Елітарність і соціальна обмеженість поглядів Лебона стали на шляху започаткованого ним досить плідного напряму в розробці серйозної наукової проблеми психології натовпу, натовпу дійсного, а не вигаданого автором збіговиська людей, під якими малися на увазі усі версти населення, крім еліти.

Багато проблем щодо аналізу психології натовпу виявилися плідними і були продовжені в дослідженнях соціальних психологів та соціологів. Було уточнене розуміння поняття «натовп», виникли системи класифікації його (випадковий натовп, конвенціональний, експресивний, діючий та ін.), розкривалися механізми його діяльності і т.

2. Характеристика основних шкіл в психологічній соціології.

Спроби звести соціальне до біологічного, властиві пози-тивістській соціології, виявились явно неспроможними і на-прикінці XIX ст. призвели до кризи біолого-натуралістичних теорій, посилення психологічної тенденції в соціології. Со-ціологи, незадоволені примітивними біоорганічними аналогія-ми, виявили зростаючий інтерес до проблем мотивації та пси-хологічних механізмів соціальної поведінки. З іншого боку, зародження експериментальної психології та її інституціалізація як самостійної дисципліни високо піднесли її науковий престиж, сприяли «експансії» психологізму в інші галузі знань. Внаслідок злиття цих двох зустрічних рухів і склався так званий психологічний напрям у соціології.

Психологічна соціологія не була єдиним цілим. Основне, на чому вона трималася, - прагнення зводити соціальне до психологічного. Але це прагнення реалізовувалося не одна-ково, та і розуміння психологічного було різним. У психо-логічній соціології можна виділити декілька напрямів:

- психологічний еволюціонізм;

- інстинктивізм;

- «психологія народів» (тісно пов'язана з етнографією);

- групова психологія;

- інтеракціонізм.

Психологічне тлумачення соціальних процесів не вима-гало негайного розриву з ідеями біолого-еволюційної школи. Спочатку йшлося тільки про те, щоб «доповнити» еволю-ціоністську схему вивченням психологічних механізмів роз-витку і функціонування суспільства. Найбільш широко психо-логічна соціологія, пов'язана з позитивістською традицією, застосовувалася в США.

Засновник психологічного напряму в американській со-ціології Лестер Френк Уорд (1841-1913) стверджував, що з виникненням людства єдина до тих пір еволюція роздво-юється, і спонтанний розвиток стихійних сил, який Ворд називає генезисом, доповнюється свідомими діями людини, що ставить перед собою певні цілі. Цей свідомий бік ево-люції Ворд називає телезисом (від англ. - ціль). Первинною соціальною силою, за Вордом, є бажання (голод, спрага), пов'язані з підтриманням життя індивіда, сексуальні прагнен-ня, що забезпечують продовження людського роду тощо. На основі первинних бажань формуються складніші - інтелек-туальні, моральні та естетичні бажання, за допомогою яких Ворд намагається пояснити поступальний розвиток суспіль-ства, його меліорацію (поліпшення). Крім індивідуального, Ворд визнає існування й «колективного телезису».

Франклін Генрі Гіддінгс (1855-1931), засновник першої в США кафедри соціології у Колумбійському університеті, зважав, що суспільство - це психічне явище, зумовлене пси-хічним процесом, а тому соціологія повинна поєднувати в собі як суб'єктивне, так і об'єктивне бачення. Сам він зосе-редив увагу на суб'єктивному, психологічному боці справи. Первинний і елементарний суб'єктивний соціальний факт, за Гіддінгсом, - це «усвідомлення роду», тобто визнання себе й інших причетними до одного роду.

Конструюючи суспільство за зразком індивіда, психологи XIX ст. прагнули віднайти внутріособистісну психологічну детермінанту чи кілька детермінант, які могли б одночасно пояснити індивідуальну і групову поведінку. Експерименталь-ні дослідження людської психіки показали наявність у ній потужних неусвідомлених процесів (наприклад, гіпнотичних станів, психопатології). Це сприяло тому, що і соціальні яви-ща почали інтерпретувати в термінах неусвідомлених «ін-стинктів», «устремлінь», «імпульсів», називаючи їх соціаль-ними. Видатним представником інстинктивізму вважається англійський психолог Вільям Мак-Дугалл (1871-1938), який останні свої 17 років працював в США. Кожне суспільне яви-ще він розглядав як певний інстинкт чи низку інстинктів. Так, війни пояснював схильністю людей до забіякуватості, а нагромадження суспільного багатства - скупістю і схильні-стю до корисливості. Найбільше соціальне значення Мак-Дугалл надавав стадному інстинктові, який утримує людей разом і лежить в основі більшості інстинктів суспільства.

Інстинктивізм - нап-рям, що прагне з'ясувати соціальні явища та процеси з допомогою звернення до біо-логічної природи людини. Близькі інстинктивізму ідеї простежують-ся у різних філософів, психологів на протязі історії науки. За концепцією організм, обдарований вітальною енергією, що проявляється в прагненні - рушійні сили інтуїтивного характеру і реалізується в дії інстинктів. Набір інстинктів людини зв'язаний з психофізичною схильністю - наявністю спадково закріп-лених каналів для розрядки нервової енергії. Дія інстинкту включає аффективну (рецептивну), центральну (емоціональну) і афферентну (рушійну) частини. Їх внутрішнє відображення - неусвідомлені емоції, що впливають на свідомість і визначальну поведінку. Людина наділе-на парами зв'язаних між собою інстинктів і емоцій: інстинкт бороть-би, зв'язаний з гнівом і страхом, відтворення роду - з ревністю і жіночою сором'язливістю та ін. З психологічних інстинктів Мак-Дугалл виводить основні соціальні інститути (сім'я, торгівля та ін.) і процеси (війна та ін.). Значна увага приділяється стадному інстин-кту, що утримує людей спільно і лежить в основі більшості соціаль-них інстинктів. Соціальні інстинкти ведуть до зростання міст, колек-тивної праці, дозвілля тощо. Прихильники інстинктивізму по-різному пояснюють не тільки зміст, а й чисельність базових інстинктів. Якщо, починаючи з 20-х років інстинктивізм не привертає увагу соціологів, то з 80-х років на Заході знову появились ознаки пожвавлення ідей інстинктивізму в поясненні соціальної поведінки у суспільному житті.

Наприкінці XIX ст. посилюється інтерес до вивчення без-посередніх явищ групової поведінки людей. Будь-який масо-вий рух почали ототожнювати з ірраціональним і руйнівним натовпом. Так, на думку французького вченого Гюстава Лебона (1841-1931), європейське суспільство вступає в новий період свого розвитку - в «еру юрби», коли розумне критич-не начало, втілене в особистості, придушує ірраціональна масова свідомість. За Лебоном, юрба -