Аби паніка виникла, цей стимул повинен бути або ду-же інтенсивним, або зовсім невідомим раніше, тобто та-ким, щоб викликати зосередженість уваги на собі. Пер-ша реакція на такий стимул — потрясіння і сприймання ситуації як кризової. Потрясіння, як правило, спри-чиняє збентеження. У такій ситуації індивід здійснює неврівноважені і поквапливі спроби інтерпретувати по-дію в межах власного досвіду або пригадує аналогічні ситуації з досвіду інших.

Відчуття гостроти, необхідності швидкого прийняття рішення заважає логічному осмисленню кризової ситуа-ції і викликає страх. Якщо перший страх не придушено, то реакція індивіда підсилюється. Переляк одних позна-чається на інших, що у свою чергу підсилює страх перших. У цьому випадку особливо велике значення має характер першого руху, коли вся увага учасників якоїсь події концентрується саме на ньому, всі готові до дій і чекають на розвиток подій.

Паніка належить до таких явищ, які важко піддають-ся вивченню, її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки, по-перше, ніколи наперед не відомий час її виникнення; по-друге, в ситуації паніки важко залиша-

тися спостерігачем: у тому й полягає її грізна сила, що будь-яка людина, потрапивши у ситуацію паніки, тією чи іншою мірою піддається їй.

Під час паніки починають одночасно діяти кілька со-ціально-психологічних механізмів впливу на поведінку людини. Спрацьовують механізми комунікативного, пер-цептивного та інтерактивного впливу, такі, як фасцина-ція, психологічний настрій та ін. Ситуація паніки завжди супроводжується зараженням і навіюванням. Вона може виникати як у малій групі, в ситуації безпосереднього спілкування, так і в натовпі, великому регіоні або в суспільстві загалом.

Дуже часто паніка ініціюється чутками, засобами ма-сової інформації, соціальними, політичними подіями. Показовим щодо цього є приклад виникнення масової паніки у штаті Нью-Джерсі у СІЛА ЗО жовтня 1938 р.

У цей день по радіо передавали інсценізацію роману Г.Уеллса «Війна світів». Передача велася у вигляді ре-портажу з місця висадки войовничих істот, які сіяли на-вколо смерть і руйнування. Перед цією передачею слу-хачів ознайомили з повідомленнями, які начебто наді-йшли від відомих астрономів, про те, що до Землі на-ближаються «марсіанські об'єкти».

Одразу після передачі у штаті Нью-Джерсі, на теренах якого неначе розпочалася війна, зчинилася велика паніка. Люди намагалися якомога швидше вибратися з небезпеч^ ного району, оволодіваючи машинами, автобусами.

У цій ситуації маси радіослухачів різних вікових і освітніх прошарків (1 млн 200 тис. чоловік) пережили стан, подібний масовому психозу, повіривши у вторг-нення марсіан на Землю. Хоч багато з них точно знали, що по радіо передається інсценізація літературного тво-ру (тричі про це оголошував диктор), майже 400 тис. лю-дей особисто засвідчили «появу марсіан». Це явище було спеціально проаналізоване американськими психолога-ми. У їхніх висновках здебільшого підкреслювалися пси-хологічні особливості пропаганди і засобів масової ін-формації, зокрема радіо, а також поведінки людей, які піддалися паніці.

У поясненні «феномена ЗО жовтня 1938 року» дуже часто поза увагою залишаються інші, не менш важливі чинники — соціальні та політичні.

Згадаймо міжнародні обставини, які передували події у Нью-Джерсі. За місяць до цього, був підписаний Мюн-хенський договір, який віддав Чехословаччину під владу Гітлера. Весь світ очікував початку війни. Статті у газе-тах, радіопередачі, розмови людей зводилися до того, коли фашисти почнуть війну з Англією та СІЛА. Очі-кувалася поява німецького десанту та підводних човнів біля берет СІЛА. Лунали заклики до мобілізації. Увага до повідомлень газет, радіо дедалі зростала.

Тому не дивно, що коли по радіо люди почули пові-домлення, що хтось напав на СІЛА, що «вони» займа-ють дедалі більшу територію, що вже є вбиті, сумнівів у багатьох слухачів щодо того, з ким іде війна, не було. Як показало обстеження, шість мільйонів американців слу-хали передачу, з них більше мільйона були охоплені без-підставною панікою. Переважно це були ті, хто ввімкнув приймач після початку передачі і не чув передмови до неї.

У цій ситуації відіграли свою роль також особистісні якості тих, хто піддався впливу радіопередачі. Першими почали рятувати себе люди з низькою освітою, одинокі, хто перебував у конфлікті з оточуючими, незадоволені чимось, тривожні, дратівливі тощо. Саме такі люди більш схильні до емоційних виявів, ніж до раціонально-го аналізу, критичної оцінки ситуації.

Український психолог В.О.Моляко, розглядаючи пси-хологічні наслідки чорнобильської катастрофи, вказує на умови виникнення будь-якої паніки: наявність шокую-чого стимулу та дефіцит інформації про подію, особливо інформації вірогідної, водночас надлишок інформації неперевіреної з неофіційних (здебільшого чуток) джерел. Люди, які були охоплені панікою виявляли такі особ-ливості поведінки:

1) неадекватну оцінку ситуації, перебільшення небез-пеки, прагнення врятуватися втечею;

2) підвищену метушливість, хаотизм поведінки, або її загальмованість;

3) зниження дисципліни, працездатності;

4) пошук заспокійливих засобів (ліків, алкоголю);

5) прагнення одержати інформацію, а отже підвище-ний інтерес до всіх повідомлень, чуток, новин.

Реагування людей на різні катастрофи, аварійні си-туації, як і у давні часи, дуже часто закінчується пані-кою. Тому такою важливою є відповідь на питання: як попередити та зупинити паніку, якщо вона почалася?

Один із головних попереджувальних методів — це ор-ганізація ефективного керівництва з одночасним форму-ванням довіри до цього керівництва. Не менш важливим для запобігання паніки є знання членами групи своїх функціональних обов'язків, обставин, причин ситуації, можливість одержання вірогідної інформації про них. Відсутність інформації завжди породжує невпевненість, а за таких умов паніку відвернути важче.

Зупинити паніку може