При вживанні галюциногенів фізичної залежності не буває.

Є препарати, які ще не внесені до списку наркотиків, тому їх вживання має назву токсикоманії.

Барбітурова токсикоманія

Препарати барбітурової кислоти широко застосову-ють у медичній практиці понад сто років. Барбаміл, нембутал, амітал-натрій та інші спричиняють психічну і фізичну залежність. Барбітурова токсикоманія вже до-сить вивчена. Дія цих препаратів подібна до алкоголю - вони дають снотворний ефект і тимчасову ейфорію. Піс-ля неї посилюється загальмованість, сонливість, пору-шується координація рухів. Знижується настрій. У де-яких випадках на фоні загальмованості може виникнути збудження. Мова погано модульована, «змазана». Упо-вільнюється пульс, знижується артеріальний тиск, тем-пература тіла, зіниці розширюються, спостерігаються ністагм, атактичні розлади. Може настати смерть від гострої ниркової недостатності, зупинки дихання чи сер-ця від інтоксикації. Слід пам'ятати, що після припинен-ня наркотизації барбітуратами швидко зменшується толерантність, і прийом попередніх доз препарату може призвести до значної інтоксикації і смерті. Абстинентний синдром при цьому виді токсикоманії найважчий. Він розвивається вже через 24 г після прийому препарату, досягає піку на 2-3-тю добу. Проявляється тремором, судомами, безсонням, ілюзіями, розладами схеми тіла, тривогою, ортостатичним колапсом. Найнебезпечніший - судомний синдром; бувають також епілептичний статус, делірій, маячні психози. Тому при абстиненції барбіту-рати повністю заборонити не можна; слід зменшувати дози чи заміняти барбітурати на люмінал. При барбітуроманії значно змінюється особистість хворого, форму-ється психоорганічний синдром з інтелектуально-мнестичними розладами, афективними порушеннями, подіб-ними до таких у хворих на епілепсію.

Токсикоманія бензодіазепінами

Тазепам, сибазон, нозепам, хлозепід та інші препа-рати широко відомі в усьому світі. Пристрасть до них не має таких небезпечних наслідків, як до барбітуратів, оскільки вони навіть у великих дозах не призводять до тяжких соматичних порушень. У першу чергу виникає психічна залежність і поступово підвищується толерант-ність. При цьому спостерігається певна закономір-ність - що сильніший бензодіазепін, то повільніше під-вищується толерантність, і навпаки. Наприклад, при вживанні еленіуму толерантність підвищується вже про-тягом 1-го місяця, а феназепаму - протягом 3-го. Перші прояви залежності - це порушення циркадних ритмів (хворий серед ночі пробуджується і надалі вже не може заснути). Фізична залежність розвивається пізніше, і во-на мало виражена. Ці препарати спричиняють слабкість, релаксацію, запаморочення. Абстинентні прояви спосте-рігаються у вигляді безсоння, м'язової слабкості, анорексії, дисфорії. Можуть бути судомні припадки.

Циклодолова токсикоманія

Циклодол вживають хворі, які вже вживали інші наркотики чи токсичні речовини. Часом його приймають для посилення дії інших препаратів. Циклодол має атропіноподібну дію, тому може спричинити галюцинаторне сп'яніння. Для цього потрібна доза, що в 2-3 рази пе-ревищує терапевтичну. Крім того, циклодол має ейфоризуючу дію, що проявляється через 20-25 хв. після його прийому. Сп'янілий відчуває приємні поколювання в ті-лі, руках, що проходять хвилями, а всі неприємні відчут-тя і спомини дезактуалізуються. В стані ейфорії хворі спілкуються один з одним, веселяться. Ейфорична фаза триває 30-40 хв., а потім переходить у фазу звуженої свідомості, коли хворі відчувають легкість у тілі, політ, невагомість, перебувають у світі яскравих чуттєвих уяв. Такий стан може перейти в циклодоловий делірій - з'являються ілюзії, функціональні галюцинації, викрив-люються обличчя реальних людей, чуються дзвінки, пе-ред очима пливуть різні кола, а потім при закритих очах хворий «бачить» все, на що здатна його уява (один хворий міг у такому стані продивитися всі серії мультфільму «Ну, постривай»). Ці галюцинації після закінчення делірію не амнезуються.

Механізми дії інших препаратів також ґрунтуються на ейфоризуючому ефекті без помітних абстинентних проявів (органічні розчинники, кхат тощо).

Принципи лікування спільні для всіх наркоманій.

Використана література:

Кримінальний кодекс України;

С.В.Жабокрицький, А.П.Чуприков, Судова психіатрія, МАУП, -К:, 2004, -С.50;

В.М.Драга, В.М.Блейхер, І.В. Крук, Неврові і психічні хвороби, «Вища школа», -К:, 1993, -С.148;

В.М.Кузнецов, О.П.Чернявський, Психіатрія, -К:, «Здоров’я», 1993, -С.170;

В.Л.Гавенко, Г.О.Самардакова, М.Є.Бачеринов, Психіатрія і наркологія, «Здоров’я», -К:, 1995, -С.156.