Реферат на тему:

Предмет психології

Психологія – наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.

Психічні факти виявляються об'єктивно, зовні: в міміці, психомоторних діях, рухах, діяльності і творчості, і суб'єктивно, внутрішньо: в процесах відчуттів, сприймання, уваги, пам'яті, уяви, почуттях, волі і т. Д. Разом з тим їхній зміст може усвідомлюватися або існувати в неусвідомлюваній формі.

Протиріччя внутрішнього і зовнішнього в психіці людини дозволяються рухами, діями і вчинками, що висловлюють відношення людини до людей, природи і суспільства.

Зміст і динамічна характеристика відношень людини корениться в його мотивах, потребах, меті, до яким він прагне, а також в властивостях темпераменту, характеру і хисту.

Основними механізмами психіки людини є: відображення, проектування і опредмечування – перетворення людиною своїх сил і хисту в форму матеріальних речей або знакових систем.

В продуктах діяльності відбивається неповторність, самобутність і індивідуальність - міра людини – його творчий потенціал.

Для отримання об'єктивних і точних даних про закономірності, механізми і психологічні факти використовуються засоби дослідження. Засіб – засіб пізнання і шлях застосування системи прийомів для досягнення поставлених мети, наприклад, засоби самовиховання, засоби управління, засоби наукової творчості і т. п.

В психології розроблені засоби вивчення психічних фактів і феноменів. До Них відносяться: спостереження, самоспостереження, експеримент (лабораторний, природний і експериментально-генетичний), засіб експертних оцінок, анкетування, інтерв'ю, тестів і т. п.

Головна вимога до засобів наукового дослідження в психології: давати вірогідне знання, вести до об'єктивного відбивання психічних фактів і феноменів оптимальним шляхом – відповідно закону оптимальності. Ті же вимоги стосуються і засобів практичної діяльності людини – вони закликані гармонізувати психіку, дії, діяльність і творчість – з мінімальними витратами енергії, часу і праці

Виконання цих вимог припускає методичність – послідовність і організованість дій на основі одного або системи засобів в пізнанні, вченні, трудової діяльності. Тому методичність є необхідною умовою і системоутворюючим чинником оптимізації людської діяльності 

Психологія — одна з наук про людину. Предметом її вивчення - найскладніша сфера життєдіяльності людини — психіка. Складність психіки, як явища, зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона - засіб орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором по-ведінки в динамічних умовах середовища.

Психічна активність людини спрямовується на різні предмети. Задовольняючи свої ма-теріальні (органічні) та духовні потреби як необхідну умову жит-тя, людина шукає й одержує з навколишнього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, набуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи його здійснен-ня, напружує свої сили, щоб досягти поставленої мети, пережи-ває свої успіхи та невдачі.

Все це - психічна активність людини, предмет вивчення психології.

Предмет психології - закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їхні механізми.

Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляються чітко в досить виразно – це наші: почуття, думки, образи, сприйняття, прагнення, бажання, міркування і погляди тощо все, що складає внутрішній зміст нашого життя, що дається нам безпосередньо і належить нам.

Психічне явище - власність людини.

Почуття, думки, образи, сприйняття, прагнення, бажання, міркування і погляди

так чи інакше пов’язані з тим, що розташоване поза людиною, що нею відображене. Вони її зміст того, що їй не належить, але вона ними може користуватися для розв’язання власних задач. Відображене - духовне багатство, яким людина пов’язується з культурою людства і ноосферою.

Психічне є відображенням взаємодії з довкіллям, дійсністю.

Людина, відображаючи дійсність, сама є часткою цієї дійсності. До складу відображення входить відображення самої себе, яке нею переживається у формі самопочування. Ось чому психічні явища виступають як процеси, властивості конкретної людини; бо у їхньому складі міститься те, що їй особливо близьке і цінне і разом з ним зміст психічних станів людини у момент створення відображення.

Психічне є суб’єктивне відображення.

Суб’єктивність як властивість відображення накладає свій відбиток на ставлення людини до свого оточення, яке визначається особистими поглядами, інтересами смаками, уподобаннями тощо, що і свідчить про її відмінність від інших людей, неповторність. Надмірна суб’єктивність у відображенні довкілля веде людину до помилкових поглядів, позицій, оцінок і суджень, що підвищує її аварійність у діях і діяльності. 

Психічне - регулятор взаємодії з довкіллям. 

Почуття, думки, образи, сприйняття, прагнення, бажання, міркування і погляди

так чи інакше пов’язані з тим, що розташоване поза людиною, що нею відображене, є не лише продуктами дій і діяльності людини. Користуючись відображенням як безпосередніми регуляторами дій і діяльності, вона здатна стабілізувати їх параметри, підтримувати оптимум функціонування, спрямовувати їх хід за певною програмою. Тобто, втілювати свої суб’єктивні здобутки у матеріальні конструкції. Це ж саме стосується і власних задатків, здібностей, особистості, які підлягають під процеси регулювання.

Психічне – здатність до розвитку змісту, глибини і регулювальної сили відображення в упорядкуванні, спрямуванні доцільності дій і діяльності людини.

У психічному, як регуляторі дій і діяльності, таїться величезний потенціал розвитку самих механізмів психіки: відображення, проектування і втілення. Адже людина не лише відображає, але і перетворює довкілля в нові форми, будує відповідно законів гармонії, а це, у свою чергу, сприяє покращанню її життя і діяльності. 

Душа – доцільна основа людини 

Зупинимося на етимологія слова “психологія”.

Слово "психологія" походить з двох грецьких слів: "псюхе" — душа і "логос" — закони природи, а психологія означає "закони життя душі".

Псюхе – душа - поняття давньогрецької філософії. Воно мало декілька значень: 1) життєва сила, яка залишала тіло з останнім подихом; 2)