Рефлекс можна вважати достатньо виробленим, якщо на одне слово «горілка» у членів групи з'являється виражена вегетативна реакція з нудотно-блювотними ознаками. На курс лікування призначають 10-12 сеансів, потім рекомендують підтримуючу терапію 1—2 рази на місяць протягом року.

Для закріплення ефекту лікування слідує пацієнтів навчити методам самонавіяння і аутогенного тренінгу (релаксації). При самонавіянні пацієнт повинен навчитися володіти собою.

Метод аутогенного тренінгу полягає у тому, що хворий після декількох тренувань навчиться розслабляти мускулатуру всього тіла — особи, шиї, тулуба, спини, кінцівок. Для цього він приймає наступну позу: лежить на спині, руки витягнуті уздовж тулуба, злегка зігнуті в ліктьових суглобах, долоні вгору, очі закриті. Можна знаходитися в положенні сидячи — голова і весь тулуб злегка нахилені вперед, опора на повні ступні, руки лежать на стегнах долонями вниз, очі також закриті.

На наступному етапі хворого навчається, розслабивши все тіло, викликати відчуття тепла в різних його частинах. Для цього існують короткі формули, розроблені Шульцем. Ці стандартні вправи наступні: кожна вправа повторюється по кілька разів, поступово щодня додається по 1 вправі. Весь комплекс заучується і починає функціонувати через 10—12 нед. Формула самонавіяння повинна бути короткою, наприклад: «Я відчуваю все менше ваблення до спиртних напоїв (горілці, вину, пиву). Я не стану їх більше вживати, не дивлячись на домовленості і пропозиції. Я здоровий, і застава мого здоров'я в абсолютній стриманості від алкоголю». Курси лікування можуть продовжуватися до 3 мес і повторюватися.

Мелотерапія — музикотерапія, один з якнайдавніших методів лікування. Музика створює емоційний настрій у людей, допомагає їм зосередитися або розгальмуватися, знайти самовираження або поглибитися в собі. Можливості музики необмежені, але поки цим мало користуються в клінічній практиці. Більш цілющою вважається виконавська діяльність врача»-музыкальных працівників, ніж магнітофонні записи.

Відомо, що ритмічні мелодії показані при рухових розладах. Тиха, мелодійна музика показана при депресії, а гучна з енергійним темпом — при збудженні. Струнна музика розташовує до душевної гармонії і заспокоєння.

Діапазон використовуваної музики величезний — від класичної, народної, танцювальної до ритмічної, рокк-мелодій.

Бібліотекотерапія — лікування книгою. Кому невідомий той художній, емоційний, естетичний вплив, який надає художня література на життя людини. Образи позитивних і негативних героїв, складні життєві колізії, екстремальні ситуації — все це примушує людей думати, міркувати, критикувати, приймати як еталон для наслідування. Книга заспокоює, відволікає від житейських s28справ, хвилює, розбурхує розум і серце. Тому книга — могутній подразник, що однаково хвилюючий і не залишає людину байдужим. Проте так чи інакше за допомогою художнього твору можна лікувати депресії, дезадаптації, відчуття невпевненості в собі.

У системі лікування хронічного алкоголізму, наркоманії і токсикоманії терапія художнім твором повинна займати гідне місце. Адже наркологічні хворі — це, як правило, розчаровані в життя, невпевнені в собі, у всьому сом-невающиеся, ні в що не віруючі люди, з коливаннями настрою, частіші у бік зниження. Вони слабо вірять в лікування, сумніваються в ефективності призначеної терапії. Тому, вивчивши характерологичеськіє особливості хворого, його анамнез, порадившися з бібліотекарем, доцільно призначати як один з видів психотерапії книгу — могутню лікувальну зброю в руках лікаря. Це може бути героїчний роман, що вселяє вольові пориви, піднімаючий настрій класичний твір, відволікаючий від повсякденної дійсності. Особливе місце можуть грати книги, що розказують про хворих на алкоголізм, їх боротьбу за одужання.

Для цих же людей використовується метод малювання як своєрідну можливість самовираження. Подальше обговорення малюнків хворих, зроблених ними в різних емоційних станах, допомагає іноді в пошуку причин алкоголізації, а отже, і лікування.

Часто через особливості особи або характеру, особливо посилених зловживанням алкоголем, наркотиками або токсикоманічними засобами, у хворого створюється враження, що він настільки сла-бохарактерен, що його просто вважають «ганчіркою», інший не може спілкуватися з протилежною підлогою, бо завжди цей процес супроводжується для нього болісним відчуттям неповноцінності. Буває, що хворий постійно відчуває себе зміненим зовні, особою, формою голови і ін.

У цих випадках рекомендується виховувати вольові спонуки, формувати рівний настрій, закладати «заряд бадьорості» і оптимізму, віру в добрі результати лікування.

Раціональна психотерапія — це лікування, засноване на роз'ясненні хворому причини хвороби з використанням логічних доводів для доказу безпеки хвороби для життя. Цьому виду психотерапії слід надавати велику увагу. По суті основами раціональної психотерапії повинні володіти всі медичні працівники, від лікаря і санітарки приймального спокою в лікарні до співробітників стаціонарів, від працівників реєстратури в наркологічному диспансері до головного лікаря. Всіх їх потрібно навчати раціональній психотерапії — навіюванню хворим віри в одужання. Основоположниками раціональної психотерапії прийнято рахувати Е. Дюбуа і М. У. Бехтерева. Відомий вислів філософа Сенеки про вплив на самопочуття відношення хворого до свого / стражданню. Він говорив, що біль легко переноситься, якщо не збільшувати її думками про неї, якщо ж, навпаки, підбадьорювати себе, то біль стає легким.

Раціональна психотерапія звернена до розуму, особи хворого, тому її ефективність залежатиме від уміння правильно оцінити положення, переживання хворого і на основі логічних умопостроєній переконувати хворого, переорієнтовувати його на інше сприйняття оточуючого, на створення посуществу