Тема:
Емпіричні методи психології
Спостереження. Основними методами психологічних досліджень є спостереження і експеримент, які, у свою чер-гу, мають по кілька модифікацій.
Спостереження — цілеспрямоване збирання психологічних фак-тів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналі-зу і тлумачення.
Спостереження є методом психологічного досліджен-ня тільки тоді, коли, послуговуючись ним, не обмежують-ся описом явищ, а переходять до пояснення їх психологі-чної природи. У цьому принципова відмінність науково-го спостереження від життєвого, яке має неорганізований, випадковий характер і обмежується лише реєстрацією фактів. Наукове спостереження проводять за заздалегідь розробленими програмою і планом, в яких чітко визначе-но об'єкт спостереження, встановлено, що, де і коли спо-стерігати, як фіксувати одержані результати. Той, кого досліджують, не повинен знати, що за ним спостерігають, бо це зробить його поведінку вимушеною.
Якщо спостереження проводять за групою, то, залежно від поставленого завдання, воно може бути включеним і невключеним.
Включене спостереження передбачає, що дослідник сам на певний час приєднується до групи, яка є об'єктом дослідження. Причому для групи він є не спостерігачем, а рівноправним членом, який бере участь у всіх видах тру-дової і громадської діяльності.
За невключеного спостереження дослідник не входить до складу групи, а веде спостереження ніби ззовні. Ніхто у групі не знає, що за ним спостерігають.
Метод спостереження має свої переваги і недоліки. До переваг належать:—
невимушеність поведінки досліджуваного;—
можливість зібрати велику кількість фактичного матеріалу;—
можливість застосовувати технічні засоби для ре-єстрації матеріалів спостереження.
Найголовнішими недоліками методу спостереження є:—
пасивна позиція дослідника, який не має права ці-леспрямовано викликати необхідне психічне явище;—
залежність результатів спостереження від досвіду, компетентності й добросовісності дослідника;—
складність тлумачення одержаних результатів.
Різновидом цього методу є інтроспекція (самоспосте-реження) — спостереження та опис власних психічних явищ. Інтроспекція вимагає спеціальної підготовки до-сліджуваного, а її результати значною мірою є суб'єктив-ними, бо це самозвіт, їх треба перевіряти іншими метода-ми. Самоспостереження використовують як допоміжний метод.
Експеримент. Провідну роль у психологічних дослі-дженнях відіграє експеримент.
Експеримент (лат. experimentum — проба, дослід) — метод зби-рання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують ак-тивний прояв необхідних психічних явищ.
Експериментатор сам моделює ситуацію дослідження, може змінювати її у процесі експерименту, а за необхід-ності провести його повторно.
Експеримент буває констатуючим, коли вивчають на-явні психічні факти без зовнішнього втручання, і формую-чим, якщо психічні якості особистості досліджують у про-цесі навчання і виховання.
За місцем проведення й особливостями оснащення експеримент поділяють на лабораторний і природний.
Лабораторний експеримент проводять в спеціально обладнаному приміщенні за допомогою психологічної апа-ратури відповідно до інструкції, яка визначає дії того, кого досліджують. Це найпоширеніший серед багатьох різнови-дів експерименту, бо в ньому найлегше створити умови, які визначають поведінку об'єкта дослідження, реєструвати і вимірювати його дії, математично обробляти їх.
У перших психологічних лабораторіях В. Вундта (Лейпциг), В. Бехтерева (Казань), М. Ланге (Одеса) та ін. при проведенні дослідження в лабораторному експериме-нті виділяли лише один і керували тільки одним чинни-ком, реєстрували лише однорідні наслідки. Для досягнен-ня чистоти експерименту намагалися усувати всі сторон-ні впливи, що майже ніколи не вдавалося зробити повністю. І все ж різні дослідники одержували неоднако-ві, а іноді навіть суперечливі результати. Це відбувалося тому, що не враховувався суб'єктивний фактор: на пове-дінку об'єкта дослідження впливали його психічний стан, експериментатор і сама процедура експерименту. А це дуже важливі чинники при дослідженні емоційних ста-нів, мотивації, поведінки чи здібностей. Звичайно, в лабо-раторному експерименті з використанням сучасної до-сконалої апаратури і комп'ютерів одержують ґрунтов-ніші та цінніші результати. Однак це не єдиний надійний спосіб пізнання психічного. Крім того, не все можна до-сліджувати в лабораторних умовах. Чим складніше до-сліджуване явище, тим важче відтворити його в лабора-торних умовах, тим менш природно воно розгортається.
Щоб подолати проблему неприродної поведінки дослі-джуваних, російський психолог Олександр Лазурський (1874—1917) у 1910 р. запропонував ідею природного екс-перименту, за якого явища вивчають у звичних для того, кого досліджують, умовах, причому він навіть не здогаду-ється про власну участь у досліді.
Перевагами методу експерименту є:—
активна позиція експериментатора;—
можливість вносити зміни під час експерименту;—
можливість повторного проведення дослідження;—
можливість застосувати апаратуру, щоб об'єктивно зафіксувати результати дослідження.
Недоліком цього методу (у випадку лабораторного експерименту) є негативний вплив «ефекту лабораторії» на психічний стан того, кого досліджують, що відбиваєть-ся на одержаних результатах.
Тест. З початку XX ст. в психологічних дослідженнях почали широко використовувати тести.
Тест (англ. test — випробування) — короткочасне стандартизова-не випробування, спрямоване на визначення у того, кого дослі-джують, показників розвитку певних психічних властивостей.
За допомогою тестів визначають наявність певних знань, навичок і вмінь, характеризують деякі властивості особистості, встановлюють професійну придатність люди-ни тощо.
Своєрідні тестові випробування використовували ще в Давніх Китаї, В'єтнамі та Греції при відбиранні учнів на навчання і доборі державних чиновників.
Початок наукового використання тестів пов'язують з іменами американського психолога Джеймса-Маккіна Кеттела (1860—1944) та англійського дослідника Френсіса Гальтона (1822—1911). Дж. Кеттел вперше запропону-вав виявляти закономірності поведінки людей, виходячи з ідеї «середньої» людини, її параметри визначають як середні показники, одержані внаслідок дослідження ве-ликої кількості людей. Ф. Гальтон реалізував цю ідею практично, заснувавши в 1884 р. лабораторію, в якій лю-дей обстежували за 17 показниками.
Перші тести для визначення розумових здібностей ство-рили у Франції Альфред Біне (1857—1911) і Теодюль Сімон (1873—1961). їх використовували при відбиранні дітей для навчання в школі. В 1912 р. В. Штерн (1871 —1938) запро-понував визначати коефіцієнт інтелектуальної обдаровано-сті людини — IQ (“ай к'ю”).
Застосування стандартизованих завдань, можливість одночасного вивчення значних масивів людей, коротко-часність процедури і простота оброблення одержаних ре-зультатів сприяли