Менеджеру необхідно знати склад і зміст властивостей особис-тості, що формують її психологічний портрет, володіти прийомами самоорганізації, самоконтролю і самоврядування (поняття «самоме-неджмент», щонайменше, некоректне) з метою ефективного керуван-ня людьми і досягнення запланованих результатів*.

* Психологічний портрет особистості, а також інші психофізіологічні характеристики людсько-го фактора, не розглядаються в даному курсі через його перевантаження. Більш докладно з даними категоріями можна ознайомитися в джерелах [13, 21, 22, 24, 34], а також підручниках і літературі з психології. ' *

9.2. Керування як творчий процес

Бажання домогтися успіху характерне для багатьох, однак да-леко не кожен його домагається.

У менеджменті успіх є неодмінною умовою, тому що тільки він сприяє виживанню й ефективній роботі фірми.

Успіху неможливо домогтися рутинною, нехай навіть копіткою і сумлінною роботою керівника. Для успіху необхідні творчість, та-лант. Тільки в єднанні спеціальних знань, досвіду і творчості менед-жера, його здатності вміти і знати, де зосередити свої сили, — запо-рука успіху.

Творчість є часовий процес, послідовність дій чи подій, що при-водять до зовсім нової системи, яка задовольняє поставлену мету в даний момент часу.

Творчість як процес ухвалення рішення можна подати у вигляді деякої абстрактної моделі, наведеної на рис. 3.10, основа якої закла-дена в роботі відомого системотехніка А.Хола [23].

Як показано на рис. 3.10, процес починається, коли виникає по-треба, взаємодіюча з деяким початковим оточенням, (3 поч.). Внут-рішні блоки з написами «задум» і «ціль» зображують початок і кінець творчого процесу відповідно.

Визнання проблеми є необхідною умовою її вирішення, тому що, якщо проблема не існує для того, хто приймає рішення, то ухвалення рішення не відбудеться. Більш того, якщо проблема і визнана, то не всяке її вирішення може носити творчий характер.

Рутинні, повторювані проблеми відносяться до категорії струк-турованих і вони не-вимагають творчості. Так, наприклад, можна розглянути можливість зайняти посаду кимось зі своїх кандидатів, прийняти на роботу когось зі сторони і т.д. Подібні проблеми відомі з попереднього досвіду, стандартні і легко вписуються в межі звичай-ного, нетворчого вирішення.

Однак нерідко виникають нові, унікальні проблеми, вирішення яких не вміщається в стандартні рамки. Саме в цьому випадку не-обхідний творчий підхід, суть якого в спрощеному вигляді подано на розглянутій схемі.

Важливо відзначити, що оточення, в якому виникає потреба, і оточення результуючої системи — це не те саме. Кінцеве оточення З кін. стосовно 3 поч. одержують з деякою затримкою в часі.

Для такого розходження наявні дві причини. По-перше, оскільки З кін. співіснує з новою системою, воно більш упорядковане, ніж