Темперамент і особистість.

Темперамент є загальною характеристикою особистості, він накладає відбиток на всі сторони її психічного життя та діяльності [190].

За Г. Олпортом, темперамент – вихідний матеріал (інтелект і фізичні дані) з якого формується особистість [ ].

Особистість – це індивід як суб’єкт соціальних відносин і свідомої діяльності [ ].

Особистість і темперамент пов’язані між собою таким чином, що темперамент виступає як загальна основа багатьох інших особистісних властивостей, насамперед характеру. Він, проте, визначає лише динамічні прояви відповідних особистісних властивостей [401].

В залежності від сформованих властивостей характеру, набутих навичок і звичок прояви ти чи інших темпераментів можуть змінюватися. Так, І.Павлов мав на увазі це, відрізняючи, наприклад, флегматиків діяльність лінивих. Подібне стосується і сангвініків, серед яких один може виступати як активний діяч, а інший – як пустий, метушливий базіка, який від неробства і презирства до серйозної праці шукає легких розваг [548].

Поведінка флегматика і сангвініка залежить від характеру, в який входить той чи інший темперамент. Це стосується й інших типів темпераментів. Поведінка людини змінюється в залежності від ситуації в якій вона перебуває, від усвідомлення вимог, які до неї ставлять інші і які вона сама ставить до себе [549].

Виробляючи у себе позитивний характер, людина дістає змогу володіти своїм темпераментом, стримувати його прояви, якщо вони розходяться з її вимогами до своєї поведінки [549].

Таким чином, темперамент і характер особистості являють собою єдність. Їх не можна розглядати як відокремлені властивості особистості. Але в цій єдності існує і відмінність [549].

На відміну від темпераменту, який залежить в основному від природного типу вищої нервової діяльності, характер більше визначається умовами навчання, виховання, стосунками в сім’ї, колективі тощо. Основні риси характеру розвиваються передусім під впливом соціального середовища, в якому перебуває особистість, тобто в процесі засвоєння соціального досвіду [79].

Темперамент є динамічною стороною характеру людини. Наприклад, такі характерологічні особливості особистості, як урівноваженість і неврівноваженість, стриманість і нестриманість у поведінці, рухливість, активність, легкість пристосування до нових умов, перебувають у прямій залежності від властивостей темпераменту. Визначено також зв’язок темпераменту і з іншими властивостями характеру, вони можуть ослабляти деякі риси темпераменту залежно від умов життєдіяльності, маскувати їх (наприклад, надмірну рухливість у холерика), так і тести на собі вплив рис темпераменту. Отже, тип вищої нервової діяльності істотно впливає на формування властивостей характеру, а тимчасові зв’язки, що знову утворюють в корі великого мозку (характер), діють, у свою чергу, на тип нервової діяльності. Тобто, виробляючи в себе певний характер, людина певною мірою змінює і свій темперамент [80].

Від темпераменту залежать також такі властивості особистості, як вразливість, емоційність, імпульсивність і тривожність. Вразливість – це сила впливу на людину різноманітних стимулів. Час їх збереження в пам’яті спричинює більшу дію на невразливу, ніж на вразливу людину [401].

Вразлива людина, крім того, довше пам’ятає відповідні впливи і довше зберігає реакцію на них. Та й сила відповідної реакції в неї значно більша, ніж у менш вразливого індивіда [95].

Емоційність – це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті або інші події. Емоційна людина надає великого значення тому, що відбувається з нею і навколо неї. У неї набагато більше, ніж у неемоційної людини, виражені всі м’які тілесні реакції пов’язані з емоціями. Емоційний індивід – це той, хто майже ніколи не буває спокійним, постійно перебуває під владою яких-небудь емоцій, у стані підвищеного збудження або, навпаки, пригніченості [401-402].

Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого аспекту явищ і властивостей світу, або емоцій, - необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є їм мотивами. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання – вибір об’єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення [153].

Емоції забарвлюють той чи інший темперамент людини надаючи йому своєрідності. По суті їх проявами визначається тип нервової системи. Наприклад, доля меланхоліків – переважання туги, непевності, сумнівів, негативні застійні переживання. Бурхливі емоції, як позитивні, так і негативні, відрізняють холерика. Флегматики, навпаки, відносно бідні емоціями, скуті на їхній прояв. Нарешті, сангвінік досить легко спалахує і так само легко затухає, у нього багата палітра почуттів, однак вони не завжди глибокі. У такої людини переважають позитивні, тобто стенічні емоції. В таких світовідчуттях – це найщасливіша доля [80-81].

Емоційність, як компонент темпераменту являє собою комплекс властивостей, що характеризує особливості виникнення, перебігу і згасання різних почуттів, афектів та настроїв [104].

Імпульсивність виявляється в нестриманості реакцій в їхній спонтанності і прояві ще до того, як людина встигає обміркувати ситуацію, що склалася, і прийняти розумне рішення з приводу того, як у ній діяти. Імпульсивна людина спочатку реагує, а потім думає, чи правильно вона вчинила, часто шкодує про передчасні і неправильні реакції [402].

Тривожність – це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високо тривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні й можливі труднощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення. Високий рівень тривожності може свідчити про несприятливі умови психічного розвитку, наявність травмуючи психічних чинників. Низькотривожні люди більш упевнені в своїх силах, а тому з меншими зусиллями долають труднощі, що трапляються на їхньому шляху, емоційно стійкі в ситуація, які зачіпають їхні потреби. Проте вони менш пластичні і