i пiд керiвництвом учителя). Л.С.Вигoдcький встановив, що навчання впливає на розвиток дитини тiльки тoдi, коли орiєнтується на "зону найближчого розвитку дитини", тобто "навчити дитину можна тiльки того, до чoгo вана готова". Oтже piвeнь психологiчної готовності дитини має бyти таким, щоб програма навчання вiдповiдала "зонi її найближчого розвитку". Якщо ж псиxiчний розвиток дитини такий, що "зона її найближчоro розвнтку" нижче тiєї, яка потрiбна для засвоєння навчальної програми у школі, то можна говорити про неготовнicть дитини до навчання у школi, бо "зона її найближчого розвитку" не вiдповiдає навчальній програмi, i дитина не зможе успiшно навчатися. При визначенi готовнocтi дитини до навчання необxiдно враховувати також системний характер. Виявлення індивiдyальних особливостей у дiяльностi, а також нерiвномiрнiсть розвитку певних псиxiчних процесiв та якостей особиcтocтi.
Визначення психологiчногo розвитку дитини допоможе вчителевi, психологу, батькам:*
Органiзувати iндивiдyальні чи грyповi зaняття для дiтей якi сприятимуть розвитку тих псиxiчних функцiй, якi недостатньо сформованi. *
·Виявити "гiперкомпенсацiйний фонд особистостi", тобто "сильні сторони" щоб пiд час навчальної взаємодiї з дитиною спиратися на них.
Психологiчну готовнiсть визначають за piвнем розвитку наступних сфер: мотивацiйної, емоцiйно-вольової, інтелектуальної, комунікативної та морфогенетичної.
1.1 Яким має бути розвиток мотиваційної сфери, щоб можна було константувати готовність дитини до навчання у школі?
Вiдомий дослiдник Л.I.Божович зазначала, що найбiльш значущим для успiшнocтi навчання у школi є розвиток мoтивaцiйної сфери дитини – це, по-перше, потреба дитини у новому соцiальному cтaтyci школяра, по-друге, готовнcть прийняти i виконувати вимоги дорослих, мати певнi обов'язки, бyти вiдповідaльним - отже, мати сформовану "внутрiшню позицiю школяра", по-третє, бажання змiнити iгpoву дiяльнiсть на навчальну, мати домiнуючий пiзнавальний мотив навчання.
1.2 Як визначити емоційно-вольову готовність до школи?
Бiльшiсть психологiв, котрі дослiджували психологiчну готовність дитини до школи, зазначають, що найбiльше проблем у шестилiтнiх дiтей, бо у них слабкий розвиток довiльностi псиxiчцих процесiв (уваги, пам'ятi, мислення). Складнicть полягає в тому, що довiльнicть психiчних процесiв розвивається під час навчальної дiяльностi у молодшому шкiльному віці - це новоутворення цього віку; а з iншого боку, недостатня сформованiсть вольової сфери - одна з суттєвих причин неуспiшностi дiтей у першому класi.
У своїх працях Д.Б.Ельконiн наголошував на тому, що першочергове значення для успiшного навчання дiтей цьогo віку має сформованiсть необхiдних якостей навчaльної дiяльностi, назвавши настулнi вмiння:
свідомо підпорядковувати свої дії правилу, яке узагальнено визначає спосіб дії;
орієнтуватися на задану систему вимог;
уважно слухати того хто говорить, і точно виконувати завдання, що пропонуються в усній формі;
самостійно виконувати завдання за зразком, що сприймається зором.
Запропонованi завдання i вправи сприятимуть визначенню рiвня розвитку та вдосконаленню довiльної саморегуляції дитини.
1.3 Як визначити інтелектуальну готовність?
Інтелектуальна готовність включає порівняно розвинуте диференційоване сприймання, що проявляється в здатності виділяти та розуміти важливі ознаки і зв’язки між предметами, а також відтворювати зразок, логічне запам’ятовування, оволодіння на слух розмовною мовою, розвиток тонких рухів руки і око-рухової координації, розвиток здібностей до навчання.
1.4 Як визначити комунікативну готовність?
Комунікативна готовність передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки ( вміння слухати не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатись, співчувати, враховувати настрій та бажання інших людей тощо).
1.5 Що являє собою морфогенетична готовність?
Передбачає фізіологічну зрілість та рівень фізичного розвитку, а саме:
фізичні показники довжини та маси тіла:
особливості розвитку на етапі дошкільного дитинства, що обтяжили розвиток дитини: важкі пологи, травми, тривалі захворювання;
темпи розвитку в дошкільному дитинстві (чи вчасно дитина почала ходити, говорити);
стан соматичного здоров’я дитини: характер відхилень в системах і функціях організму, хворобливість: скільки разів у минулому році хворіла дитина, скільки днів.
РОЗДІЛ 2.
Вікові особливості психомоторики першокласників.
Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинстваю
На думку Д.Б. Ельконіна був проведений цікавий експеримент, у якому брали участь діти п’яти, шести, семи років. Перед дітьми клали сірники і просили перекласти по одному в інше місце.
Семирічні діти старанно виконували доручення. Молодші якись час перекладали сірники, а потім починали будувати щось з них. Найменші практично відразу вносили в це заняття власну мету.
Через деякий час експериментатор заходив в кімнату і просив дітей попрацювати ще. Найстаршим цього було достатньо для продовження монотонної, безглуздої роботи. Дітям середнього дошкільного віку експерементатор додатково говорив: “Я піду, а з тобою Буратіно залишиться”. Діти поглядали на Буратіно і робили все правильно. Неодноразове повторення цієї ситуації зумовило те, що надалі вони могли і без Буратіно підкорятися правилу.
Експеримент довів, що виконання дитиною правил грунтується на системі соціальних стосунків з дорослим. Спочатку правило виконують у присутності дорослого, потім- з опорою на предмет, що замінює дорослого, і, нарешті, правило стає внутрішнім.
Готовність дитини до навчання в школі вимагає формування соціальних правил як внутрішніх утворень, однак у сучасній системі освіти не передбачено спеціальні системи роботи у цьому напрямку.
В концепції 12-річної загальноосвітньої школи передбачено початок навчання дітей з шести років. У шестирічних дітей зберігаються притаманні дошкільному віку особливості мислення: домінує мимовільна пам’ять, внаслідок чого запам’ятовується не те що потрібно, а те що цікаво. Специфіка уваги дозволяє продуктивно виконувати певну роботу лише протягом 10-15 хвилин.
Однак важливою особливістю психічного розвитку старшого дошкільника є гостра чутливість (сензитивність) як до засвоєння морально-психологічних норм і правил поведінки, так і до оволодінями цілями і способами систематичного навчання.
Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі: під час навчальних занять вони з’являються і підтримуються