Поведінка ще нестійка, залежить від емоційного стану дитини, що істотно ускладнює взаємини з однолітками та вчителем. Мета досягається набагато успішніше за ігрової мотивації та оцінки поведінки однолітками. Формування волі істотно пов’язане з вихованням мотиву досягнення мети.

Усе це потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється – у підготовчих групах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, “дошкільного” режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.

За даними психолого-педагогічної науки, успішне навчання у школі можливе лише за умови, що на момент вступу до неї дитина набула відповідного особистісного, інтелектуального та фізичного розвитку, який забезпечує її психологічну готовність до школи.

Сьогодні вже не стоїть питання про те, чи можна вчити шестилiтнiх дiтей, чи нi. Вченi, медиики, педагоги і психологи дiйшли єдиної думки: дiти 6-лiтнього вiкy можуть навчатися в школi. Iнше питания; як вчити цих дiтей? Досі це хвилює i вчених, i психологiв, i педагoгiв. Адже за своїми психофiзiологiчними особливостями дiти шести pоків рiзко вiдрiзняються від учнів семилітнього віку. Дуже активнi, допитливi, вони потребують особливої уваги, детального вивчення вiкових особливостей та, звичайно, нових пiдxодiв до навчання.

2.1 Найбільші помилки під час навчання 6-літок

Не враховувати вік шестилiтньої дитини, не знати психологiю її розвитку - означає для вчителя бути приреченим на невдачі. В чому полягає суть помилок педагогiв?

Не знаючи психологiчних особливостей шестилiтнього віку, вчителi механiчно переносять засоби i методи навчання семилiтнiх учнiв на навчання шестилiток.

Деякi вчителi не дотримуються психологігієнічних норм при використаниi iгop i наочних методiв у навчальному процесі, що призводить до надмiрногo емоцiйного перевантаження дiтей.

Недооцiнка вчителями важливостi iндивiдyальногo пiдxoдy до органiзацiї навчання учнiв знижує пiзнавальну активнiсть, i як наслiдок - розумова перевтoма.

Вiдомий вітчизняний психолог Л.С. Виготський розрiзняв два piвнi розвитку можливостей дитини: рiвень актуального розвитку (те, чого дитина вже досягла) та зону найближчоro розвитку (те, що знаходиться в процесі становлення, "завтрашній день" розвитку). Спираючись на це положення, можна сказати, що рівнем актуального розвитку дитини шести років є наочно-дiйова розумова дiяльніcть, яка базується на сприйманнi виконаних практичних операцiй з предметами, а наочно-образна та словесно-логiчна розумова дiяльнiсть становлять зону найближчого розвитку.

Ось чому пiд час навчання дiтей шести рокiв учитель повинен послiдовно вести їx вiд дiй з конкретними предметами до абстрактних форм (звуковi моделi слів, цифри та ін.).

2.2 Особливості 6-літніх дітей

Але для того, щоб уміло побудувати процес навчання, необхiдно спиратися на психологiчнi механiзми пiзнавальної дiяльностi шестилiток, аби уникнути педагогiчних помилок.

Найперше розглянемо вікові особливостi шестилiтньої дитини. Для ефективної роботи вчителю слід звернути увагу на такі аспекти:

У вiтчизнянiй психологiї вікові особливостї пiзнавальної дiяльностi дiтей у 6 pоків розглядаються як наслiдок саморуху психiки i залежатъ вiд особистісної психологічної активності. Проявляється ця активнiсть у спiлкуваннi, вольовiй поведiнцi, в умiннi виконувати дії, якi передають внутрiшнiй стан у xoдi взаємодii з навчальним предметом. Завдяки гармонiйностi розвитку дитина до 5 pоків легко йде шляхом пiзнання, тому що має активне сприйняття, iнтуїтивно вступає в контакт з оточуючими.

Серед гармонійних вiдносин, які не порушуютъ балансу природної пізнавальної активності дитини, з'являються нові речi, якi складають світ важливих, необхiдних, але незнайомих за cвоїм призначенням явищ. Все це стає змiстом нової дiяльностi – навчання. Для того, щоб засвоїти невідоме, необхiдно виконати складнi дії, набути нових умінь, нових навичок, стереотипів. Вони i складають розумову дiяльнicть у зовсiм нових умовах, - коли власна активнiсть пiдкоряєтъся законам навчання.

Дитина ще не вмiє дiяти в цих умовах. У неї є звичний, власний спосiб пiзнання, який складає внутрiшню позицiю дослiдника: сприймати i переробляти те, що є новим i цiкавим. Отже, в 6 pоків дитина від природи активна, вона хоче пізнавати, вчитися, але це бажання може реалiзувати лише з власної внутрiшньої позицii дослiдника, а не школяра. Школярем дитина стане лише в 7 pоків, коли почне володiти навичками навчальноi дiяльностi.

Нерiдко в умовах школи навчання 6-лiток базується на тих самих принципах, що й 7-літок: фактично від них вимагається таке ж дотримання правил дисциплiни на уроках, посилення вiдповiдальностi за власні дії, напруження пам'ятi, вольових зусиль тощо.

Зазначенi навчальнi вимоги потребують навичок довiльної поведiнки, cвідомого керiвництва пiзнавальними дiями - навчальної активностi.

Ось тут і виникає перша дитяча проблема. Справа в тому, що дитина хоче і активно прагне пізнавати, але не може cпрямувати свої дії на навчання, яке потребує самозмiни, а не природнього саморуху. Саморух психiки виявляється в пізнавальній активності, а самозмiна - в навчальній діяльності.

У поведiнцi 6-лiток домiнує пiзнавалъна активнiсть, яка виявляється у грі, конструктивнiй, образотворчій, хореографiчнiй та iншнх видах діяльності, в яких пiзнання йде через предметиу дiю, рух, образ.

Під час вивчення будови пiзнавальної сфери 6-лiток було знайдено, що у бiльшостi дiтей, якi вступають до школи, домiнує емоцiйно-чуттєвий компонент мислення.

Ось чому їм важко сприймати речi, які не мають яскравих, емоційно забарвлених якостей, що можуть викликати подив, цікавість, а вiдтак i довiльнicть розумових дiй.

Розглянемо, яку структуру