Сукупність ролей, що випливають з даного статусу, називається рольовим набором. Соціальна роль розпадається на рольові чекання — те, чого згідно «правилам гри» чекають від тієї чи іншої ролі, і на рольове поводження — те, що людина реально виконує в рамках своєї ролі. Усякий раз, беручи на себе ту чи іншу роль, людина більш-менш чітко представляє зв'язані з нею права й обов'язки, приблизно знає схему і послідовність дій і будує своє поводження відповідно до чекань навколишніх. Соціальне поводження спробував систематизувати Толкотт Парсонс. Він вважав, що будь-яка роль може бути описана за допомогою п'яти основних характеристик:
1.Емоційність. Деякі ролі (наприклад, медичної сестри, чи лікаря поліцейського) вимагають емоційної стриманості в ситуаціях, що звичайно супроводжуються бурхливим проявом почуттів (мова йде про хворобу, страждання, смерть). Від членів родини і друзів очікується менш стримане вираження почуттів.
2.Спосіб одержання. Деякі ролі обумовлені запропонованими статусами — наприклад, дитини, чи юнака дорослого громадянина; вони визначаються віком людини, що виконує роль. Інші ролі завойовуються; коли ми говоримо про професора, ми маємо на увазі таку роль, що досягається не автоматично, а в результаті зусиль особистості.
3.Масштаб. Деякі ролі обмежені строго визначеними аспектами взаємодії людей. Наприклад, ролі лікаря і пацієнта обмежені питаннями, що безпосередньо відносяться до здоров'я пацієнта. Між маленькою дитиною і його чи матір'ю батьком установлюються відносини більш широкого плану; кожного з батьків хвилюють багато сторін життя маляти.
4.Формалізація. Деякі ролі передбачають взаємодія з людьми відповідно до встановлених правил. Наприклад, бібліотекар зобов'язаний видати книги на певний строк і зажадати штраф за кожний прострочений день з тих, хто затримує книги. При виконанні інших ролей допускається особливе звертання з тими, з ким у вас склалися особисті відносини. Наприклад, ми не очікуємо, що чи брат сестра заплатять нам за зроблену їм послугу, хоча ми могли б узяти плату в незнайомої людини.
5.Мотивація. Різні ролі обумовлені різними мотивами. Очікується, скажемо, що заповзятлива людина поглинена власними інтересами — його учинки визначаються прагненням дістати максимальний прибуток. Але передбачається, що священик трудиться головним чином заради суспільного блага, а не особистої вигоди. Як вважає Парсонс, будь-яка роль включає деяке сполучення цих характеристик.
Теорія ролей добре описує адаптаційну сторону процесу соціалізації особистості. Але цю схему не можна прийняти за єдину і вичерпну, оскільки вона залишає в тіні активний, творчий особистісний початок
Концепція особистості 3. Фрейда. Інший образ особистості виник під впливом ідей 3. Фрейда, що розглядали людину як прагнучого до задоволення, а суспільство — як систему заборон, табу. Несвідомі (у першу чергу сексуальні) прагнення особистості утворять її потенціал і основне джерело активності, задають мотивацію її діям. У силу неможливості задоволення інстинктивних потреб у їхній природно-природній формі через соціальні нормативні обмеження людин змушений постійно шукати компроміс між глибинним потягом і суспільно прийнятною формою його реалізації. Уся людська історія розглядається Фрейдом як історія наростаючого психозу. Ковалев А. Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1970. – С.183
Відповідно до концепції класичного біхевіоризму Уотсона Скиннер досліджує поводження організму. Зберігаючи двочленну схему аналізу поводження, він вивчає тільки його рухову сторону. Ґрунтуючись на експериментальних дослідженнях і теоретичному аналізі поводження тварин.
На основі аналізу поводження Скиннер формулює свою теорію Головним засобом формування нового поводження виступає підкріплення. Уся процедура научения у тварин одержала назву «послідовного наведення на потрібну реакцію". Для соціальних проблем сучасного суспільства Б.Скиннер висуває задачу створення технології поводження. Технологія поводження покликана здійснювати контроль одних людей над іншими. Оскільки наміру, бажання, самосвідомість людини не приймаються в увагу в біхевіоризмі, засобом керування поводженням не є звертання до свідомості людей. Таким засобом виступає контроль за режимом підкріплень, що дозволяє маніпулювати людьми. Такі дослідники, як Т. Адорно, К. Хорни й інші неомарксисти і неофрейдисти, у своїх роботах обґрунтували парадоксальний висновок: «нормальна» особистість сучасного суспільства — це невротик. Давно розпалися системи общностей, де були загальноприйняті стійкі цінності, і зараз кожна соціальна роль людини змушує його «грати» у новій системі цінностей, переваг і стереотипів (виходячи з будинку, потрапляючи в транспорт, на роботу, забігаючи в клуб, у кафі, подорожуючи по магазинах, увесь час змінювати амплуа і соціальні «маски»).
Висновок
Соціалізація —починаючийся в дитинстві процес, що закінчується в глибокій старості, засвоєння соціальних ролей і культурних норм. Неможливо навчитися соціальної ролі по книжках методам ділової гри, хоча удосконалити себе в ній у такий спосіб можна. Чи вождь король виховує собі спадкоємця багато років; виконавця цієї ролі виховують оточення, практика прийняття управлінських рішень, которую приходиться освоювати, реально ставши чи королем вождем. Кожна соціальна роль включає безліч культурних норм, правил і стереотипів поводження, незримими соціальними нитками — правами, обов'язками, відносинами — вона зв'язана з іншими ролями. І все це треба освоювати. От чому до соціалізації застосуємо термін не «навчання», а «освоєння». Він ширше по змісту і містить у собі навчання як одну з частин. Оскільки протягом життя нам приходиться освоювати не одну, а ціле безліч соціальних ролей, просуваючи по віковій і службовій драбинці, процес соціалізації продовжується все життя. Розвиток людини не можна зрозуміти у відриві від родини, соціальної групи і культури, до яких він належить. Етапи соціалізації. Прийнято виділяти первинну соціалізацію, що охоплює період дитинства, і вторинну соціалізацію, що займає більш тривалий часовий проміжок і включающую в себе також зрілий і похилий вік.
1.Соціалізація дорослих виражається головним чином