертає до себе увагу своїми анатомо-фізіологічними змінами в організмі дитини, особливо пов'язаними зі статевим дозріванням. Ці зміни значною мірою вплива-ють на психічний розвиток особистості підлітка, на його пізнавальну діяльність та поведінку, впливають на стосунки в колективі.
У підлітків підвищується рівень пізнавальної активності і розумо-Іюго розвитку, зростає допитливість, виникає прагнення пізнати неві-доме, зазирнути в майбутнє. Учні середнього шкільного віку посилено виявляють прагнення до самостійності.
Але це прагнення за умови неправильного виховання може виявляти-ся у викривлених формах - негативному ставленні до доручень, порад учителів і батьків, невмотивованих вчинках та браваді, порушенні норм поведінки. Це трапляється тоді, коли підліток не залучається до життя колективу, не виконує суспільне корисних доручень, не бачить і не пе-реживає результатів своєї діяльності, а вчителі та батьки не заохочують його до цього, не враховують вікових особливостей його розвитку.
На підлітка помітно важче вплинути; міцніє його воля, зростає ін-терес до трудової діяльності, змінюються стосунки в колективі, по-глиблюються і стають більш стійкими моральні почуття, естетичні смаки. У старшому підлітковому віці інтенсивно формується ідейна спрямованість, світогляд і самосвідомість особистості. Діяльність стає більш спрямованою і соціальне вмотивованою.
На особливу увагу заслуговують зміни в стосунках між хлопчиками та дівчатками: чіткіше визначається поділ за статтю, що впливає на мо-тивування вибору товариша, інтерес і поведінку хлопчиків і дівчаток, за-роджуються інтимні стосунки між хлопчиками та дівчатками. Особли-вості підліткового розвитку потрібно враховувати в організації групової та навчальної діяльності, оскільки вони мають велике значення для під-літків, дружби й товаришування і особливо статевого виховання.
Старший шкільний, або молодший юнацький вік є періодом по-глиблення розумового розвитку і моральності особистості. Особливої ваги для юнака набуває самопізнання та самокритичність, які за умови хибного виховання можуть набути негативних рис самовпевненості, самозакоханості або невпевненості, зневіри у власних можливостях.
У цьому віці чітко окреслюються коло пізнавальних інтересів, схильності до певної наукової діяльності, виду спорту, визначаються схильності до певного фаху. Але ці особливості не завжди бувають гли-бокими та стійкими, якщо не спрямовуються і не зміцнюються в школі вчителями, досвідченими дорослими.
Молодший юнацький вік - це час формування постійних дружніх і товариських стосунків, зокрема між юнаками та дівчатами, формуван-ня вольових якостей, рис характеру, застосування до певних життєвих ситуацій засвоєних морально-політичних переконань. Властиве для старшого шкільного віку прагнення разом з колективом втілити свої задуми є важливим чинником морального й розумового формування особистості в цей період.
На розвиток особистості впливає весь уклад суспільного життя, до-сягнення науки і техніки, обсяг інформації, що надходить через кінофіль-ми, радіопередачі, телебачення, книги й газети. Тому неможливо обмежи-тися лише навчанням у школі та вихованням зростаючого покоління.
За останні десять років стало помітним прискорення фізичного і ро-зумового розвитку дітей (акселерація). Дослідження доводять, що зрі-лість настає на 2-3 роки раніше, ніж на початку нашого століття. Від-повідно, раніше починається і статеве дозрівання. Разом з тим виявля-ється розбіжність між розумовим розвитком і вмінням себе опановува-ти, що є причиною порушень норм соціальної поведінки. Акселерація розвитку особистості вимагає значних змін навчально-виховного про-цесу, його змісту, засобів, організації життя дітей.
Діяльність і поведінка людини залежать не тільки від вікових, а й від індивідуальних її особливостей.
Індивідуальні особливості особистості. Особливості людини за своєю природою та походженням бувають природжені та набуті про-тягом життя. До природжених належать фізичні особливості, з якими вона народжується. Серед них важливе значення мають типологічні особливості нервової системи - сила, врівноваженість і рухливість, що є фізіологічним підґрунтям темпераменту. Природжені індивідуаль-ні особливості в процесі виховання, під впливом життєвих обставин змінюються. Серед набутих під час навчання, виховання та діяльності індивідуальних особливостей найбільш важливими є спрямованість особистості, її інтереси, здібності, ідеали та переконання, риси харак-теру. Індивідуальні особливості, природжені та набуті протягом життя, під впливом виховання знають змін, але більшість з них є стійкими і тому вони впливають на діяльність і поведінку особистості.
Успішне скеровування Процесу формування особистості вимагає досконалого знання психологічних особливостей розвитку дитини і його врахування практикою навчально-виховної роботи .
Список використаної літератури :
1. Психологія :Підручник ./Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка,А.П.Гончарук та ін.; Ю.Л.Трофімова.-К.:Либідь,2001.-560с.
2. Коломинский Я. Л. Психология общения. -М.: Знание, 1974.
3. Крыжановский Ф. Й., Третьяков В. П. Грамматика общения. -Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1990.
4. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 1. Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум,