Правила поведінки в групі

Я ГОВОРЮ “Я”, А НЕ “МИ” ЧИ “ВСІ”

Для чого це потрібно?

Я позбавлю себе відповідальності за власні слова, коли говорю “ми”, “всі” чи використовую безособову форму дієслів. Наше спілкування стає поверхневим, бо я ухиляюсь від прямого висловлення своєї точки зору.

Як це виглядає?

Я не говорю: “Краще, щоб у цій групі не курили”, але знаходжу в собі достатньо мужності, що сказати: “Я хочу, щоб у групі не курили”.

Я НЕ КОРИСТУЮСЬ ЗАГАЛЬНИМИ ФРАЗАМИ

Для чого це потрібно?

Мої слова втрачають ефективність, якщо я вживаю узагальнення. Конкретні висловлювання дозволяють швидше і легше встановити контакт з іншими членами групи.

Як це виглядає?

Замість сказати: “Всі жінки непослідовні та емоційні”, я говорю: “У твоїх словах, Наталя, я не бачу логіки”.

Я ГОВОРЮ ПРО ТЕ, ЩО ЗАВАЖАЄ МЕНІ В ГРУПІ

Для чого це потрібно?

Я заважаю собі продуктивно працювати якщо приховую свою внутрішню неготовність виконувати завдання. Я витрачаю сили на приховання свого опору, замість того, щоб відверто обговорити його.

Як це виглядає?

Я сам(а), з власної ініціативи, повідомляю проте, що мені завдає активно включитися в роботу. Наприклад, я говорю: “Мені зараз важко зосередитись, бо я ніяк не можу відволіктись від власних проблем”.

Я НЕ ГОВОРЮ ПРО ІНШИХ УЧАСНИКІВ В ТРЕТІЙ ОСОБІ, А ЗВЕРТАЮСЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ДО НИХ

Для чого це потрібно?

У людини виникає почуття непотрібності і меншовартості, коли в її присутності говорять про неї в третій особі. Якщо ж до людини звертатися безпосередньо, вона відчує, що її сприймають серйозно.

Як це виглядає?

Замість сказати: “Наталя зробила велику помилку, коли вона...”, я говорю: “Наталя, ти зробила...”.

Я УНИКАЮ КУЛУАРНИХ РОЗМОВ

Для чого це потрібно?

Кулуарні розмови послаблюють групову згрупованість. Окрім того, учасникам кулуарних розмов не вистачає сміливості сказати вслух те, що вони думають, в результаті чого їх думки чи ініціативи втрачаються для групи.

Як це виглядає?

Я ні з ким не перешіптуюсь під час групової роботи. Якщо це роблять інші учасники, я питаю їх, чи готові вони винести свої кулуарні розмови на групове обговорення.

Я ЗАВЖДИ МОЖУ СКАЗАТИ “НІ”

Для чого це потрібно?

Мета психологічної роботи полягає в тому, що кожен зміг глибше усвідомити, що ін вільний у виборі однак це означає і його особливу відповідальність. Людина чує себе в силі спробувати нові способи поведінки лише за умови вільного вибору “що робити” і “що говорити”.

Як це виглядає?

Якщо ти хочеш від мене чогось, до чого я не готовий(ва), я говорю: “Ні, цього я не хочу. Я не почуваюсь достатньо впевнено для цього”.

Я НЕ ПИТАЮ “ЧОМУ?”, А ПИТАЮ “ЩО?”, “КОЛИ?” І “ЯК?”

Для чого це потрібно?

Питання “що?”, “коли?”, “як?” стосуються фактів, що відбулись в реальності. Вони надають менше можливостей для інтерпретацій, оцінок і суб’єктивних думок, ніж питання “чому?”. Тому оточуючим вони сприймаються як менш небезпечні.

Як це виглядає?

Я не питаю: “Чому ти так нервуєшся?” я говорю: “Я помічаю твоє хвилювання і мене воно турбує. Якщо можеш скажи мені, що тебе тривожить?”.

ВСЕ, ЩО Я ТУТ ГОВОРЮ І ЧУЮ НЕ ВИНОСИТЬСЯ ЗА МЕЖІ ГРУПИ

Для чого це потрібно?

Кожному учаснику групи легше знайти в собі сміливість і розкритися, якщо він буде впевнений, що ніхто нікому не розкаже про те, що відбувалося під час занять.

Як це виглядає?

Після заняття я можу розповісти стороннім тільки про те, що перживав(ла) сам(а). Я не називаю імен інших учасників і не повідомляю нічого про їхні дії, слова і почуття.

Я НАМАГАЮСЬ ГОВОРИТИ МАКСИМАЛЬНО ЩИРО

Для чого це потрібно?

Люди спілкуються одне з одним з більшою охотою, якщо бачать, що кожен говорить те, що він насправді думає і відчуває.

Як це виглядає?

Я не говорю: “Цілком з тобою згоден (згодна)”, якщо в думках кажу: “Не у всьому я поділяю твою думку”.

Я НАМАГАЮСЬ БУТИ ЯКОМОГА РЕАЛІСТИЧНІШИМ

Для чого це потрібно?

Контакт між учасниками групи буде кращим, якщо кожен буде бачити себе і інших такими, як є насправді, а не такими, якими хотілось би бути.

Як це виглядає?

Коли я тебе критикую, то не забуваю про твої сильні сторони. Коли я погоджуюсь з тобою і схвалюю твої дії, то усвідомлюю, що ми з тобою різні.

Я НАМАГАЮСЬ МАКСИМАЛЬНО БУТИ У ТЕПЕРІШНЬОМУ, ДОТРИМУВАТИСЬ ПРИНЦИПУ “ТУТ” І “ТЕПЕР”

Для чого це потрібно?

Людина не може зосередитись на роботі в групі, якщо вона перейнята минулими подіями чи планами на майбутнє. Бути “тут і тепер” – означає звертати увагу на події, що відбуваються в даний конкретний момент.

Як це виглядає?

Замість обговорювати свої плани чи минулі події, я обговорюю те, що діється з нами зараз.

Робота і спілкування

Тип роботи, пов’язаний із спілкуванням може створювати певні незручності, та в цілому буде задовольняти.

РОЛЬ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

1. Шукач джерел

хоч він сам і не є джерелом великих і оригінальних задумів, однак незалежний у пошуку рішень та втілень їх у життя. Його роль зволиться до пошуку всього, що можливе для здійснення. Контактний, приязний, товариський позитивно налаштований до оточення. Його фахом є налагодження між людських контактів. Мислить тверезо. Це працівник, який має неоціненну вартість у процесі реалізації задумів, але іноді не є надто ретельним в опрацюванні деталей, якщо не дістане необхідної підтримки збоку.

2. Душа команди

Легко зав’язує контакти, вразливий і співчутливий. Командні цілі сприймає як персональну амбіцію. Дуже спостережливий, дипломатичний, не критичний. Має за мету пошуки якнайкращої співпраці.

ТИП ПОВЕДІНКИ

Орієнтований на уміння “робити справу”, високу професійність, має високе почуття відповідальності і вимогливості