ПЛАН

1. Основні групи психічних захворювань.

2. Хронічні психічні захворювання.

3. Психічні розлади при черепно-мозкових травмах.

4. Психопатії (розлади особистості).

5. Олігофренія.

6. Наркоманії.

Використана література

1. Основні групи психічних захворювань.

Сучасна класифікація психічних захворювань ґрунтується на нозологічному принципі. Нозологія - вчення про окремі захворю-вання, їх систематику. Раніше (до кінця XIX ст.) класифікації психічних захворювань ґрунтувалися на симптоматичному прин-ципі, але з розвитком загальної психопатології, яка вивчає особ-ливості перебігу синдромів і хвороб у динаміці, його було замінено на нозологічний принцип.

Розрізняють три основні групи психічних захворювань. Екзоген-ні психози зумовлює вплив несприятливих зовнішніх факторів. У тих випадках, коли причиною захворювання є фізичний і біоло-гічний вплив на організм, його внутрішні органи, говорять про со-матогенні психози. Психози, спричинені психічною травмою, нази-ваються психогенними, реактивними. До другої групи належать ендогенні психози, пов'язані із внутрішніми патологічними факто-рами (спадковими, конституціональними тощо). Олігофренії і пси-хопатії - захворювання, зумовлені порушенням психічного розви-тку. При олігофреніях спостерігається відставання в інтелектуаль-ному розвитку, а психопатії пов'язані з дисгармонійним розвитком особистості.

На сьогодні немає єдиної, прийнятої у всіх країнах світу класи-фікації психічних хвороб. Розроблену всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ) створено головним чином для уніфікації статистики пси-хічних захворювань і в основу її покладено симптоматичний прин-цип. У нашій країні розроблено і прийнято таку класифікацію пси-хічних захворювань:

І. Ендогенні:

- шизофренія;

- маніакально-депресивний психоз;

- функціональні (інволюційні) психози пізнього віку.

II. Ендогенно-органічні:

- епілепсія;

- психічні розлади при атрофічних процесах головного мозку (сенильна деменція, хвороба Альцгеймера, хвороба Піка, хорея Гентінгтона, хвороба Паркінсона); спадкові органічні захворювання (міоклонус-епілепсія, гепатолентикулярна де-генерація, амавротична ідіотія та ін.).

III. Екзогенно-органічні:

- судинні захворювання головного мозку;

- психічні розлади при травмах головного мозку;

- психічні розлади при пухлинах головного мозку;

- психічні розлади при інфекційно-органічних захворюваннях головного мозку (енцефаліти, сифіліс мозку, прогресивний параліч, абсцеси мозку); психічні розлади при ендокринних захворюваннях;

- періодичні органічні психози;

- особливі форми психозів пізнього віку (гострі психози, галюцинози).

IV. Екзогенні:

- симптоматичні психози (при соматичних та інфекційних захво-рюваннях, при інтоксикаціях лікарськими, побутовими і про-мисловими хімічними речовинами); токсикоманії (алкогольні, неалкогольні).

V. Психогенні:

- неврози;

- реактивні психози.

VI. Патологія психічного розвитку:

- психопатії;

- олігофренії.

Наведена вище класифікація психічних хвороб є клінічною. Од-нак питання психіатрії розробляються і в клініко-статистичному плані. Зокрема, так вивчаються питання психіатричної епідеміоло-гії, в основі яких лежить порівняльний аналіз захворюваності з проявом психічних розладів при зіставленні різних регіонів земної кулі, хронологічних періодів. Для такого вивчення слід користува-тися уніфікованою Міжнародною класифікацією хвороб. Нині діє така класифікація дев'ятого перегляду (МКХ-9), незабаром буде завершено підготовку МКХ-10.

Визначення особливостей перебігу психічних захворювань до-помагає не лише правильно поставити діагноз, але й оцінити про-гноз хвороби.

В цій контрольній роботі я розгляну найбільш відомі психічні захворювання.

2. Хронічні психічні захворювання

Хронічне психічне захворювання - це розлад психічної діяльності, що характеризується тривалим перебігом і тенденцією до наростання хворобливих явищ. В окремих випадках у хворих спостерігаються періоди тимчасового покращання стану, так звані ремісії, але це не означає видужання. До хронічних психічних захворювань належать шизофренія, хронічні маячні розлади, епілепсія, маніакально-депре-сивний психоз, органічне ураження головного мозку та ін.

Шизофренія

Шизофренічні розлади загалом характеризуються розладами мис-лення і сприйняття, неадекватним чи зниженим афектом. Порушення мислення виникають тоді, коли незначні ознаки предметів чи явищ, які зазвичай приглушені у людини при нормальній цілеспрямованій психічній діяльності, у хворих починають переважати і замінюють адекватніші у конкретній ситуації. При цьому мислення хворого стає нечітким, переривчастим і невиразним, з відчуттям переривання ду-мок чи їх відібранням. Початок захворювання може бути гострим з вираженими порушеннями поведінки або поступовим з наростаючим розвитком хворобливих явищ. Перебіг захворювання (безперервний, приступоподібний, періодичний) супроводжується змінами особис-тості, наростанням специфічного шизофренічного дефекту, різнома-ніттям симптомів і синдромів.

Хоча чітких симптомів при шизофренії не існує, для практичних цілей доцільно поділити їх на групи, які часто поєднуються і стають важливими для діагностики цього захворювання:

- відлуння думок, вкладання чи відбирання, відкритість думок;

- маячення впливу з пасивністю рухів тіла, кінцівок, думок і від-
чуттів;

- маячне сприйняття довкілля;

- слухові галюцинації, які коментують поведінку хворого, обговорюють його і можуть виходити з будь-якої частини його тіла;

- стійкі маячні ідеї, такі як ідентифікація себе з релігійними чи
політичними постатями, заяви про надлюдські здібності (наприклад, про можливість керувати погодою чи про спілкування з інопланетянами);

- постійні галюцинації будь-якого сенсорного поля (смакового,
нюхового, зорового, тактильного, вісцерального), які супроводжу-ються нестійкими, несформованими маячними чи надцінними ідеями
без чіткого емоційного змісту, що можуть з'являтися щодня протягом
тижнів чи навіть місяців;

- переривання розумових процесів чи поява думок, які втручаються у роздуми хворих і можуть призвести до розірваності та непослідовності вимови чи появи неологізмів;

- кататонічні розлади (збудження, застигання, закляклість, воскова гнучкість, негативізм, мутизм, ступор);

- «негативні» симптоми (виражена апатія, бідність мови, згладженість чи неадекватність емоційних реакцій, соціальна відгородженість, зниження соціальної продуктивності);

- значна зміна поведінки, що виявляється як втрата інтересів, нецілеспрямованість, бездіяльність, самозаглибленість, соціальна аутизація.

Типовою вимогою для діагностики шизофренії є наявність у осо-би як мінімум одного чіткого симптому чи двох менш виразних симп-томів, що належать до груп 1, або двох симптомів, що належать до груп 5-9, які повинні тривати щонайменше місяць.

Провісники захворювання можуть передувати гострому психотичному епізоду протягом тижнів чи навіть місяців. До таких симптомів (провісників) належать втрата інтересу до роботи, соціальної діяль-ності, власної зовнішності, гігієнічних звичок. Ці симптоми можуть поєднуватися з тривогою, страхом, легким ступенем депресії. На по-чатку захворювання часто спостерігаються неврозоподібні розлади, невиразні скарги соматичного характеру, почуття втоми, немотиво-вані зміни настрою, що виникають