Існує декілька способів переривання вагітності. Вибір певного методу залежить від терміну вагітності.

Вакуумний метод. Більше 90% абортів роблять в перший триместр вагітності, в перші 12тижнів. В середину матки вставляється тонка пластмасова труба, яка з’єднується з відсмоктувачем. Накопичення на стінках матки разом із тканинами плоду і плаценти відсмоктується.

Лікарські препарати. Чим менший термін вагітності, тим більша ефективність цього методу. Цей метод використовують в перші 7тижнів. Препарат призначають під наглядом лікаря у вигляді ін’єкцій, свічок, таблеток, що призводить до скорочення матки і видалення ембріону.

Розширення і видалення. Цей метод використовують на 13 – 17 тижнях вагітності. Стінки матки очищають металевим прибором, щоб до кінця очистити їх від тканини плоду.

Методи, що використовуються при пізніх термінах вагітності.

При абортах в пізні терміни вагітності ( 16 – 24 тижні ) мають використовуватись процедури, які умертвляють плід і визивають роди[11]. Зазвичай на цій стадії вагітності використовують два методи: аборт, викликаний простогландином, і аборт викликаний соляним розчином. Простогландин у вигляді ін’єкції або свічки вводять прямо у піхву. Простогландин викликає роди. Соляний розчин у формі ін’єкції вводять в амніотичну рідину, що також викликає роди.

Випадки смерті при легальних абортах трапляються 1 раз на 100 , якщо аборт зроблений в перші 12тижнів вагітності. При збільшені терміну вагітності випадки смертей збільшуються. На 100 припадає 20 смертей [46].

Психологічний вплив аборту на жінку в більшості випадків залежить від її особистих уявлень і цінностей і тої турботи, якою вона забезпечена. Хоч серйозні емоційні ускладнення, які супроводжуються абортом доволі часті, жінки відчувають депресію, образу, розкаяння або відчуття втрати [ 33,c.15].

Розлади, які є наслідками аборту, ділять на безпосередні, ранні, пізні та віддалені. До безпосередніх ускладнень належать механічні травми матки та інших органів малого тазу. У багатьох випадках вони стають причиною кровотеч, які можуть бути небезпечні для життя матері.

Ранні ускладнення – це насамперед запалення статевих органів. Здавалось би, що можливості антибактеріальної терапії дозволяє усунути цю загрозу. На жаль, поява антибіотико резистентних мікробів нерідко призводить до запальних процесів малого тазу з наслідками, які не піддаються лікуванню [36].

Пізні ускладнення можуть інколи проявлятися лише через багато років. З усіх наслідків аборту вони найпоширеніші. Це насамперед збільшення частоти позаматкової вагітності, головною причиною яких є перенесені запальні захворювання матки зокрема, маткових труб, що зумовлює “блукання” зародка після запліднення і його імплантацію в невідповідному місці, за межами слизової оболонки матки. Аборт є тим чинником, який утруднює настання наступної вагітності.

Після абортні запальні зміни спричиняють неплідність значного відсотка жінок. Неплідність трапляється майже вдвічі частіше порівняно з тією, яка настає після самовільного викидня. Якщо зважимо на суттєве збільшення частоти викиднів після переривання вагітності, ланцюжок наслідків видовжується так, що можна загубити першопричину багатьох нещасть, яким важко або взагалі неможливо зарадити [36].

Серед пізніх ускладнень виділяють групу наслідків, які даються взнаки при наступній вагітності. Перенесений аборт спричиняє у п’ять разів частіше кровотечу у перші три місяці вагітності та в сім раз більше в останні три місяці вагітності. Однією з причин такої кровотечі є передлежання або низьке прикріплення плаценти. Після вишкрібання стінок матки під час аборту виникають травми, а далі рубці, які утруднюють імплантацію зародка у верхній частині матки. Виявилось, що такі рубці утворюються також у випадках вакуумного відсмоктування плідного яйця.

Ще одним ускладненням наступної вагітності є серологічний конфлікт. Так трапляється у випадках, коли при попередньому перериванні вагітності відбулася імунізація, яка проявиться при наступній – бажаній – вагітності. Згідно з науковими повідомленнями ( К. Дмох, 1983 ), переривання першої вагітності спричинило серологічний конфлікт при наступній вагітності у 17, % жінок з несумісною групою крові.

Віддалені ускладнення не мають часової межі. Вони можуть проявитися несподівано, навіть у пізній старості. Безперечно, це трапляється набагато раніше. Йдеться передусім про психічні розлади. Зазвичай, виникають невротичні симптоми тривожно – депресивного характеру. У більшості випадків розлади психічного здоров’я не вдається зарахувати до однієї з категорій, передбачених класифікацією. Ці зміни впливають на співжиття подружньої пари або самотньої жінки, партнер якої не відчуває спільної відповідальності.

Організм людини наділений такими певними внутрішніми “рецепторами”, які успішно опираються будь – якій раціоналізації та оправданню недоречних вчинків. Втеча до аборту є невдалою спробою розв’язати будь – який конфлікт. На жаль, це завжди можливо лише на перший погляд. Оскільки наслідки аборту досягають найглибших рівнів психіки, там і потрібно шукати передумови, які сприяють схильності до прийняття такого рішення. Тут велике значення мають ранні статеві контакти, які не асоціюються із ще не сформованим потягом до батьківства, оскільки при цьому закріплюється позиція того, що бере [36].

Постабортний синдром – це не психоз ( психічна хвороба ) і не невроз.

Це цілком окремий психосоматичний синдром, виражений численними і різноманітними, проте характерними проявами і вимагає певної особливої терапії. Основним механізмом виникнення такого, постабортного синдрому є заперечення і пригнічення. Такий