а хворий був добре соціально адапто-ваний, і його психічний стан у психотравмуючій ситуації, яка пов'я-зана із судово-слідчим розслідуванням, не погіршувався.
При виникненні шизофренії після вчинення правопорушення чи у період перед винесенням вироку, чи під час перебування в місцях поз-бавлення волі хворі звільняються від відбування покарання, хоча сто-совно інкримінованих їм дій вони були визнані осудними. Таких хво-рих за рішенням суду направляють до психіатричних лікарень для здійснення примусових заходів медичного характеру.
Під час судово-психіатричного огляду хворі на шизофренію іноді вдаються до дисимуляції наявних у них психічних порушень. Це най-частіше спостерігається у хворих з депресивними і маячними розладами. Такі особи всіляко намагаються довести, що вони психічно здорові, вважаючи за краще нести відповідальність за вчинене правопорушення, ніж бути визнаними психічно хворими.
Великі утруднення виникають при розпізнаванні клінічної картини шизофренії на початкових її етапах, а також при млявому її перебігу, коли переважають психопато- та неврозоподібні розлади. У цьому разі часто недооцінюється ступінь змін особистості і переоцінюється зна-чення психотравмуючих факторів. Визнані осудними такі особи мо-жуть тривалий час перебувати в місцях позбавлення волі, відбувати покарання, а потім у результаті загострення хвороби чи наявних у них змін особистості вчинити повторні суспільно небезпечні дії.
Здатність свідків і потерпілих, які страждають на шизофренію, бра-ти участь у судово-слідчому процесі, правильно сприймати обставини у справі й давати про них правильні показання обов'язково повинна оцінюватися з урахуванням збережених сторін їхньої психічної діяль-ності, а також залежно від характеру аналізованої кримінальної ситу-ації, учасниками якої вони виявилися. Якщо зазначені принципи буде взято за основу, цивільні права психічно хворих - потерпілих і свід-ків - завжди дотримуватимуться.
Часто хворі на шизофренію піддаються судово-психіатричному огляду в цивільному процесі під час вирішення питань їхньої дієздат-ності і встановлення над ними опіки. Необхідність охорони прав пси-хічно хворих під час вирішення питань профілактики суспільно не-безпечних дій і становлять основну мету і значення цих експертиз.
Експертні оцінки осудності й дієздатності в окремих випадках мо-жуть відрізнитися. Питання про дієздатність розглядається як здатність особи розуміти значення своїх дій і керувати ними і найчастіше скеро-вується в майбутнє (майнові угоди, шлюбні відносини, виховання дітей), а осудність завжди пов'язана з конкретним періодом у минулому.
Хронічні маячні розлади
Група хронічних маячних розладів включає різні їх види, коли хро-нічне маячення є єдиної чи найпомітнішою клінічною характеристи-кою. Хронічний маячний розлад характеризується розвитком монотематичного чи систематизованого політематичного маячення, що має хронічний перебіг і зберігається протягом усього життя. Найчас-тіше це маячні ідеї переслідування, величі, ревнощів, різні іпохонд-ричні ідеї, висловлювання і переконання, що у хворого химерне тіло або що оточуючим здається, що від нього йде поганий запах чи він гомосексуаліст. Іншої симптоматики може й не виявлятися, але пері-одично можуть виникати депресивні симптоми, а в деяких випад-ках - нюхові чи тактильні галюцинації.
Як правило, захворювання починається в середньому віці, а різні маячні ідеї можуть бути пов'язані з життєвими обставинами.
До цієї групи входять параноя, пізня парафренія, параноїдні ста-ни, параноїдний психоз, сензитивне маячення відносин, інволюцій-ний параноїд, кверулянтна форма параної, маячна форма дисмор-фофобії.
Типовим представником цієї групи є інволюційний параноїд, який уперше розвивається в передпохилому віці, найчастіше у жінок на тлі клімаксу. На початку захворювання у хворих з'являються підозрілість, сторожкість у ставленні до оточуючих, у тому числі до рідних і близь-ких. У подальшому поступово формуються маячні ідеї переслідування, відносин, ревнощів, збитку. Маячні ідеї об'єднані загальним змістом, переживаннями матеріально-морального збитку, будуються виключ-но на основі інтерпретації реальних фактів і вирізняються удаваною правдоподібністю. Вичерпуються маячні ідеї повсякденним змістом, становлять немов перебільшену і спотворену дійсність, особливо в си-туаційно побутових відносинах. Хворі переконані, що їх обкрадають, псують речі, витягують нитки з одягу, сусіди й родичі чинять їм ка-верзи, хочуть вижити, відібрати належну їм житлову площу, спів-робітники прагнуть скомпрометувати, зайняти їхнє місце, щоб одержувати подвійну зарплатню, їм зраджують, планують заволодіти майном, суперниці чи суперники вдаються до різних хитрощів. Ма-ячні ідеї у таких хворих вирізняються одноманітністю, малим розма-хом, бідністю аргументації та спрямованістю проти вузького кола осіб з найближчого оточення. Хворі різними способами намагаються встановити, які продукти й у якій кількості в них викрадають, робля-чи для цього спеціальні позначки на посуді й у місцях зберігання їжі. У власній квартирі чи кімнаті вони у спеціальний спосіб розташову-ють різні предмети, прикріплюють до замка нитки з метою встанови-ти, що за їхньої відсутності хтось проникає до помешкання. Перегля-дають свої речі, виявляючи їх дрібне псування.
Захворювання на хронічні маячні розлади характеризуються багаторічним одноманітним перебігом при незмінній клінічній кар-тині. Попри наявність маячних ідей поведінка хворих залишається зовні впорядкованою, зберігаються рівний настрій і активність. Часто фіксується схильність до дисимуляції маячних переживань, коли тривалий період їхнє маячне тлумачення реальних подій залиша-ється невідомим тим, хто постійно спілкується з ними - родичам, дружинам, сусідам. При цьому у таких хворих зберігаються адап-таційні можливості, завдяки яким вони добре пристосовуються до життя.
Судово-психіатрична оцінка хронічних маячних розладів. Маячні ідеї переслідування, отруєння, викрадення і ревнощів найчастіше ви-являються в агресивній поведінці хворих, що спрямована на удаваних переслідувачів, грабіжників, суперників.
Хворі, які вчинили суспільно небезпечні дії з хворобливих моти-вів, не можуть усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно з КК України вони не підлягають кримінальній відпові-дальності й до них слід застосувати примусові заходи медичного ха-рактеру. Суспільна небезпека хворих на хронічні маячні розлади зу-мовлена особливостями їхніх маячних ідей, спрямованих на реальних осіб з найближчого оточення. Ці