Провокаційним моментом, як правило є подія, яка на перший погляд, не має нічого спільного з пережитим колись абортом. Аборт убиває в жінки любов у її свобідному плині, натомість з’являється прихована агресія, яка ховається за видимою коректністю і лояльністю.

Синдром замкнутого лона, розглядався у працях Дж. Розенберга і співавторів. Тут йдеться про те, що переривання вагітності призводить до “зразків затримання в тілі”. Ця “операція” є практично завжди дуже травматичною і насиченою емоційними переживанням для жінки. З емоційного погляду повторне переривання вагітності не легше, ніж перше. На відміну від інших учинків, багаторазове усунення вагітності збільшує важкість фізичної і психічної травми. Зразки затримки в тазі, пов’язані з перериванням вагітності, можуть обмежити органічне вивільнення енергії, тоді як сама жінка може цілком не усвідомлювати такої залежності. Для того щоб позбутися даного симптому, необхідно пройти певний курс психотерапії.

На початку психотерапії потрібно сформувати у свідомості зв'язок між зразком затримки і знищенням зачатої дитини. Травма, зумовлена перериванням вагітності, є найчастішою причиною симтомокомплексу, який описують як синдром “замкнутого лона”. У процесі терапії відбувається “відкривання лона”. Це відбувається за певної участі енергетичного процесу [18,c.44].

Усунення вагітності – це переривання енергетичного процесу. Завдання психотерапії полягає у видобуванні почуттів і спонуканні до їх вираження. Невиражені почуття спричиняють численні шкідливі реакції. Сюди відносяться такі прояви як передчасна або запізніла еяколяція чи повторні епізоди імпотенції. Загалом психотерапія постабортного синдрому, яку детально розробили для жінок, охоплює такі елементи: визнання, що вона брала участь у знищенні зачатої дитини; прояви болю, зумовленого смертю дитини; пробачення собі; нав’язування діалогу з дитиною і вираження прохання отримати від неї пробачення. Найбільшою помилкою є приглушення і затирання постабортної реакції. Реакція є обов’язковим елементом, для того щоб повернути здоров’я тілу і душі [25,c.86].

Також негативними наслідками дошлюбних статевих стосунків є захворювання, що передаються статевим шляхом. Серед захворювань жіночої статевої сфери у всі періоди життя жінки найчастіше зустрічаються запальні захворювання. Проникнення у статеві органи інфекції сприяють раннє статеве життя, аборти і пологи. Особливе місце у виникненні запальних захворювань в організмі жінки займають аборти. Запальні процеси можуть виникати як у внутрішніх так і у зовнішніх статевих органах. Сюди належать такі захворювання, які є розповсюдженні серед жінок.

Вульвіт – це запальний процес у ділянці зовнішніх статевих органів. Супроводжується почервонінням шкіри, місцеве підвищення температури, болючість, а також порушення функцій.

Трихомонадне захворювання (трихомоніаз) – досить поширена хвороба, яка передається при інтимному статевому контакті. Люди, досить часто називають її грибком. Зараження трихомоніазом відбувається майже завжди при статевих зносинах. Єдиним джерелом піхвових трихомонад є людина (хворий на трихомоніаз, носій трихомонад без клінічних проявів). Це підтверджується тим, що у дівчат трихомоніазу майже не буває; а у дівчат, які мають постійні випадкові статеві зносини, він трапляється набагато частіше, ніж у тих, хто живе у шлюбі. Найчастіше хворіють трихомоніазом особи віком від 20 років.

Хламідійна інфекція – група захворювань, яка викликається Chl. Trahomatis, характеризується множинним безпосереднім ураженням сечостатевої системи з подальшими наслідками (впливає на репродуктивну функцію, є потенційним вогнищем локалізації хламідійної інфекції у різних системах організму). Шляхи передачі зараження, відбуваються статевим

шляхом [28,c.33].

Гонорея відноситься до найбільш розповсюджених венеричних захворювань, що передаються статевим шляхом і викликається гонококом Нейссора. Хвороба, що називається гонореєю, відома людям давно. Серед багатьох захворювань, які знайшли своє відображення в найдревніших рукописах, опис гонореї зустрічається часто. Древньогрецький історик Геродот, що жив у V столітті до н. е, наводить у своїх творах міф, за яким скіфи, віддаючись земному коханню на порозі храму богині кохання Афродіти, образивши цим її, за що були покарані “жіночою хворобою”, тобто хворобою, яка походить від жінки.

Гіппократ детально описав ознаки хвороби, названої знаменитим Галеном гонореєю, що буквально означає сім’явитікання. Згодом було доведено, що витікає не сім’я, а гнійні виділення, але назва хвороби так і не змінилася. Особливо часто відбувається зараження при випадкових статевих зносинах, переважно в стані алкогольного сп’яніння, коли людина стає легковажною, некритичною, втрачає почуття сорому. Вона втрачає здатність контролювати свої вчинки та інстинктивні cпонукання [44,c.56 – 59].

Як у чоловіків, так і в жінок присутність гонореї може викликати не тільки глибокі зміни у статевих органах (що призводить до безпліддя), але й

викликає зміни у серцевих судинах, суглобах тощо.

Сифіліс (за ім’ям героя поеми Дж. Фракасторо пастуха Сифілуса – syphilus) – венерична хвороба, що викликається блідою спірохетою (тріпонемою), яка, маючи велику рухомість, досить легко і швидко проникає в різні тканини і органи людини через незначні ранки на шкіряних покривах і слизових оболонках людини [48,c.43].

Зараження сифілісом можливе при прямій передачі блідих спірохет від хворого здоровому, в більшості випадків – при статевих контактах, рідше при поцілунках. Лікування сифілісу є обов’язковим, будується за індивідуальним принципом, проводиться під постійним наглядом лікарів. При цьому хворому забороняється укладати шлюб і вести статеве життя. Особлива профілактика базується на утриманні від випадкових статевих зв’язків, використанні презервативів. У випадку підозри на зараження необхідно звернутися до лікаря не пізніше 2 годин після статевого контакту [4].

Одним з найбільш відомих захворювань XX – XXI столітті є