Серед країн східної Європи та Центральної Азії Україна, на превеликий жаль, посідає I місце за розповсюдженням ВІЛ / СНІДу. До 1995р., за визначенням ВООЗ, Україна належала до країн з низьким рівнем розповсюдженості цієї інфекції. Починаючи з 1995 року, відбувається надзвичайно швидкий ріст чисельності ВІЛ – інфікованих. За офіційними даними, на початок 2001 року, нараховується 36,6 тисяч зареєстрованих ВІЛ – інфікованих громадян України. Більшість зареєстрованих випадків ВІЛ припадає на осіб 20 – 24 років [32].

ВІЛ – інфекція реєструється в усіх регіонах України. Найбільш вражаючімасштаби епідемії (станом на 01.01.2000р.) спостерігаються в Дніпропетровській області (6002), Одеській області (4745), АР Крим (1794), м. Києві (937), Запорізькій області (857), м. Севастополі (384).

На сьогоднішній день встановлено, що передача вірусу СНІДу можливе не тільки статевим шляхом, а й при переливанні крові, пересадці органів, але статеві контакти з різними партнерами є головним шляхом передачі захворювання. Розмаїття клінічних ознак багатогранне, в загальному характеризується підвищенням температури, зниженням ваги тіла, збільшенням лімфатичних вузлів.

Таким чином, враховуючи вищесказане, можна зробити висновок, що епідемія ВІЛ/СНІДу у майбутньому спричиняє значні втрати репродуктивному здоров’ю. Оскільки ця поки що смертельна хвороба вражає в основному молодих людей, тобто тих, хто міг би стати в майбутньому батьками, але не зможе дати життя дітям, це вплине і на рівень народжуваності. До того народжуваність у ВІЛ – інфікованих жінок на третину нижча, ніж у неінфікованих. Як свідчить прогноз, при очікуванні до 2016 р. кількість смертей від СНІДу в Україні 0,8 – 1,9 мльйона осіб, потенційні втрати чисельності народжуваних будуть становити 100 - 200 тисяч осіб. За тих тенденцій народжуваності, які склалися на сьогоднішній день в Україні, ці втрати матимуть суттєвий вплив на формування чисельності молодих поколінь [5].

Сьогодні в Україні зареєстровано 22 ВІЛ – інфікованих, зокрема 603 дитини, 247 дорослих і 24 дитини вже померли від СНІДу. Зростає також і кількість дітей, які народжуються від ВІЛ – інфікованих матерів… Дані від Укр. Центр Сніду [53].

Отже, рольова ідентифікація – це система нормативів і принципів щодо поведінки чоловіка та жінки. Перший період статевої ідентифікації особистості триває до настання періоду статевої зрілості і визначається різноманітними соматичними факторами – будовою тіла, виразом обличчя, ходою, манерою поведінки тощо. Протягом періоду настання статевої зрілості у молодих людей з’являються специфічні сексуальні інтереси та потяги до протилежної статі. Важливо, щоб кожна молода людина грамотно пройшла процес статевої соціалізації, чітко засвоїла власну сексуальну роль, впливи суспільних тендерних стереотипів, і сформувала зріле ставлення до сексуального життя, вибору шлюбного партнера та відповідальності за його психологічне здоров’я.

Нестабільні статеві стосунки з багатьма партнерами формують в молодих людей емоційну байдужість, ненависть і неповагу до протилежної статі, що в свою чергу призводить до статевої холодності, сексуальної фригідності, гіпосексуальності, захворювань на різноманітні інфекції, які в майбутньому призводять до безплідності.

1.3 Психологічні чинники сексуальної адаптації подружжя

Перший період подружнього життя характеризується сімейною адаптацією, а також інтеграцією. За визначенням І.В. Гребеннікова, адаптація – це пристосування подружжя один до одного і до тої сфери в якій знаходиться сім’я.

Психологічна сутність взаємної адаптації знаходиться у взаємовподобаннях подружжя і у спільних думках, почуттях, поведінці. Адаптація відбувається у всіх сферах сімейного життя.

Сексуально – особистісна адаптація полягає у досягненні подружжям сексуальної гармонії, яка має місце не тільки у фізичному задоволенні, але і в морально – функціонуючому задоволенні сексуальними стосунками[51].

С. В. Діденко виділяє наступні етапи сексуальної адаптації подружжя.

1. Первинна адаптація подружжя, відбувається на фоні соціально – побутової пристосованості (від декількох тижнів до декількох місяців). При цьому виявляються можливості сексуальних контактів, усуваються упередження, які можуть викликати сексуальне гальмування. Найчастіше виникає через невміння, небажання, інертність, надмірну сором’язливість, брутальність. Якщо сексуальна гармонія не досягається то подружжя або розлучається, або сексуальна незадоволеність компенсується любов’ю до дітей, позашлюбними зв’язками.

2. Прогресуюча адаптація, охоплює перші роки сімейного життя і встановлює стійкий соціальний стереотип, активне ритмічне статеве життя із повноцінним взаємним задоволенням, реалізація і дітонародження. Найщасливіша пора інтимного життя, у жінки зростає сексуальність. Проблеми цього життя пов’язані із неправильною контрацепцією, запальними процесами статевих органів, післяпологовими травмами, травмами після абортів.

3. Стабільна адаптація, виникає в подальші періоди і триває до згасання сексуальної активності. При цьому формується міцний соціальний стереотип, який може пристосуватися до різних умов. Має місце вікове зниження статевої активності в наслідок старіння, в наслідок еволюційної зміни в організмі, має

добровільна відмова від статевого життя причинами цього є ( стан здоров’я, незручності, турбота про сім’ю)[46].

Насправді, секс має приносити задоволення, адже Бог це задумав таким чином. Він бажає, щоб чоловіки і жінки насолоджувалися сексуальним актом (у межах шлюбу). Тим не менше, першочерговою ціллю сексу є не задоволення, а розмноження [54].

Проте статеві стосунки важливі не лише з моральної точки зору. Ставлення людини до статевих стосунків, має значення також і