Отже, зі сказаного ясно, що, хоча в нашій мові зустрічається вираження «профпридатності людини», насправді його треба розуміти так: «взаємну відповідність даної людини в даній області додатка його сил тепер».

У принципі професія як область додатка сил людини може бути «не пристосованої» і в цьому змісті не придатної для нього. Причому взаємна не придатність професії і людини може бути не тільки за рахунок технічної, предметної, але і за рахунок соціально-організаційної сторони праці. Тому що людина не може працювати «взагалі», вона завжди виявляється в якійсь обстановці як предметній, так і мікросоціальній.

Зі сказаного ясно, що питання профпридатності необхідно розглядати індивідуально і конкретно.

Насправді велика чи менша професійна непридатність створена часом самими людьми, хоча, звичайно ж, не можна не враховувати роль природних передумов, таких як здоров'я, властивості нервової системи і т.д.

Усі особистості відрізняються одна від іншої по своїх особистих якостях. І серед цих якостей є такі, котрі називають професійними цінностями. Так, наприклад, хірургу, електрогазозварнику, скрипалю важлива висока культура рухів, тваринник повинен бути турботливий і далекоглядний, кресляр – скрупульозно акуратним і т.д. Якщо існує поняття «професійно цінності якості людини, то можна скласти список, де будуть окремо зазначені цінні і нецінні якості. Будь-яка якість в одному випадку є професійно цінною, а в іншому буде протидіяти успішній роботі. Так, товариська людина випробує незадоволеність роботою зосередженості в «одинака» і навпаки, якщо його робота зв'язана зі спілкуванням.

У питаннях профпридатності потрібно розбиратися конкретно, індивідуально ще і тому, що на одній і тій же роботі різні люди домагаються успіху за рахунок різних сполучень своїх особистих якостей. Кожен гарний працівник максимально використовує свої сильні сторони і переборює, компенсує різними засобами слабкі. Народна мудрість говорить: - «Кожний майстер на свій лад».

Е.А. Климов виділяє п'ять основних складових даних систем.

· Цивільні якості - моральний вигляд людини як члена суспільства

· Відношення до праці, професії, інтереси і схильності

· Дієздатність загальна не тільки фізична, але і розумова. Включаючи інтелектуальні здібності, гнучкість психіки, самоконтроль, ініціативність. А також фізичні - стан здоров'я, сила, витривалість і т.д.

· Одиничні, частки, спеціальні здібності. Це такі особисті якості, що важливі для даної роботи, професії.

· Навички, звички, знання, досвід

Зі сказаного ясно, що в людини не може бути цілком готової профпридатності до того як він включився в професійну підготовку і відповідну трудову діяльність

На думку того ж Е.А.Климова існують різні ступені профпридатності. Він виділяє чотири таких ступені:

· Непридатність (до даної професії) Вона може бути тимчасовий чи практично нездоланної. Про непридатність варто говорити, коли відхилення в здоров'я не сумісні з даною професією. А також протипоказання можуть бути і педагогічними.

· Придатність (до тієї чи іншої чи професії групі таких) Цей ступінь характеризується тим, що немає протипоказань. Тобто, є реальний шанс, що людина буде гарним фахівцем у цій області.

· Відповідність (даної людини даної області діяльності). Характеризується не тільки відсутністю протипоказань, але і наявністю особистих якостей які придатні для вибору даної чи професії групі професій.

· Покликання (даної людини даної області діяльності). Ці ступінь профпридатності характеризується тим, що у всіх основних елементах її структури є явні ознаки відповідності людини вимогам діяльності. Мова йде про ознаки, якими людина виділяється серед рівних собі по навчанню і розвитку.

Підводячи підсумки, хотілося б сказати, що абсолютної профпридатності бути не може тому, що всі люди різні, і начебто б ті самі якості мають різні відтінки, будучи властиві різним людям, і професій теж безліч. Тобто в принципі, усі в руках людини, тому що при бажанні і ретельності він може домогтися усього. Задача ж профорієнтації допомогти йому хоча б тим, що назвати якості які людині будуть потрібні для даної професії, які якості в нього вже є, а які йому доведеться розвити.

б) Профконсультування

Відповідно до нормативних документів Федеральної служби зайнятості профконсультування є спеціальною діяльністю по наданню допомоги клієнту в рішенні проблем індивідуальної зайнятості з урахуванням його особливостей і реальної ситуації на ринку праці. Ці проблеми зв'язані з вибором професії, визначенням профілю професійного навчання, працевлаштуванням, зміною сфери діяльності.

У зв'язку з об'єктивною ситуацією на ринку праці профконсультант може реально допомогти насамперед у рішенні проблеми вибору професії й у визначенні профілю професійного навчання. Для більшості клієнтів служби зайнятості актуальні також проблеми психологічної і соціальної адаптації.

Наслідку спілкування з консультантом мають велику особистісну значимість для клієнта. Яким буде втручання консультанта - розвиваючим чи руйнуючим особистість клієнта - залежить від дотримання їм наступних етичних принципів професійної діяльності:

1. Принцип відповідальності. Консультант несе персональну відповідальність за адекватність використовуваних методів, правильність проведення діагностичних процедур, обґрунтованість суджень, висновків, рекомендацій.

2. Принцип компетентності. Профконсультант повинен мати необхідну спеціальну теоретичну і практичну підготовку, використовувати прийоми і методи, що відповідають його кваліфікації й особисті можливості, постійно підвищувати свою кваліфікацію, знайомитися з новими розробками в області своєї професійної діяльності. При виборі методів роботи варто виходити з їхньої адекватності задачам конкретної ситуації консультування, а засобу психологічної діагностики застосовувати тільки в тих випадках, коли це дійсно необхідно для вирішена професійних задач.

Профконсультант використовує у своїй роботі лише ті методи психодіагностики, якими добре володіє. Застосовувані