- збуджувані (запальні, дражливі, але відхідливі);

- депресивні, або дистимічні (нерішучі, песимістичні, схильні
до депресивних реакцій через дрібниці);

- дистимічні застрягаючі (схильні до тривалих реакцій заклопотаності, підозріливості і недовіри у поєднанні зі скнарістю);

- демонстративні, або істеричні (схильні до самозвеличування
та брехливості зі збереженням почуття реальності);

- демонстративні застрягаючі (самовпевнені, схильні до обмов, наклепу і самовихваляння, себелюбні, образливі і лицемірні, схильні до тривалих домінуючих ідей і переживань з параноїчними рисами);

- педантичні, або ананкосні (боязкі, тривожні, помисливі, совісні і несміливі);

- застрягаючі, або паранойяльні (фанатичні, ревниві, нестійкі,
незрушно впевнені у своїй правоті, мстиві);

- епілептоїдні (збуджувані, незграбні, педантичні, мстиві, із співіснуванням жорстокості і солодкуватості).

Акцентуйовані особистості можна вважати крайніми варіанта-ми норми, але не патологічними. Необхідно враховувати, що кожна людина за своїм психічним складом унікальна, відрізняється від інших людей індивідуальними особливостями, властивими тільки їй одній, і це лише збагачує поняття психічної норми.

5 . Олігофренія

Олігофренія (недоумкуватість) - недорозвинення інтелекту внаслідок причин, які діють внутрішньоутробно або ж у ранньому дитинстві. Головною особливістю олігофренії є відсутність прогредієнтності, процесуальності, тотальний характер інтелектуального дефекту, недорозвинення найбільш диференційованих, філо- і он-тогенетично молодих систем при відносному збереженні еволюційно старіших функцій: переважання нижчих емоцій над вищими, ма-ла диференційованість емоцій, відсутність ініціативи, допитливості, переважання інстинктивних потягів. За різними даними, олігофре-нія уражує від 0,2 до 3 % населення; нині відмічають тенденцію до збільшення частоти цього захворювання.

Причини, що викликають олігофренію, можна поділити на 4 групи: ендогенні чинники, внутрішньоутробні шкідливості, патологічні впливи під час пологів, захворювання і травми голови в ран-ньому дитинстві.

Олігофренія ендогенної природи викликається ураженням гене-ративних клітин батьків внаслідок порушення обміну речовин і фер-ментативного керування процесами обміну в клітинах або хромо-сомних аберацій, що проявляється зміною кількісного набору хро-мосом і їх будови.

Олігофренія, зумовлена внутрішньоутробними шкідливостями, називається ембріо- і фетопатією. Її причиною є різні інфекційні захворювання матері (грип, краснуха, інфекційний гепатит, токсо-плазмоз, лістеріоз, сифіліс), перенесені під час вагітності. Дія ін-фекційного чинника у період ембріогенезу може призвести до за-гибелі ембріона або ж до недорозвинення головного мозку, на ста-дії фетогенезу - до органічного ураження відділів головного моз-ку, що уже сформувалися. До шкідливостей внутрішньоутробного періоду належать інтоксикації, що викликані різними захворюван-нями матері (серцево-судинної системи, нирок, печінки, залоз внут-рішньої секреції, гіповітамінозами, токсикозами вагітності), а та-кож інтоксикації вагітної сульфаніламідами, антибіотиками, барбі-туратами, нейролептиками, транквілізаторами, наркотиками, алко-голем, промисловими і побутовими отрутами, екологічно шкідли-вими продуктами харчування. Несприятливо впливають на плід і різні фізичні чинники: іонізуюче, радіоактивне випромінювання, струми високої частоти, ультразвук, вібрація.

Перераховані хімічні та фізичні чинники найнесприятливіше ді-ють у ранній період ембріогенезу.

Причиною олігофренії можуть бути травми, що виникли під час пологів, асфіксія плоду під час пологів внаслідок стрімких або за-тяжних пологів, а також внаслідок невмілого застосування засо-бів допомоги при пологах.

У ранньому дитячому віці призвести до олігофренії можуть травми головного мозку, нейроінфекції та інтоксикації.

6. Наркоманії

Крім алкоголю відома велика група речовин, до яких при їх систематичному прийомі розвивається звичка і пристрасть. Пристрасть до речовин, що значаться у спис-ку МОЗ України як наркотики, має назву наркоманії. Всі наркотики характеризуються такими основними властивостями: 1) викликають стан задурманювання - ейфорії; 2) змінюють толерантність до наркотиків - для досягнення ейфоризуючого ефекту дози наркотиків тре-ба збільшувати; 3) у процесі звикання до наркотиків розвиваються психічна і фізична залежність, абстинентний синдром; 4) мають психотоксичну дію - спричиня-ють гострі й хронічні психічні розлади і зміни особис-тості; 5) виявляють загальнотоксичну дію - змінюють внутрішні органи і нервову систему (спочатку на функ-ціональному, а потім на органічному рівнях).

Класифікація наркотичних речовин

1. Опіати:

а) натуральні - опій-сирець, опій, омнопон, пантопон, морфіну гідрохлорид, макова соломка;

б) синтетичні - промедол, метадон, петидин;

в) напів-синтетичні - героїн (діацетилморфін).

2. Препарати конопель - індійських, південночуйських, маньчжурських, американських.

3. Препарати кокаїну - кока-листя, кока-паста, гід-рохлорид кокаїну, «крек».

4. Амфетаміни - фенамін, первітин, ефедрон.

5. Галюциногени - ЛСД-25, препарати лізергінової кислоти, псилоцибін, мескалін.

6. Седативно-гіпнотичні засоби - барбітурати, бензодіазепіни та інші.

7. Препарати різних груп - циклодол, оксибутират натрію, димедрол, піпольфен, солутан, астматол, теофедрин, сустак.

8. Леткі органічні розчинники - бензин, толуол, ацетон, бензол, клей БФ-6.

9. Кхат - поширений в Африці, де росте однойменне дерево.

Опійні наркоманії

Клініка і динаміка розвитку наркоманічного абстинентного синдрому при вживанні різних препаратів гру-пи опію значною мірою подібні. У зв'язку з цим часто використовують термін «опіоманії». Темп розвитку при-страсті до різних препаратів не однаковий. При парен-теральному введенні морфіну чи омнопону вже після кількох ін'єкцій в ряді випадків спостерігається значний потяг до, препарату, потім зростає доза наркотику, і за короткий час для морфіну, наприклад, вона досягає 1,0-1,5 г на добу. Особливо поширене в наш час вжи-вання препаратів, що їх за допомогою примітивної тех-нології добувають з макової соломки, - «кокнар», «хімка». До них також швидко виробляється звичка. Дія цих препаратів продовжується після прийому чи введення в вену 6-8 г, а потім, при сформованому наркоманічному синдромі, розвиваються явища абстиненції. Опійний абстинентний синдром значно триваліший, ніж алкоголь-ний. При ньому на перший план виступають вегетативні розлади, позіхання, чхання, нежить, сльозотеча, озноб. Потім приєднуються біль у м'язах, кістках. Характерний біль у щелепних суглобах, зведення щелеп під час їди. Приблизно на 3-тю добу з'являється жахливий біль у кишках, пронос, можуть бути судомні прояви в окремих групах м'язів, особливо обличчя, припливи крові до го-лови, тахікардія, непритомність, колапс. Психічний стан характеризується напруженням, тривогою, непереборним потягом до наркотику. Хворі не знаходять собі місця, роздратовані, грубі, можуть бути