Якщо хворий до моменту прийняття експертного рішення про не-осудність вийшов із психотичного стану, а ознаки психічного захво-рювання перебувають на субклінічному рівні, доцільно рекомендувати такій особі призначення примусових заходів амбулаторного медич-ного характеру. З метою профілактики повторних правопорушень таких хворих при загостренні психотичних фаз маніакально-депре-сивного психозу необхідно госпіталізувати до психіатричних ліка-рень з подальшим вирішенням відповідних юридичних питань.

Особи, які вчинили правопорушення у стані інтермісії, визнаються осудними.

У цивільному процесі часто доводиться також вирішувати експертні питання щодо осіб, які страждають на маніакально-депресивний психоз. Такі особи, перебуваючи в маніакальній чи гіпоманіакальній фазі, можуть укладати майнові угоди, обмінювати житлову площу, укла-дати шлюби. Якщо такі цивільні акти здійснені хворим у психотичній фазі захворювання, то слід приймати рішення про те, що він через наявний у нього психічний розлад не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в цей період, а укладені юридичні акти слід вва-жати недійсними.

3. Психічні розлади при черепно-мозкових травмах.

Черепно-мозкові травми, що складають близько 20 % усіх механічних травм, часто є причиною різноманітних психічних розладів. Нейрохірурги ділять їх на відкриті і закриті, а закриті - на струс, здавлення, удар. Пато-гістологічні зміни, патогенетичні механізми, а також пси-хопатологічні симптоми при всіх механічних ушкоджен-нях головного мозку мають багато спільного. Особливо це помітно при закритих травмах мозку, де при будь-яких ушкодженнях часто спостерігається поєднання уда-ру і струсу, локальних і дифузних, структурних і функ-ціональних порушень. Дослідженнями встановлено, що ушкодження мозку при нанесенні удару на обмежену ділянку голови буває не тільки в цій ділянці, але й на протилежному боці (механізм контрудару). При цьому вогнища деструкції можуть бути масивними і глибоки-ми, вони просочуються кров'ю, численні дрібні геморагії виявляють в корі, підкіркових структурах, стволі мозку. Поєднання локальних змін з дифузними зумовлює ви-никнення цілого ряду складних невропатологічних і пси-хопатологічних синдромів. Клінічні спостереження до-зволили встановити залежність характеру психічних по-рушень від важкості травми.

При важких ударах і струсах значно частіше спосте-рігаються глибокі і тривалі розлади свідомості (сопор, кома), гострі травматичні психози, менш сприятливий прогноз.

При ударах і струсах середнього ступеня важкості і, особливо при легких спостерігаються, як правило, не-тривалі і неглибокі розлади свідомості; гострі травма-тичні психози зустрічаються рідко, прогноз більш спри-ятливий. Глибина і тривалість втрати свідомості є одним із важливих критеріїв визначення важкості травми. Не-обхідно, однак, підкреслити, що не в усіх випадках спо-стерігається строгий паралелізм між видом і важкістю травми, з одного боку, і формою та ступенем психічних порушень - з іншого.

Клінічна картина черепно-мозкових ушкоджень ха-рактеризується різноманітністю і мінливістю. В перебігу травматичної хвороби виділяють три періоди (стадії): початковий, гострий і період віддалених наслідків. Зро-зуміло, що це стосується не усіх травм. Психопатологіч-ні симптоми можуть повністю зникати вже на першій чи другій стадії хвороби.

4. Психопатії (розлади особистості)

Психопатії - це аномальні, дисгармонійні варіанти розвитку особистості з переважним порушенням в емоційній і вольовій сфе-рах при повному збереженні чи незначному ушкодженні інтелекту.

Психопатичні особистості характеризуються стійкими порушеннями соціальної адаптації і поведінки, починаючи з дитячого віку, які зберігаються протягом усього життя. Психопат - це суб'єкт, який внаслідок патологічного стану свого характеру страждає сам і зму-шує страждати інших (К. Шнейдер). Відзначається динаміка пси-хопатичних проявів (П. Б. Ганушкін), тобто зміни їх інтенсивності залежно від ситуації та віку (посилення у підлітків та осіб похи-лого віку, при різних соматичних захворюваннях, несприятливих ситуаціях). Поширеність психопатії охоплює до 3-5 % населення. Етіологія і патогенез психопатії складні і ще недостатньо вив-чені. Відзначають взаємодію несприятливої спадковості, шкідли-вих дій зовнішніх чинників (екологічних, інфекційних, травматич-них, інтоксикаційних, радіаційних та ін.), які уражають головний мозок і порушують формування його структури і функцій, та не-сприятливих соціальних умов навчання і виховання в період фор-мування особистості. Отже, психопатії є результатом поєднання дії на організм і особистість несприятливих біологічних і соціальних чинників у період внутрішньоутробного розвитку і раннього дитя-чого віку, що призводить до порушення структур і функцій голов-ного мозку, які забезпечують адекватне емоційне і поведінкове при-стосування до навколишнього середовища. З урахуванням етіоло-гії умовно виділяють «ядерні» (конституціональні, зумовлені пере-важно несприятливою спадковістю), «крайові» (викликані поєдна-ною дією несприятливих біологічних і переважно соціальних чин-ників) і «органічні» (внаслідок органічного ураження головного мозку у період формування особистості, умовно - до 10-літнього ві-ку) психопатії. Серед соціальних чинників виділяють як найбільш несприятливі умови виховання ранню депривацію (ранній відрив дитини від матері і сім'ї в цілому), гіперопіку та гіпоопіку, бездо-глядність, за типом «попелюшки» або «кумира сім'ї». Психопатоподібні форми характеру, емоційних реакцій і поведінки внаслідок несприятливих умов виховання називають патохарактерологічним розвитком, а внаслідок органічного ураження головного мозку ен-цефаліт, травма і т. ін.) у дорослих - психопатоподібними станами (синдромами).

Класифікація (клінічні форми) психопатій

1. Астенічна.

2. Психастенічна.

3. Шизоїдна.

4. Істерична.

5. Епілептоїдна.

6. Паранойяльна.

7. Збуджуваний тип.

8. Афективна (гіпертимічна і гіпотимічна).

9. Гебоїдна (емоційно тупа).

10. Психопатія зі статевими збоченнями.

Астенічні психопатії виникають переважно в осіб загального слабкого і середнього людського типу, характеризуються поєднан-ням підвищеної вразливості, чуттєвості зі значною виснажливістю. Ці особи боязкі, нерішучі, малодушні, легко вдаються в тугу, со-ром'язливі, не витривалі по відношенню до психічних і фізіологіч-них навантажень, уникають усього,