ПЛАН
1. Основні групи психічних захворювань.
2. Хронічні психічні захворювання.
3. Психічні розлади при черепно-мозкових травмах.
4. Психопатії (розлади особистості).
5. Олігофренія.
6. Наркоманії.
Використана література
1. Основні групи психічних захворювань.
Сучасна класифікація психічних захворювань ґрунтується на нозологічному принципі. Нозологія - вчення про окремі захворю-вання, їх систематику. Раніше (до кінця XIX ст.) класифікації психічних захворювань ґрунтувалися на симптоматичному прин-ципі, але з розвитком загальної психопатології, яка вивчає особ-ливості перебігу синдромів і хвороб у динаміці, його було замінено на нозологічний принцип.
Розрізняють три основні групи психічних захворювань. Екзоген-ні психози зумовлює вплив несприятливих зовнішніх факторів. У тих випадках, коли причиною захворювання є фізичний і біоло-гічний вплив на організм, його внутрішні органи, говорять про со-матогенні психози. Психози, спричинені психічною травмою, нази-ваються психогенними, реактивними. До другої групи належать ендогенні психози, пов'язані із внутрішніми патологічними факто-рами (спадковими, конституціональними тощо). Олігофренії і пси-хопатії - захворювання, зумовлені порушенням психічного розви-тку. При олігофреніях спостерігається відставання в інтелектуаль-ному розвитку, а психопатії пов'язані з дисгармонійним розвитком особистості.
На сьогодні немає єдиної, прийнятої у всіх країнах світу класи-фікації психічних хвороб. Розроблену всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ) створено головним чином для уніфікації статистики пси-хічних захворювань і в основу її покладено симптоматичний прин-цип. У нашій країні розроблено і прийнято таку класифікацію пси-хічних захворювань:
І. Ендогенні:
- шизофренія;
- маніакально-депресивний психоз;
- функціональні (інволюційні) психози пізнього віку.
II. Ендогенно-органічні:
- епілепсія;
- психічні розлади при атрофічних процесах головного мозку (сенильна деменція, хвороба Альцгеймера, хвороба Піка, хорея Гентінгтона, хвороба Паркінсона); спадкові органічні захворювання (міоклонус-епілепсія, гепатолентикулярна де-генерація, амавротична ідіотія та ін.).
III. Екзогенно-органічні:
- судинні захворювання головного мозку;
- психічні розлади при травмах головного мозку;
- психічні розлади при пухлинах головного мозку;
- психічні розлади при інфекційно-органічних захворюваннях головного мозку (енцефаліти, сифіліс мозку, прогресивний параліч, абсцеси мозку); психічні розлади при ендокринних захворюваннях;
- періодичні органічні психози;
- особливі форми психозів пізнього віку (гострі психози, галюцинози).
IV. Екзогенні:
- симптоматичні психози (при соматичних та інфекційних захво-рюваннях, при інтоксикаціях лікарськими, побутовими і про-мисловими хімічними речовинами); токсикоманії (алкогольні, неалкогольні).
V. Психогенні:
- неврози;
- реактивні психози.
VI. Патологія психічного розвитку:
- психопатії;
- олігофренії.
Наведена вище класифікація психічних хвороб є клінічною. Од-нак питання психіатрії розробляються і в клініко-статистичному плані. Зокрема, так вивчаються питання психіатричної епідеміоло-гії, в основі яких лежить порівняльний аналіз захворюваності з проявом психічних розладів при зіставленні різних регіонів земної кулі, хронологічних періодів. Для такого вивчення слід користува-тися уніфікованою Міжнародною класифікацією хвороб. Нині діє така класифікація дев'ятого перегляду (МКХ-9), незабаром буде завершено підготовку МКХ-10.
Визначення особливостей перебігу психічних захворювань до-помагає не лише правильно поставити діагноз, але й оцінити про-гноз хвороби.
В цій контрольній роботі я розгляну найбільш відомі психічні захворювання.
2. Хронічні психічні захворювання
Хронічне психічне захворювання - це розлад психічної діяльності, що характеризується тривалим перебігом і тенденцією до наростання хворобливих явищ. В окремих випадках у хворих спостерігаються періоди тимчасового покращання стану, так звані ремісії, але це не означає видужання. До хронічних психічних захворювань належать шизофренія, хронічні маячні розлади, епілепсія, маніакально-депре-сивний психоз, органічне ураження головного мозку та ін.
Шизофренія
Шизофренічні розлади загалом характеризуються розладами мис-лення і сприйняття, неадекватним чи зниженим афектом. Порушення мислення виникають тоді, коли незначні ознаки предметів чи явищ, які зазвичай приглушені у людини при нормальній цілеспрямованій психічній діяльності, у хворих починають переважати і замінюють адекватніші у конкретній ситуації. При цьому мислення хворого стає нечітким, переривчастим і невиразним, з відчуттям переривання ду-мок чи їх відібранням. Початок захворювання може бути гострим з вираженими порушеннями поведінки або поступовим з наростаючим розвитком хворобливих явищ. Перебіг захворювання (безперервний, приступоподібний, періодичний) супроводжується змінами особис-тості, наростанням специфічного шизофренічного дефекту, різнома-ніттям симптомів і синдромів.
Хоча чітких симптомів при шизофренії не існує, для практичних цілей доцільно поділити їх на групи, які часто поєднуються і стають важливими для діагностики цього захворювання:
- відлуння думок, вкладання чи відбирання, відкритість думок;
- маячення впливу з пасивністю рухів тіла, кінцівок, думок і від-
чуттів;
- маячне сприйняття довкілля;
- слухові галюцинації, які коментують поведінку хворого, обговорюють його і можуть виходити з будь-якої частини його тіла;
- стійкі маячні ідеї, такі як ідентифікація себе з релігійними чи
політичними постатями, заяви про надлюдські здібності (наприклад, про можливість керувати погодою чи про спілкування з інопланетянами);
- постійні галюцинації будь-якого сенсорного поля (смакового,
нюхового, зорового, тактильного, вісцерального), які супроводжу-ються нестійкими, несформованими маячними чи надцінними ідеями
без чіткого емоційного змісту, що можуть з'являтися щодня протягом
тижнів чи навіть місяців;
- переривання розумових процесів чи поява думок, які втручаються у роздуми хворих і можуть призвести до розірваності та непослідовності вимови чи появи неологізмів;
- кататонічні розлади (збудження, застигання, закляклість, воскова гнучкість, негативізм, мутизм, ступор);
- «негативні» симптоми (виражена апатія, бідність мови, згладженість чи неадекватність емоційних реакцій, соціальна відгородженість, зниження соціальної продуктивності);
- значна зміна поведінки, що виявляється як втрата інтересів, нецілеспрямованість, бездіяльність, самозаглибленість, соціальна аутизація.
Типовою вимогою для діагностики шизофренії є наявність у осо-би як мінімум одного чіткого симптому чи двох менш виразних симп-томів, що належать до груп 1, або двох симптомів, що належать до груп 5-9, які повинні тривати щонайменше місяць.
Провісники захворювання можуть передувати гострому психотичному епізоду протягом тижнів чи навіть місяців. До таких симптомів (провісників) належать втрата інтересу до роботи, соціальної діяль-ності, власної зовнішності, гігієнічних звичок. Ці симптоми можуть поєднуватися з тривогою, страхом, легким ступенем депресії. На по-чатку захворювання часто спостерігаються неврозоподібні розлади, невиразні скарги соматичного характеру, почуття втоми, немотиво-вані зміни настрою, що виникають