КУРСОВА РОБОТА

з психології

ТЕМА: Характер людини і його соціальна природа

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1 ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ………………………………………………….....5

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕР ЛЮДИНИ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ|вдачі|………18

РОЗДІЛ 3 ВПЛИВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ……………………………………………24

ВИСНОВОК…………………………………………………………………38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……….…39

ВСТУП

Актуальність даної теми полягає в тому, що характер|вдача| тієї або іншої людини виражає|виказує,висловлює| певний склад його потреб і інтересів, прагнень і цілей, відчуттів|почуттів| і волі, що виявляється у вибірковості його дійсності і поведінки, у відносинах і манерах поведінки.

Характер|вдача| - це те, що склалося і зміцнилося під впливом життєвих дій і виховання - певний стиль відносин і поведінки людини.

У характері|вдачі| розрізняють наступні|слідуючі| основні якості: моральну вихованість, повноту, цілісність, визначеність, силу, врівноваженість|урівноваженість|. Моральна вихованість характеризує людину, як з боку його відносин, так і форми поведінки, і є|з'являється,являється| ведучим і найбільш соціально цінною|коштовною| якістю характеру|вдачі|. Повнота характеризує різносторонність потреб і інтересів, прагнень і захоплень, різноманітність діяльності людини. Одні люди відрізняються різносторонністю, інші вузькістю, однобокістю і обмеженістю розвитку. Цілісність характеризує внутрішню єдність психічного складу людини, узгодженість|погодженість| його відносин з|із| різними сторонами дійсності, відсутність суперечностей|протиріч| в прагненнях і інтересах, єдність слова і справи|речі|. Визначеність характеризує твердість і непохитність поведінки, яка постійно відповідає переконанням, що склалися, моральним| уявленням|виставам,представленням| і поняттям, основній спрямованості, що виробилася, складовій сенсу|зміст,рація| життя і діяльності людини. Сила характеризує енергію, з|із| якою людина переслідує поставлені перед собою цілі, здатність|здібність| пристрасно захоплюватися і розвивати велику напругу|напруження| сил при зустрічі з|із| труднощами і перешкодами і долати|переборювати| їх. Врівноваженість|урівноваженість| характеризує найбільш оптимальне або сприятливе для діяльності і спілкування з|із| людьми співвідношення стриманості і активності. Ці основні властивості знаходяться|перебувають| в складному, іноді|інколи| суперечливому|суперечному| зв'язку. Повнота, цілісність, визначеність і сила характеру|вдачі| визначаються в результаті|унаслідок,внаслідок| життєвих впливів і виховання. Характер|вдача| утворюється в процесі безперервної взаємодії індивіда з|із| навколишніми|довколишніми| людьми, в процесі віддзеркалення|відображення,відбиття| обставин життя і виховання, що складаються. Від кола|кола| вражень і різноманітності діяльності людей залежать повнота і сила їх характеру|вдачі|.

Мета роботи: дослідити характер людини і цого соціальну природу.

Для досягнення цілі роботи треба виішити слідуючі задачі:

проаналізувати психолого педагогічні дослідження характеру людини;

дослідити прояви характеру людини та особливості різних типів характеру;

визначити вплив оточуючого середовища на формування характеру.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної при написання роботі літератури.

РОЗДІЛ 1 ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ

Генетична психологія ґрунтується на тих логіко-методологічних засадах, що справжнє пізнання і розуміння об'єкта дослідження можливе лише за умови простеження виникнення і становлення даного об'єкта. Тож, з генетичної точки зору, для того щоб зрозуміти, що таке особистість, треба пояснити і показати (відтворити в моделях) процес її становлення, визначити, яким чином і в результаті дії яких саме закономірностей і механізмів виникає і розвивається особистість як цілісність. Цей шлях пошуку призводить, кінець кінцем, до можливості відповісти на запитання «Що розвивається?», «Що є об'єктом розвитку?»

На перший погляд, у психології приділялося і приділяється більш ніж достатньо уваги дослідженню проблеми розвитку особистості. Проте, це дійсно лише на перший погляд... Ретельний аналіз великого масиву літератури засвідчує, що в абсолютній більшості випадків завдання вивчення розвитку особистості конкретизується і реалізується як вивчення розвитку окремих психічних явищ або їх групи (редукціонізм). Мета ж – розуміння психологічної сутності особистості через осягнення шляхів і механізмів її становлення – лише декларується. Однині із наслідків цього є доволі чітке і напрочуд легке логічне розведення теорій розвитку особистості на так звані «біологізаторські» і «соціологізаторські». Просто перша група теорій будується на узагальненні емпіричних фактів про становлення окремих психічних явищ, на які (ніби-то) більше впливають біологічні (спадкові) фактори, а друга – вивчає психічні явища, що розвиваються більше під впливом соціального оточення.

Звісно, ці теорії фіксують дійсний стан речей: адже особистість, і справді, дозріває як біологічна істота, а з іншого боку – вона формується як істота соціальна. І дозрівання, і формування є складовими процесу розвитку особистості, але вони не є цей розвиток і не «дають» його навіть при складанні між собою (Останнє є саме по собі доволі проблематичним моментом, і з того часу, як О.Запорожець зауважив, що взаємовідношення дозрівання і формування не досліджені у психології, нічого не змінилося).

Ми можемо зазначити зараз, що психологія не має теорії розвитку цілісної особистості через один суттєвий момент: утрачена «третя складова» розвитку, а саме саморозвиток. Свого часу Г.Костюк зазначав, що недостатність існуючих протилежних підходів для справжнього розуміння розвитку особистості повинна долатися «науковим розумінням процесу становлення людської особистості як «саморуху», що визначається єдністю його зовнішніх і внутрішніх умов» Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методоло-гические и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1969. – С.118-152.

.

У подальші роки продовжує висловлюватися ця ж думка про те, що мова повинна йти про розвиток не лише за сутністю природи (дозрівання), не лише за сутністю соціуму (формування), а перш за все, за сутністю людини – про саморозвиток як фундаментальну здатність людини становитися і бути дійсним суб'єктом свого власного життя. Отже, нічого позитивного в даному напрямі за ці роки в психології особистості не відбулося...

Генетико-моделюючий метод, який ми розробляємо, включає принцип саморозвитку, тож подальший наш аналіз буде здійснюватися саме в межах даного методу.

Генетико-моделюючий метод має на меті вивчення самої цілісної особистості, яка саморозвивається. У зв'язку з цим виникла необхідність пошуку «одиниць» зовсім іншої природи,